2. Післявоєнний інституціоналізм

Науковий внесок в економічну теорію Дж. М. Кларка

Основні праці:

«Ділова акселерація и закон попиту; технічний фактор в економічних циклах» [«Business Acceleration and the Law of Demand; A Technical Factor in Economic Cycles»] (1917);

«Економічна теорія накладних витрат»

[«The Economics of Overhead Costs»] (1923)

Як Т. Веблен і У. К. Митчелл, Дж. М. Кларк трактував людську поведінку як засновану на звичках, а не на миттєвих підрахунках вигод і витрат, задоволень і страждань. Але він пішов в аналізі цієї сфери далі, він вперше в історії економічного аналізу явно вказав на велику роль інформаційних витрат і витрат прийняття рішень. Річ у тому, що для пошуку оптимального рішення доводиться нести витрати, пов'язані із збором і обробкою інформації. Проте вигоди від цієї інформації заздалегідь абсолютно не відомі. Крім того, безпосереднє прийняття рішення також вимагає значних (психологічних) витрат (при цьому вигоди від витрачених зусиль також не відомі апріорі). Ці витрати створюють непереборні перешкоди для оптимізуючої поведінки і служать основою для формування людьми звичок. Безумовно, такі звички не є результатом деякого оптимального вибору.¹⁸

Іншою науковою заслугою Дж. М. Кларка є розробки в області мікроекономіки - теорії витрат і конкуренції. Він першим ввів в економічну науку поняття накладних витрат [overhead cost]. Це витрати, які не можуть бути віднесені до якого-небудь конкретного підрозділу підприємства, тобто не пов'язані безпосередньо з виробничим процесом. Дж. М. Кларк вважав, що вони є наслідком великих інвестицій в основний капітал. Накладні витрати покриваються за рахунок цін, що, на його думку, означало відсутність зв'язку ціноутворення з принципом рівності граничних витрат і граничної виручки. Дж. М. Кларк також піддав критиці концепцію досконалої конкуренції і заклав основи теорії "дієвої конкуренції" [workable competition], тобто такої конкретної ринкової структури, яка є прийнятною з точки зору громадського добробуту. Теорія "дієвої конкуренції" важлива тому, що забезпечує реалістичні - на відміну від концепції досконалої конкуренції - орієнтири для проведення державної політики по стимулюванню конкуренції. При цьому Дж. М. Кларк намагався надати теорії конкуренції динамічний характер; для нього міра "дієвості конкуренції" визначалася тим, наскільки швидко і в якому обсязі відбуваються процеси створення, знищення і відтворення різного за величиною прибутку в різних галузях. На жаль, він не пояснив причини таких відмінностей.

Нарешті, Дж. М. Кларк залишив слід і в області макроекономіки. Як і У. К. Мітчелл, він займався дослідженнями ділових циклів. Він трактував їх як багатофакторний процес, виділяючи безліч причин циклів - від воєн і природних катаклізмів до динаміки інвестицій. І тут Дж. М. Кларк одним з перших відкрив ідею акселератора як феномену, що посилює циклічні коливання економічної активності.¹⁹ Знову-таки, услід за У. Мітчеллом, Дж. М. Кларк висунув ідею необхідності державного регулювання циклів. Він першим в історії економічного аналізу висунув ідею вбудованих (автоматичних) стабілізаторів. На його думку, таким вбудованим стабілізатором має бути податкова система.