- •Лекція 1 етапи розв‘язування задач на еом .Елементи теорії похибок
- •1.1 Точні і наближені числа. Джерела похибок. Класифікація похибок
- •1.2 Абсолютна і відносна похибки
- •1.3 Десятковий запис наближених чисел. Значуща цифра числа. Дійсна значуща цифра
- •1.4 Зв’язок між числом дійсних знаків і похибкою числа
- •1.6 Обчислювальний експеримент та його основні етапи. Поняття стійкості та коректності
- •2.3 Особливості методів Гауса
- •Лекція № 3 розв‘язування систем лінійних алгебраїчних рівнянь
- •2.1 Основні поняття та визначення
- •2.2 Класифікація методів розв’язання слар на еом
- •2.3.1 Метод Гауса з послідовним виключенням невідомих
- •2.3.2 Метод Гауса за схемою Халецького
- •2.3.3 Метод Гауса з вибором головного елемента
- •2.3.4 Метод Гауса з одиничними коефіцієнтами
- •2.3.5 Метод Гауса-Жордана
- •Лекція №3 наближені методи розв'язання слар на еом
- •3.1 Постановка задачі та класифікація методів
- •3.2 Загальний підхід до розв’язання слар наближеними методами
- •3.3 Умови збіжності ітераційного процесу
- •3.4 Метод послідовних наближень (метод Якобі)
- •3.5 Метод Гауса-Зейделя
- •3.6 Метод верхньої релаксації
- •Лекція № 4 чисельні методи роз’вязання нелінійних рівнянь та систем нелінійних рівнянь
- •4.1 Загальні поняття та визначення
- •4.2 Принципи розв’язання нелінійних рівнянь на еом
- •4.3 Чисельні методи уточнення коренів
- •4.3.1 Метод половинного ділення
- •4.3.2 Метод хорд
- •4.3.3 Метод Ньютона (метод дотичних)
- •4.3.4 Комбінований метод
- •4.3.5 Метод ітерацій (метод послідовних наближень)
- •4.4 Чисельні методи розв’язання систем нелінійних рівнянь
- •5.1 Способи завдання функцій
- •5.2 Математична постановка задачі інтерполювання
- •5.2.1 Інтерполяційний багаточлен Лагранжа
- •5.2.2 Перша інтерполяційна формула Ньютона для рівновіддалених вузлів інтерполяції
- •Лекція №6 Апроксимація табличних функцій
- •6.1 Апроксимація табличних функцій
- •6.1.1 Апроксимація табличних функцій степеневими поліномами
- •6.1.2 Апроксимація узагальненими поліномами
- •6.1.3 Апроксимація ортогональними поліномами
- •6.1.4 Апроксимація тригонометричними поліномами (гармонійний аналіз)
- •7.1 Основні поняття та визначення
- •7.2 Чисельні методи знаходження визначеного інтегралу
- •7.2.1 Метод прямокутників
- •7.2.2 Метод трапецій
- •7.2.3 Метод Сімпсона
- •8.1 Метод Ньютона-Котеса
- •8.2 Метод Чебишева
- •8.3 Метод Гауса
- •8.4 Загальний підхід до визначення інтегралів на еом
- •9.1. Основні визначення та поняття
- •9.2. Класифікація численних методів розв'язання задачі Коші
- •9.3 Одноточкові методи розв'язання задачі Коші на еом
- •9.1.1 Модифікації методу Ейлера
- •9.1.2 Метод Рунге–Кутта
- •9.4 Методи прогнозу і корекції (багатоточкові методи)
- •9.4.1 Метод Мілна
- •9.4.2 Метод Адамса - Башфорта
- •9.4.3 Метод Хемінга
- •10.1 Чисельні методи розв’язання крайових задач
- •10.1.1 Методи стрільби
- •10.1.2 Кінцево-різницеві методи
- •10.1.3 Метод прогонки
- •11.1 Різницеві методи розв'язування диференційних рівнянь у частинних похідних
- •11.2 Етапи чисельного розв'язування диференційних рівнянь (др) у частинних похідних на еом
- •11.3 Еліптичні рівняння
- •11.4 Гіперболічні рівняння
- •12.1 Параболічні рівняння
- •13.1 Метод загального пошуку
- •13.2 Метод половинного ділення (розділення відрізка навпіл)
- •13.3 Метод дихотомії
- •13.4 Метод “золотого перетину”
- •13.5 Метод Фібоначчі
- •13.6 Порівняння методів одновимірного пошуку
- •14.1 Основні поняття та визначення
- •14.2 Критерії оптимальності
- •14.3 Градієнтні методи
- •14.3.1 Найшвидший підйом з використанням одномірного пошуку
- •14.3.2 Метод найшвидшого спуску
- •14.3.3 Метод Флетчера – Рівса
- •14.3.4 Метод Девідона – Флетчера – Пауела
- •14.3.5 Метод конфігурацій Хука – Дживса
- •14.3.6 Метод конфігурацій Розенброка
4.1 Загальні поняття та визначення
При вирішенні практичних інженерних задач часто доводиться зустрічатися з розв’язанням рівнянь виду
,
(4.1)
або
(4.2)
де
,
та
–
нелінійні функції, визначенні на деякій
числовій множині
,
яка називається областю допустимих
значень рівняння.
