20.3. Типи управлінського спілкування
Залежно від складу суб’єктів спілкування розрізняють такі типи управлінського спілкування: міжособистісне спілкування, спілкування у системі ”індивід-група”, публічне спілкування тощо.
Рівні управлінського спілкування, знання яких дає змогу краще розібратися в ситуації, глибше її зрозуміти, зробити певні висновки як у системі управління, так і при встановленні контактів: примітивний, ігровий, маніпулятивний, діловий, стандартизований, духовний, конвенціональний (погоджувальний).
Кожен з цих рівнів може проявлятися в різних ситуаціях, які диктують і відповідні людські контакти. Скажімо, одна справа − спілкування на вулиці, в транспорті, в магазині, і зовсім інша – на офіційному прийомі, а ще інша – в безпосередніх ділових стосунках, в управлінських колах, де можуть існувати різні взаємини: рівноправні, підлеглі, нерівноправні, і тоді виступають свої критерії з однієї чи другої сторони.
Управлінське спілкування, хоча й будується по вертикалі, може мати далеко неоднозначну суть. З семи рівнів спілкування найбільш дієвими та плідними є діловий, конвенційний та духовний.
В управлінському спілкуванні виділяють три сторони (див. схему 20.2.1):
комунікацію, під якою розуміється у вузькому сенсі обмін інформацією між суб’єктом й об’єктом управління;
інтеракцію – їх взаємодію, що передбачає певну форму організації спільної діяльності;
міжособистісну перцепцію – процес взаємного сприйняття, взаємопізнання об’єктом та суб’єктом управління один одного як основи їх взаєморозуміння.
Ділова розмова – це усний мовний контакт між людьми, зв’язаними інтересами справи, які мають необхідні повноваження для встановлення ділових відносин, вирішення ділових проблем і вироблення конкретних підходів до їх вирішення.
Ділова бесіда – це мовне спілкування між співрозмовниками, які мають необхідні повноваження від своїх установ для встановлення ділових відносин, вирішення ділових проблем або вироблення конструктивного підходу до їхнього рішення.
Схема 20.2.1
Ділова бесіда є найбільш сприятливою, найчастіше − єдиною можливістю переконати співрозмовника в обґрунтованості своєї позиції для того, щоб він погодився й підтримав її. Головне завдання ділової бесіди – переконати прийняти конкретні пропозиції.
Ділова бесіда виконує ряд найважливіших функцій:
взаємне спілкування працівників з однієї ділової сфери;
спільний пошук, висування й оперативна розробка робочих ідей і задумів;
контроль і координування вже початих ділових заходів;
підтримка ділових контактів;
стимулювання ділової активності.
Основними етапами ділової бесіди є початок бесіди; інформування партнерів; аргументування висунутих положень; ухвалення рішення; завершення бесіди.
Бесіди бувають офіційні й неофіційні, короткі й тривалі, рядові й дуже важливі, добровільні й вимушені, у приміщенні або за його межами, на нейтральній території або у співрозмовника, за запрошенням або без нього. Це далеко не повний перелік ознак, за якими можна було б класифікувати види бесід, але й він переконує в тому, наскільки різноманітні можуть бути умови спілкування, поведінка й позиції сторін, що впливають не тільки на сам хід бесіди, але й на її результати.
Основні цілі ділової бесіди (за М. Поваляєвою): розв’язання протиріч, узгодження позицій, одержання або повідомлення інформації; підтвердження власного авторитету й виклик симпатії, підтвердження авторитету навчального закладу; оцінка можливостей співрозмовника або його установи, демонстрація або перевірка власних професійних та особистісних достоїнств і можливостей.
Залежно від складу суб’єктів спілкування розрізняють такі типи управлінського спілкування: міжособистісне спілкування; спілкування в системі ”індивід-група”; публічне спілкування тощо.