- •Тема 1. Економічні інститути: сутність, класифікація і принципи взаємодії
- •Предмет сучасної інституціональної теорії. Інститути як норми поведінки.
- •2. Методологічні особливості інституціоналізму.
- •Предмет сучасної інституціональної теорії. Інститути як норми поведінки.
- •Методологічні особливості інституціоналізму
- •1. Традиційний інституционализм
- •Загальна характеристика
- •Економічні погляди т. Веблена
- •Тема 2. Неокласика, інституціоналізм і нова інституціональна теорія
- •Традиційний інституціоналізм
- •Післявоєнний інституціоналізм
- •Сучасні школи в інституціоналізмі
- •Економічне вчення у. К. Мітчелла
- •Теорія трансакцій Дж. Коммонса
- •Післявоєнний інституціоналізм
- •3. Сучасні школи в інституціоналізмі
- •Неоінституціоналізм
- •Еволюційний институционализм
- •Економіка угод
- •Тема 3. Норми і правила, їх роль в обмеженні економічного вибору
- •1. Визначення норми, її інтерпретація в концепціях різних шкіл.
- •2 Типи і співвідношення угод
- •3. Раціональність як норма поведінки.
- •1. Визначення норми, її інтерпретація в концепціях різних шкіл.
- •2. Типи і співвідношення угод
- •Раціональність як норма поведінки
- •Експериментальна економіка: емпіричний аналіз.
- •Теорія неповної раціональності : когнітивні обмеження раціонального вибору.
- •Тема 4. Теорія ігор і моделювання взаємодій.
- •1. Типи рівноваг.
- •2. Структура соціальних взаємодій
- •3. Ігри, що повторюються.
- •1. Типи рівноваг.
- •2. Структура соціальних взаємодій
- •3. Ігри, що повторюються
- •Тема 5. Теорія трансакційних витрат
- •Трансакції: сутність, характеристика, атрибути.
- •Теоретичні підходи щодо сутності трансакційних витрат
- •Класифікація трансакційних витрат, проблема їх вимірювання.
- •Трансакції: сутність, характеристика, атрибути.
- •Разова угода за участю активів загального призначення
- •Угода за участю активів загального призначення, яка повторюється
- •Разова угода за участю специфічних активів
- •Угода за участю специфічних активів, яка повторюється
- •Теоретичні підходи щодо сутності трансакційних витрат.
- •Класифікація трансакційних витрат, проблема їх вимірювання
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Економічна теорія прав власності
- •2. Підходи щодо специфікації прав власності.
- •3. Теорема Коуза. Проблема екстерналій (зовнішніх ефектів).
- •4. Абсолютні і відносні права власності. «Трагедія громад».
- •Тема 8. Теорія контрактів
- •Контакт. Типи контрактів.
- •Організації та інститути.
- •Моделі контрактних взаємодій.
- •Контакт. Типи контрактів
- •Організації та інститути
- •Моделі контрактних взаємодій
- •Тема 9. Інституціональна основа діяльності фірми
- •1. Структура фірми
- •2. Типологія фірм
- •3. Аналіз організаційно-правових структур
- •1. Структура фірми
- •2. Типологія фірм
- •3. Аналіз організаційних структур
Раціональність як норма поведінки
Макс Вебер виділяв чотири "ідеальні типи" поведінки :
Цілераціональна поведінка - продумане використання умов і засобів для досягнення поставленої мети;
Ціннісно-раціональна поведінка - використання умов і засобів для досягнення заданих ззовні цілей. Цілі при цьому визначені вірою в самодовлеющие цінності (релігійні, естетичні, ідеологічні);
Традиційна поведінка - цілі і засоби задані ззовні, вони носять традиційний характер. У основі поведінки лежить тривала звичка або звичай;
Афективна поведінка - цілі і засоби не виділяються, поведінка обумовлена емоційним станом індивіда, його безпосередніми почуттями, відчуттями.
В основі взаємодії на ринку лежить цілерациональні поведінка. Вона передбачає очікування певної поведінки інших людей. Очікування базується на розумінні, поясненні мотивів і намірів оточення. Таке припущення набуває форми постійного пошуку відповіді на питання "Кому це вигідно"? і "В чому полягає інтерес цієї людини"?. Проте використання моделі раціональної дії як нормативних рамок взаємодії пов'язане з цілим рядом труднощів і обмежень. Аргументи, що уточнюють аналіз раціональності як норми поведінки, сформульовані соціологією, експериментальною економікою і теорією неповної раціональності.
Соціологічний аргумент: екзогенний характер раціональності.
Соціолог Альфред Щюц розглядає раціональність в контексті повсякденної поведінки людей на ринку. Він вважає, що принципи раціональності можуть лежати в основі взаємної інтерпретації індивідами своїх дій. Раціональна взаємодія припускає, що індивід раціонально інтерпретує дії інших і раціонально реагує на них. Проте така взаємодія можлива лише у рамках соціально однорідних груп, утворених індивідами, близькими за своїми характеристиками до homo economicus. У повсякденному ж житті, у тому числі в ході ринкових угод, однорідність учасників взаємодії досягається рідко, і вони вимушені шукати інші способи узгодження своїх дій. У основі повсякденної взаємодії лежить не раціональна, а обгрунтована дія. Вона припускає, що індивіди можуть зрозуміти наміри один одного за допомогою звернення до життєвого досвіду. Саме життєвий досвід і здоровий глузд, а не модель раціонального вибору найчастіше дозволяють індивідам побудувати достовірні припущення про дії оточення.
Щоб розмежувати "наукову" і "повсякденну" раціональність, соціолог Гарольд Гарфинкель запропонував провести межу між раціональністю як нормою і раціональністю як моделлю поведінки за допомогою наступної класифікації елементів раціональної діяльності :
1) типологизация і порівняння ситуацій;
2) визначення допустимої помилки при побудові типології;
3) пошук засобів для досягнення цілей;
4) аналіз альтернативних планів діяльності і можливих наслідків;
5) визначення умов, за яких кожна з альтернатив буде реалізована; . .
6) визначення часу, необхідного для ухвалення остаточного рішення;
7) пророцтво розвитку ситуації;
8) визначення процедури ухвалення рішення;
9) усвідомлення того, що будь-яке рішення припускає вибір;
10) здійснення вибору на основі інформації і накопиченого досвіду; '
11 ) досягнення відповідності вибору цілей і засобів принципам формальної логіки;
12) досягнення семантичної чіткості прийнятих рішень; відповідності використовуваних термінів загальноприйнятим;
13) досягнення ясності і однозначності прийнятих рішень;
14) відповідність визначення ситуації науковому знанню.
Елементи 1-10 відносяться до раціональності як норми повсякденної діяльності індивідів, а елементи 11-14 застосовуються при науковому моделюванні раціональної поведінки. Для забезпечення раціональної взаємодії досить відповідності поведінки індивідів першим десяти критеріям.