Рівняння виду (4.1) або (4.2) називаються нелінійними рівняннями. Всі нелінійні рівняння можна поділити на алгебраїчні та трансцендентні (рис.4.1)
Рисунок 4.1 – Класифікація нелінійних рівнянь
Функція називається алгебраїчною, якщо для отримання значення
функції на заданої множині Х потрібно здійснити арифметичні операції та піднесення в степінь з раціональним або ірраціональним показником. Рівняння, які містять алгебраїчні функції називаються нелінійними алгебраїчними рівняннями.
До трансцендентних функцій відносять всі неалгебраїчні функції:
Показникові
ах,
логарифмічні
,
,
тригонометричні sin
x,
cos
x, tgx, ctgx,
обернені тригонометричні
та
інші.
Нелінійні рівняння, які містять трансцендентні функції називаються нелінійними трансцендентними рівняннями.
Розв’язком
нелінійного рівняння на ЕОМ називається
вектор
,
координати якого
при
підстановці в початкове рівняння
перетворює його в тотожність.
В нелінійному рівнянні виду
(4.3)
і-та
координата вектора
називається
і-
тим коренем рівняння, а а1,
а2,
…, ат
- коефіцієнтами рівняння (4.3).
4.2 Принципи розв’язання нелінійних рівнянь на еом
Процес розв’язання нелінійних рівнянь вигляду (4.1) або (4.2) на ЕОМ розбивається на два етапи:
1. відокремлення коренів;
2. уточнення коренів.
Перший етап іноді можна виконувати вручну, другий же виконується за допомогою спеціальних методів уточнення коренів та програм. Розглянемо особливості етапу відокремлення коренів.
Відокремлення коренів
Корінь
рівняння
,
вважається відокремленим на відрізку
,
якщо на цьому відрізку дане рівняння
не має інших коренів.
Відокремити
корені
– це означає розбити всю область
допустимих значень
(ОДЗ)
на відрізки, в кожному з яких міститься
один корінь (рис 4.2). Відокремлення
коренів можна здійснити двома способами
– графічним
та аналітичним.
Рисунок 4.2 – Приклад розбиття ОДЗ на відрізки з єдиним коренем
Графічний
метод.
Будують графік функції
для
рівняння виду
або
представляють рівняння у вигляді
та
будують графіки функцій
та
.
Значення дійсних коренів рівняння є
абсцисами точок перетину графіка функції
з
віссю
або
абсцисами точок перетину графіків
функцій
та
.
Відрізки, в яких знаходиться тільки по
одному кореню, легко знаходяться
наближено.
Приклад
4.1.
Знайти наближено графічним способом
корені рівняння
.
Розв’язок.
Перепишемо рівняння наступним чином:
Функції
в лівій і правій частині рівняння мають
спільну область визначення: інтервал
.
Тому будемо шукати корені саме на цьому
інтервалі.
Будуємо
графіки функцій
і
(рис.
4.3).
Рисунок 4.3 – Графічна інтерпретація прикладу 4.1
Пряма
перетинає
логарифмічну криву в двох точках з
абсцисами х1
0.00001
і х2
1.75.
На рисунку 4.4 важко показати перетин
графіків цих двох функцій в першій
точці, але, враховуючи, що нижня вітка
логарифмічної кривої необмежено прямує
до осі Оу,
можливо уявити, що перетин цих двох
графіків пройде поблизу точки перетину
графіка функції
і
осі Оу.
Абсциса точки перетину наближено
дорівнює 0.00001.
