- •Лекція 1 етапи розв‘язування задач на еом .Елементи теорії похибок
- •1.1 Точні і наближені числа. Джерела похибок. Класифікація похибок
- •1.2 Абсолютна і відносна похибки
- •1.3 Десятковий запис наближених чисел. Значуща цифра числа. Дійсна значуща цифра
- •1.4 Зв’язок між числом дійсних знаків і похибкою числа
- •1.6 Обчислювальний експеримент та його основні етапи. Поняття стійкості та коректності
- •2.3 Особливості методів Гауса
- •Лекція № 3 розв‘язування систем лінійних алгебраїчних рівнянь
- •2.1 Основні поняття та визначення
- •2.2 Класифікація методів розв’язання слар на еом
- •2.3.1 Метод Гауса з послідовним виключенням невідомих
- •2.3.2 Метод Гауса за схемою Халецького
- •2.3.3 Метод Гауса з вибором головного елемента
- •2.3.4 Метод Гауса з одиничними коефіцієнтами
- •2.3.5 Метод Гауса-Жордана
- •Лекція №3 наближені методи розв'язання слар на еом
- •3.1 Постановка задачі та класифікація методів
- •3.2 Загальний підхід до розв’язання слар наближеними методами
- •3.3 Умови збіжності ітераційного процесу
- •3.4 Метод послідовних наближень (метод Якобі)
- •3.5 Метод Гауса-Зейделя
- •3.6 Метод верхньої релаксації
- •Лекція № 4 чисельні методи роз’вязання нелінійних рівнянь та систем нелінійних рівнянь
- •4.1 Загальні поняття та визначення
- •4.2 Принципи розв’язання нелінійних рівнянь на еом
- •4.3 Чисельні методи уточнення коренів
- •4.3.1 Метод половинного ділення
- •4.3.2 Метод хорд
- •4.3.3 Метод Ньютона (метод дотичних)
- •4.3.4 Комбінований метод
- •4.3.5 Метод ітерацій (метод послідовних наближень)
- •4.4 Чисельні методи розв’язання систем нелінійних рівнянь
- •5.1 Способи завдання функцій
- •5.2 Математична постановка задачі інтерполювання
- •5.2.1 Інтерполяційний багаточлен Лагранжа
- •5.2.2 Перша інтерполяційна формула Ньютона для рівновіддалених вузлів інтерполяції
- •Лекція №6 Апроксимація табличних функцій
- •6.1 Апроксимація табличних функцій
- •6.1.1 Апроксимація табличних функцій степеневими поліномами
- •6.1.2 Апроксимація узагальненими поліномами
- •6.1.3 Апроксимація ортогональними поліномами
- •6.1.4 Апроксимація тригонометричними поліномами (гармонійний аналіз)
- •7.1 Основні поняття та визначення
- •7.2 Чисельні методи знаходження визначеного інтегралу
- •7.2.1 Метод прямокутників
- •7.2.2 Метод трапецій
- •7.2.3 Метод Сімпсона
- •8.1 Метод Ньютона-Котеса
- •8.2 Метод Чебишева
- •8.3 Метод Гауса
- •8.4 Загальний підхід до визначення інтегралів на еом
- •9.1. Основні визначення та поняття
- •9.2. Класифікація численних методів розв'язання задачі Коші
- •9.3 Одноточкові методи розв'язання задачі Коші на еом
- •9.1.1 Модифікації методу Ейлера
- •9.1.2 Метод Рунге–Кутта
- •9.4 Методи прогнозу і корекції (багатоточкові методи)
- •9.4.1 Метод Мілна
- •9.4.2 Метод Адамса - Башфорта
- •9.4.3 Метод Хемінга
- •10.1 Чисельні методи розв’язання крайових задач
- •10.1.1 Методи стрільби
- •10.1.2 Кінцево-різницеві методи
- •10.1.3 Метод прогонки
- •11.1 Різницеві методи розв'язування диференційних рівнянь у частинних похідних
