Теорія трансакцій Дж. Коммонса

Основна робота:

"Інституціональна економічна теорія"

[Institutional Economics] (1934)

Ще один відомий представник старого институціоналізму, Дж. Коммонс, за своїми поглядами стояв окремо від інших адептів цього напряму економічного аналізу. У своїх дослідженнях він робив акцент на правові чинники. Його головна наукова заслуга - теорія трансакцій. В основі цієї теорії лежить відома з неокласичній теорії ідея рідкості ресурсів. Внаслідок рідкості у господарюючих суб'єктів виникає конфлікт з приводу їх використання. Цей конфлікт вирішується шляхом здійснення трансакцій, які є базовими інститутами суспільства. Без таких інститутів конфлікт інтересів звироднів би в загальне насильство людей один над одним, яке призвело б до величезного економічного і соціального збитку.

Трансакція, за Дж. Коммонсом, основна категорія економічної науки, її не можна плутати з "простим" обміном ресурсами, товарами або послугами. Згідно з визначенням Дж. Коммонса, "трансакція - це не обмін товарами, а відчуження і привласнення прав власності і свобод, створених суспільством"¹⁷. Відмінність між обміном і трансакцією вказує на відмінність між фізичним переміщенням благ і переміщенням прав власності на ці блага. Трансакції бувають ринковими, управлінськими і такими, що раціонують.

Ринкова трансакція - це єдиний вид трансакції, припускаючий однаковий правовий статус її учасників (контрагенов). Це означає, що для здійснення ринкової трансакції потрібна взаємна добровільна згода контрагентів її зробити. Іншими словами, ринкова трансакція - це обмін правами власності на блага, який відбувається на основі добровільної угоди обох сторін. Прикладами ринкових трансакцій є будь-які угоди на вільних ринках - закупівля споживчих благ, надання кредиту тощо.

Управлінська трансакція, навпаки, припускає правові переваги одного з контрагентів, якому належить право ухвалення рішення. Цей вид трансакції будується на основі стосунків управління - підпорядкування. Прикладами таких стосунків є стосунки між рабовласником і рабом, начальником і підлеглим, майстром і учнем, тощо. Управлінські трансакції грають провідну роль у фірмах і інших організаціях, що базуються на ієрархічних стосунках.

Трансакція, що раціонує, схожа на управлінську трансакцію, оскільки також припускає асиметричність правового статусу контрагентів. Специфіка трансакції, що раціонує, полягає в тому, що стороною, наділеною винятковими повноваженнями ухвалення рішень, являється деякий колективний орган, який виконує функцію специфікації прав власності. Цим органом є держава. Типовими прикладами трансакції, що раціонує, є податки або судові рішення, що перерозподіляють багатство від однієї сторони до іншої.

Легко бачити, що залежно від співвідношення ринкових трансакцій, з одного боку, і управлінських трансакцій та трансакцій, що раціонують, з іншого боку, визначається співвідношення ринкових і ієрархічних типів економічних стосунків між людьми.

На різних стадіях розвитку суспільства, в різних економічних системах відносна роль різних видів трансакцій варіює. Наприклад, в рабовласницькому суспільстві основну роль грають управлінські трансакції, тоді як на стадії зародження капіталізму, в період "торговельного капіталізму", - ринкові. Окрім "торговельного капіталізму", Дж. Коммонс виділяв також "промисловий" і "фінансовий капіталізм". Особливості "фінансового капіталізму" проявляються не лише в посиленні ролі банків і інших фінансових установ, але і в появі розвинених колективних соціальних груп - профспілок, корпорацій і політичних партій. Саме ці групи і є основними сторонами, що беруть участь в здійсненні трансакцій на стадії "фінансового капіталізму".

Фактичний хід здійснення трансакцій залежить від "працюючих правил" [workable rules], тобто різних судових норм. Ці норми чи спонтанно еволюціонують, в результаті конкретних судових рішень, прийнятих після звернення до суду учасників трансакцій, чи формуються штучно, за допомогою відповідних державних постанов. Держава, по Дж. Коммонсу, грає велику роль і як орган, що примиряє інтереси сторон, і як сила, що змушує до виконання зобов'язань, узятих на себе учасниками трансакцій. Таким чином, держава сприяє гармонійнішому вирішеню конфліктів між колективними соціальними групами.