Отже корені рівняння х1
0.00001
і х2
1.75.
Рисунок 4.4 – Графічна інтерпретація прикладу 4.1
Рисунок 4.5.a – Графічна інтерпретація прикладу 4.2
Приклад 4.2. Розв’язати графічно рівняння х3-2х2+2х-1=0.
Розв’язок. Перший спосіб: Побудуємо графік функції y=x3-2x2+2x-1 і визначимо абсциси точок перетину цього графіка з віссю Ох. Крива перетинає Ох в точці х=1, звідси витікає, що рівняння має один корінь (рис.4.5.а). (Відмітимо, що алгебраїчне рівняння третього степеня має один або три дійсних кореня. Так як крива перетинає вісь абсцис тільки в одній точці, то дане рівняння має тільки один дійсний корінь. Інші два кореня - комплексні.)
Другий спосіб: Представимо дане рівняння в вигляді х3=2х2-2х+1 і побудуємо графіки функцій y=х3 і y=2х2-2х+1. Знайдемо абсцису точки перетину цих графіків; отримаємо х=1 (рис.4.5.б), або область, де знаходиться точка перетину (тобто корінь рівняння).
Приклад
4.3.
Знайти графічно корені рівняння
.
Розв’язок.
Будуємо графіки функцій
та
.
Ці графіки перетинаються в двох точках,
абсциси яких рівні. Дане рівняння має
два кореня
та
.
(рис.4.6).
Рисунок 4.5.б – Графічна Рисунок 4.6 – Графічна
інтерпретація прикладу 4.2 інтерпретація прикладу 4.3
Аналітичний метод. Аналітично корні рівняння можна відокремити, використовуючи деякі властивості функцій та однією з розглянутих нижче теорем.
Теорема
1.
Якщо функція
неперервна
на відрізку
і
приймає на кінцях цього відрізку значення
різних знаків, то всередині відрізка
існує
хоча б один корінь рівняння
(рис.4.7).
Рисунок 4.7 – Графічна інтерпретація теореми 1
Теорема
2.
Якщо функція
неперервна
та монотонна на відрізку
і
приймає на кінцях відрізка значення
різних знаків, то всередині відрізка
існує
корінь рівняння
,
і цей корінь єдиний (рис.4.8.а).
Рисунок 4.8.а – Графічна інтерпретація теореми 2
Теорема
3.
Якщо функція
неперервна
на відрізку
і
приймає на кінцях цього відрізку значення
різних знаків, а похідна
зберігає
постійний знак всередині відрізка, то
всередині відрізка існує єдиний корінь
рівняння
(рис.4.8.б).
Рисунок 4.8.б – Графічна інтерпретація теореми 3
Для відокремлення коренів аналітичним методом можна рекомендувати наступний алгоритм:
1. Дослідити дане рівняння на монотонність і неперервність, визначити область допустимих та граничних значень.
2. Знайти – першу похідну, прирівняти її до нуля та знайти критичні точки.
3. Скласти
таблицю знаків функції
,
використовуючи для
значення
критичних точок, граничних значень з
ОДЗ і точок, отриманих на першому кроці
при аналізі даного рівняння.
4. Визначити інтервали, на кінцях яких функція приймає значення протилежних знаків. Всередині цих інтервалів існує по одному і тільки одному кореню.
Приклад 4.4. Відокремити корені рівняння x3+3x2-24x+1=0
Розв’язок.
1. ОДЗ
рівняння (-
)
2. Визначимо першу похідну функції f(x): f'(x)=3x2+6x-24 та критичні точки, для чого f'(x)=0: x1=-4; x2=2
3. Складемо таблицю знаків виду
x |
- |
-4 |
2 |
+ |
Sign f(x) |
- |
+ |
- |
+ |
В результаті аналізу таблиці отримаємо три відрізка на яких функція змінює знак: (- ,-4], [-4,2], [2, ).
Розширимо таблицю, щоб отримати точні значення кінців відрізків
x |
- |
-7 |
-6 |
-5 |
-4 |
-3 |
-2 |
-1 |
0 |
1 |
2 |
3 |
4 |
+ |
Sign f(x) |
- |
- |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
- |
- |
- |
+ |
+ |
Аналіз таблиці дозволяє обрати три відрізка, на яких функція f(x) змінює знак.
4) Наступним етапом дослідження рівняння на ЕОМ є етап уточнення значення кореня з заданою на кожному відрізку.