- •11.2 Етапи чисельного розв'язування диференційних рівнянь (др) у частинних похідних на еом
- •11.3 Еліптичні рівняння
- •11.4 Гіперболічні рівняння
- •12.1 Параболічні рівняння
- •13.1 Метод загального пошуку
- •13.2 Метод половинного ділення (розділення відрізка навпіл)
- •13.3 Метод дихотомії
- •13.4 Метод “золотого перетину”
- •13.5 Метод Фібоначчі
- •13.6 Порівняння методів одновимірного пошуку
- •14.1 Основні поняття та визначення
- •14.2 Критерії оптимальності
- •14.3 Градієнтні методи
- •14.3.1 Найшвидший підйом з використанням одномірного пошуку
- •14.3.2 Метод найшвидшого спуску
- •14.3.3 Метод Флетчера – Рівса
- •14.3.4 Метод Девідона – Флетчера – Пауела
- •14.3.5 Метод конфігурацій Хука – Дживса
- •14.3.6 Метод конфігурацій Розенброка
8.2 Метод Чебишева
На відміну від методу Ньютона-Котеса, в якому коефіцієнти Hi (i=1,N) знаходять у фіксованих вузлах інтерполяції, П.Л. Чебишев запропонував для обчислення визначених інтегралів використати формулу
,
(8.2)
в якій квадратурні коефіцієнти Сi (і=1,2,…,N) зафіксовані, а абсциси xi (і=1,2,…,N) підлягають визначенню. Для простоти обчислень необхідно вибрати С1=С2=…=Сn. Розглянемо спочатку частинний випадок, коли межі інтегрування дорівнюють –1 та 1. Тоді попередня формула набере вигляду
,
(8.3)
де квадратурні коефіцієнти Сn та абсциси xi підлягають визначенню.
Коефіцієнти Сi та вузли інтерполяції xi визначимо із умови, що ця рівність є точною для випадку, коли f(х) - багатогочлен вигляду
(8.4)
Підставимо багаточлен (8.4) у ліву частину (8.3) та проінтегруємо:
(8.5)
У праву частину рівності (8.3) підставимо значення многочлена (8.4) у вузлах х1, х2, …,хn:
(8.6)
Тоді формула (8.5) буде мати вигляд
(8.7)
Отримана рівність повинна виконуватися за будь-яких значень аo,а1,…,аn і таким чином, порівнюючи коефіцієнти аi в правій і лівій частинах (8.7) знаходимо, що nCn=1, звідки
(8.8)
i, крім цього,
(8.9)
Підставляючи знайдене для Сn виразу в співвідношення (8.5) отримаємо формулу Чебишева:
(8.10)
де точки x1,…,xn визначаються із системи рівнянь (8.9).
Значення x1,…,xn для різних n відомі та представлені в таблиці 8.2.
Таблиця 8.2 - Значення абсцис для різної кількості точок
Число ординат |
Значення абсцис |
n=2 |
-x1=x2=0.577350 |
n=3 |
-x1=x3=0.707107; x2=0 |
n=4 |
-x1=x4=0.794654; -x2=x3=0.187592 |
n=5 |
-x1=x5=0.832498; -x2=x4=0.374541; x3=0 |
n=6 |
-x1=x6=0.866247; -x2=x5=0.422519; -x3=x4=0.266635 |
n=7 |
-x1=x7=0.883862; -x2=x6=0.529657; -x3=x5=0.323912; x4=0 |
Коли межі даного інтеграла відрізняються від –1 та 1 , формула Чебишева матиме вигляд
,
(8.11)
де
.
(8.12)
а xi мають вказані в таблиці значення.
8.3 Метод Гауса
Для отримання підвищеної точності для чисельного інтегрування користуються формулою Гауса
,
(8.13)
в якої не фіксуються не тільки вузли інтерполяції x1, x2,…,xn, а й квадратурні коефіцієнти С1,…,Сn. При цьому Zn невідомих величин x1,…,xn; С1,…,Сn визначається із умови, що формула є точною у випадку будь-якого багаточлена 2n-1.
Таким чином, для будь-якого багаточлена (2n-1)-й степеню
(8.14)
повинна виконуватися рівність:
.
