Питання для самоконтролю

1. В чому полягає різниця між класифікаціями Коммонса, Поланьї, Уільямсона стосовно трансакцій?

2. Як розмежувати трансакційні та трансформаційні витрати?

3. Як Ви вважаєте, чим відрізняються трансакційні витрати від трансакційних втрат?

4. Яку економічну роль грають такі елементи трансакційних витрат, як трансакційні послуги?

5. Що таке трансакційний сектор економіки?

6. Як трансакційні витрати впливають на економічний розвиток?

7. Яку роль відіграє поняття трансакційних витрат у аналізі суспільного розподілу праці та його історичного розвитку?

8. З курсу макроекономіки Вам відоме поняття ліквідності грошей. Як ліквідність співвідноситься з трансакційними витратами і що можна сказати з приводу величини трансакційних витрат, пов'язаних з використанням грошей?

9. Які принципи лежать в основі класифікацій трансакційних витрат Мілгрома-Робертса та Норта-Еггертсона?

Тема 6. Економічна теорія прав власності

1 . Економічне обґрунтування прав власності.

2. Підходи щодо специфікації прав власності.

3. Теорема Коуза. Проблема екстерналій (зовнішніх ефектів).

4. Абсолютні і відносні права власності . «Трагедія громад».

1. Економічне обґрунтування прав власності

Хто чим володіє? Ось основне питання, практичний і моральний аспекти якого турбує людство на всьому протязі його історії. Існування матеріальних об'єктів і речей вимагає регулювання відносин між людьми, що стосуються присвоєння цих речей і користування ними . Дійсно, санкціонована поведінка стосовно власності є невід'ємною частиною світу , де панує фактор рідкості. Хоча здається, що це розуміють всі, питання про те, чи повинна власність бути приватною або суспільною, залишається край дискусійним: саме воно внесло чималий внесок у масові кровопролиття ХХ століття.

Існують дві головні філософські доктрини у цій сфері - індивідуалістична і суспільна теорії власності. Прихильники доктрини природного права, що заклали фундамент для класичної політекономії, були прихильниками індивідуалістичної концепції . Вони виводили свої висновки з раціональної теорії суспільства, коли кожна людина розглядається як егоїстично особа, «яка любить саме себе більше, ніж всякого іншого» ( Д. Юм , 1739). Але, збільшуючи свій добробут, людина мусить визнати, що вона не захищена від зловживань, коли «володіння тим майном, яке ми придбали завдяки ретельності і удачі» може бути насильно припинено. Тому виявляється, що нестабільність прав власності на блага поряд з їх обмеженістю - головні перешкоди на шляху збільшення національного багатства. Д. Юм стверджував , що «стабільність володіння » є одним з трьох основних «природних законів» (тобто законів природного права), від суворого дотримання яких залежать мир і безпека людського суспільства. Два інших найважливіших закону - «передача прав власності за допомогою згоди» і «виконання обіцянок»

Прихильники суспільної концепції вважають, що індивідуалізм є джерелом постійного конфлікту інтересів, і тому необхідно прагнути до того, щоб на додаток до індивідуалістичної функції власність виконувала свою суспільну функцію - і надійно гарантувати це виконання.

Цікаво, що в класичній економічній теорії власність покладається як щось дане . Вона не є об'єктом аналізу . Наприклад, не має значення , чи знаходяться фактори виробництва у власності тих, хто їх використовує, або ж орендуються ними. Однак, якщо зміст права власності на будь-який актив змінюється, то змінюється і цінність цього активу як для власника, так і для потенційних покупців. Виявляється, що структура прав власності впливає на алокацію (розміщення) ресурсів, структуру випуску, розподіл доходу. Алчіан писав: «... основне питання економічної теорії - як повинні визначатися ціни , - є питанням про те , як повинні визначатися права власності і на яких умовах вони повинні обмінюватися ».

Отже, чому індивідам вигідно дотримуватися прав власності? По-перше , права власності є одним з інститутів, що знижують невизначеність у взаємодіях індивідів. У термінах теорії ігор зниження невизначеності відбувається за рахунок вибору на підставі зафіксованих прав власності одного з рішень, коли рівновага за Нешем або відсутня, або не єдина.

Переконаємося в цьому на простому прикладі двох пастухів , які можуть пасти свої стада на двох пасовищах , одне з яких менш родюче. Запаси кормів на будь-якому з пасовищ не дозволяють випасати одночасно обидва стада:

2 пастух

		Пасти на першому пасовищі	Пасти на другому пасовищі
Р1	Пасти на першому пасовищі	2,2	8, 4 [N2, P2,St1]
1 – Р1	Пасти на другому пасовищі	4,8 [N1, P1,St2]	1,1
		Р2	1 – Р2

1 пастух

Очевидна наявність в даній ситуації проблеми координації, тому що існує два рівнозначних з точки зору оптимальності за Парето результату Інституційних рішень, які фіксують один з фіналів (4, 8) або (8,4) , може бути декілька. Найпростіше полягає в застосуванні правила, що закріплює пріоритет у використанні пасовища за тим пастухом, який першим привів на нього стадо (first came - first served) . Розподіл рідкісного ресурсу (пасовища) по порядку прибуття - це принцип, за яким створюється черга. Проте використання інституту черги не знижує, а підсилює невизначеність пастухів в момент прийняття рішення, на яке пасовище вести стадо, оскільки невідомо, чи вже зайнято це пасовище іншим. Ця невизначеність буде відтворюватися кожного разу при виборі пасовища.

 Альтернативним рішенням буде встановлення прав власності на пасовищі: скажімо , 1-й пастух стає власником першого пасовища, а 2-й - другого. Навіть враховуючи такого рішення з точки зору корисності пастухів , в інтересах обох визнати і поважати право власності. Дійсно, порівняємо корисність 2- го пастуха, що одержує менш родюче пасовище, до і після введення прав власності. До встановлення прав власності 2 -й пастух,

якщо він веде стадо на перше пасовище , отримує 2Р1 + 8 (1 - Р1) = 8 - 6Р1,

якщо він веде стадо на друге пасовище : 4Р1 + 1 (1 - Р1) = 3Р1 + 1.

Далі, враховуючи ймовірність вибору 2- м пастухом першого пасовища Р2, отримаємо

EU = Р2 (8- 6Р1 ) + ( 1 - Р2 ) ( 3Р1 + 1) ,

в звичайному випадку Р1 = Р2 = 1/2 , що дає EU = 3 3 /4.

Після ж встановлення прав власності 2- му пастухові гарантований виграш , рівний 4 > 3 3 /4.

Підводячи підсумок, відзначимо, що встановлення прав власності відповідає інтересам економічних агентів як мінімум з двох причин : знижується невизначеність у їх взаємодіях і оптимізується використання ресурсів .