Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Інституціональна конспект.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
276 Кб
Скачать
☆
  1. Раціональність як норма поведінки

Макс Вебер виділяв чотири "ідеальні типи" поведінки :

  • Цілераціональна поведінка - продумане використання умов і засобів для досягнення поставленої мети;

  • Ціннісно-раціональна поведінка - використання умов і засобів для досягнення заданих ззовні цілей. Цілі при цьому визначені вірою в самодовлеющие цінності (релігійні, естетичні, ідеологічні);

  • Традиційна поведінка - цілі і засоби задані ззовні, вони носять традиційний характер. У основі поведінки лежить тривала звичка або звичай;

  • Афективна поведінка - цілі і засоби не виділяються, поведінка обумовлена емоційним станом індивіда, його безпосередніми почуттями, відчуттями.

В основі взаємодії на ринку лежить цілерациональні поведінка. Вона передбачає очікування певної поведінки інших людей. Очікування базується на розумінні, поясненні мотивів і намірів оточення. Таке припущення набуває форми постійного пошуку відповіді на питання "Кому це вигідно"? і "В чому полягає інтерес цієї людини"?. Проте використання моделі раціональної дії як нормативних рамок взаємодії пов'язане з цілим рядом труднощів і обмежень. Аргументи, що уточнюють аналіз раціональності як норми поведінки, сформульовані соціологією, експериментальною економікою і теорією неповної раціональності.

Соціологічний аргумент: екзогенний характер раціональності.

Соціолог Альфред Щюц розглядає раціональність в контексті повсякденної поведінки людей на ринку. Він вважає, що принципи раціональності можуть лежати в основі взаємної інтерпретації індивідами своїх дій. Раціональна взаємодія припускає, що індивід раціонально інтерпретує дії інших і раціонально реагує на них. Проте така взаємодія можлива лише у рамках соціально однорідних груп, утворених індивідами, близькими за своїми характеристиками до homo economicus. У повсякденному ж житті, у тому числі в ході ринкових угод, однорідність учасників взаємодії досягається рідко, і вони вимушені шукати інші способи узгодження своїх дій. У основі повсякденної взаємодії лежить не раціональна, а обгрунтована дія. Вона припускає, що індивіди можуть зрозуміти наміри один одного за допомогою звернення до життєвого досвіду. Саме життєвий досвід і здоровий глузд, а не модель раціонального вибору найчастіше дозволяють індивідам побудувати достовірні припущення про дії оточення.

Щоб розмежувати "наукову" і "повсякденну" раціональність, соціолог Гарольд Гарфинкель запропонував провести межу між раціональністю як нормою і раціональністю як моделлю поведінки за допомогою наступної класифікації елементів раціональної діяльності :

1) типологизация і порівняння ситуацій;

2) визначення допустимої помилки при побудові типології;

3) пошук засобів для досягнення цілей;

4) аналіз альтернативних планів діяльності і можливих наслідків;

5) визначення умов, за яких кожна з альтернатив буде реалізована; . .

6) визначення часу, необхідного для ухвалення остаточного рішення;

7) пророцтво розвитку ситуації;

8) визначення процедури ухвалення рішення;

9) усвідомлення того, що будь-яке рішення припускає вибір;

10) здійснення вибору на основі інформації і накопиченого досвіду; '

11 ) досягнення відповідності вибору цілей і засобів принципам формальної логіки;

12) досягнення семантичної чіткості прийнятих рішень; відповідності використовуваних термінів загальноприйнятим;

13) досягнення ясності і однозначності прийнятих рішень;

14) відповідність визначення ситуації науковому знанню.

Елементи 1-10 відносяться до раціональності як норми повсякденної діяльності індивідів, а елементи 11-14 застосовуються при науковому моделюванні раціональної поведінки. Для забезпечення раціональної взаємодії досить відповідності поведінки індивідів першим десяти критеріям.