(8.15)
Багаточлен f(x) степеню 2n-1 можна показати у вигляді
f(x)=F(x)Q(x)+R(x) , (8.16)
де F(x)-шуканий багаточлен n-ї степені, а Q(x) та R(X)- відповідно частинне ділення f(x) на F(x) та залишок від цього ділення, степінь багаточленів Q(x) та R(x) не перевищують (2n-1).
Вираз для F(x) можна записати так:
(8.17)
тут величини x1,…,xn - шукані абсциси формули Гаусса, а А1,А2,…,Аn - постійні.
Оскільки шукана функція F(x) у вузлах x1,…,xn перетворюється на нуль, то
(8.18)
(8.19)
Але для багаточлена R(x) степеню не вище n-1 також повинна виконуватися рівність:
(8.20)
Bіднімаючи (8.20) від (8.19),отримаємо
Із останнього відношення можна визначити шукану функцію F(x). Оскільки ця рівність справедлива для якого-небудь багаточлена Q(x) степеню n-1
,
(8.21)
то
при будь-яких коефіцієнтах
маємо
таку систему рівнянь:
(8.22)
Підставляючи в (8.22) вирази для F(x) із формули (7.2 ) та інтегруючи, отримаємо для визначення коефіцієнтів А1, … Аn систему n рівнянь
(8.23)
з яких видно, що А1=А3=А5=А7=…=0 та, отже, шуканий многочлен має вигляд:
(8.24)
Відмітимо, що при парному n корені рівняння F(x)=0 попарно рівні за абсолютним значенням, але протилежні за знаком, а при непарному n коренем є також і х=0.
Визначивши із системи (8.23) коефіцієнти Аі (і=1,2,…,n), складемо рівняння F(x)=0 та знайдемо його корені х1,…,хn, тобто шукані абсциси формули Гаусса, а потім обчислимо коефіцієнти Сi (і=1,2,…,n) за формулою
(8.25)
Приклад 1. Побудувати квадратурну формулу Гаусса для випадку n=2 на відрізку інтегрування [-1, 1].
Розв‘язок. Загальний вигляд квадратурної формули Гаусса при n=2 та заданих межах інтегрування:
,
де підлягають визначенню квадратурні коефіцієнти с1 та с2, а також абсцис х1 та х2.
Для
визначення абсцис складемо многочлен
,
коефіцієнти А1
та А2
якого знайдемо із системи вигляду (8.22)
підстановкою багаточлена F(x) у систему. Маємо
;
,
тобто
А1=0,
А2
=-1/3.
Тоді
,
звідки
та
Коефіцієнти с1 та с2 обчислимо за формулою (8.25)
;
Отже,
Для
обчислення інтеграла загального вигляду
слід
замінити змінні
,
(i=1,2,….,n) (8.26)
Тоді формула Гаусса прийме вигляд
Значення квадратурних коефіцієнтів Гаусса сі (і=1,2...n) та абсцис хі (і=1,2...n) наведені в таблиці 8.3.
Таблиця 8.3 – Значення квадратурних коефіцієнтів Гаусса
n=1 |
x1=0,5 |
с1=2 |
n=2 |
-x1=x2=0,577350 |
с1=с2=1 |
n=3 |
-x1=x3=0,774597, x2=0 |
с1=с3=0,555555, с2=0,888889 |
n=4 |
-x1=x4=0,861136, -x2=x3=0,339981 |
с1=с4=0,347855, с2=с3=0,652145 |
n=5 |
-x1=x5=0,906180, -x2=x4=0,538470 |
с1=с5=0,236927, с2=с4=0,478629 |
n=6 |
-x1=x6=0,932470, -x2=x5=0,661210, -x3=x4=0,238620 |
с1=с6=0,171324, с2=с5=0,360761, с3=с4=0,467914 |
n=7 |
-x1=x7=0,949108, -x2=x6=0,741531, -x3=x5=0,405845, x4=0 |
с1=с7=0,129485, с2=с6=0,279705, с3=с5=0,381830, с4=0,417960 |
n=8 |
-x1=x8=0,960290, -x2=x7=0,796666, -x3=x6=0,525532, x4=0,183434 |
с1=с8=0,101228, с2=с7=0,222381, с3=с6=0,313707, с4=с5=0,362684, |
