- •Лекція 1 етапи розв‘язування задач на еом .Елементи теорії похибок
- •1.1 Точні і наближені числа. Джерела похибок. Класифікація похибок
- •1.2 Абсолютна і відносна похибки
- •1.3 Десятковий запис наближених чисел. Значуща цифра числа. Дійсна значуща цифра
- •1.4 Зв’язок між числом дійсних знаків і похибкою числа
- •1.6 Обчислювальний експеримент та його основні етапи. Поняття стійкості та коректності
- •2.3 Особливості методів Гауса
- •Лекція № 3 розв‘язування систем лінійних алгебраїчних рівнянь
- •2.1 Основні поняття та визначення
- •2.2 Класифікація методів розв’язання слар на еом
- •2.3.1 Метод Гауса з послідовним виключенням невідомих
- •2.3.2 Метод Гауса за схемою Халецького
- •2.3.3 Метод Гауса з вибором головного елемента
- •2.3.4 Метод Гауса з одиничними коефіцієнтами
- •2.3.5 Метод Гауса-Жордана
- •Лекція №3 наближені методи розв'язання слар на еом
- •3.1 Постановка задачі та класифікація методів
- •3.2 Загальний підхід до розв’язання слар наближеними методами
- •3.3 Умови збіжності ітераційного процесу
- •3.4 Метод послідовних наближень (метод Якобі)
- •3.5 Метод Гауса-Зейделя
- •3.6 Метод верхньої релаксації
- •Лекція № 4 чисельні методи роз’вязання нелінійних рівнянь та систем нелінійних рівнянь
- •4.1 Загальні поняття та визначення
- •4.2 Принципи розв’язання нелінійних рівнянь на еом
- •4.3 Чисельні методи уточнення коренів
- •4.3.1 Метод половинного ділення
- •4.3.2 Метод хорд
- •4.3.3 Метод Ньютона (метод дотичних)
- •4.3.4 Комбінований метод
- •4.3.5 Метод ітерацій (метод послідовних наближень)
- •4.4 Чисельні методи розв’язання систем нелінійних рівнянь
- •5.1 Способи завдання функцій
- •5.2 Математична постановка задачі інтерполювання
- •5.2.1 Інтерполяційний багаточлен Лагранжа
- •5.2.2 Перша інтерполяційна формула Ньютона для рівновіддалених вузлів інтерполяції
- •Лекція №6 Апроксимація табличних функцій
- •6.1 Апроксимація табличних функцій
- •6.1.1 Апроксимація табличних функцій степеневими поліномами
- •6.1.2 Апроксимація узагальненими поліномами
- •6.1.3 Апроксимація ортогональними поліномами
- •6.1.4 Апроксимація тригонометричними поліномами (гармонійний аналіз)
- •7.1 Основні поняття та визначення
- •7.2 Чисельні методи знаходження визначеного інтегралу
- •7.2.1 Метод прямокутників
- •7.2.2 Метод трапецій
- •7.2.3 Метод Сімпсона
- •8.1 Метод Ньютона-Котеса
- •8.2 Метод Чебишева
- •8.3 Метод Гауса
- •8.4 Загальний підхід до визначення інтегралів на еом
- •9.1. Основні визначення та поняття
- •9.2. Класифікація численних методів розв'язання задачі Коші
- •9.3 Одноточкові методи розв'язання задачі Коші на еом
- •9.1.1 Модифікації методу Ейлера
- •9.1.2 Метод Рунге–Кутта
- •9.4 Методи прогнозу і корекції (багатоточкові методи)
- •9.4.1 Метод Мілна
- •9.4.2 Метод Адамса - Башфорта
- •9.4.3 Метод Хемінга
- •10.1 Чисельні методи розв’язання крайових задач
- •10.1.1 Методи стрільби
- •10.1.2 Кінцево-різницеві методи
- •10.1.3 Метод прогонки
- •11.1 Різницеві методи розв'язування диференційних рівнянь у частинних похідних
- •11.2 Етапи чисельного розв'язування диференційних рівнянь (др) у частинних похідних на еом
- •11.3 Еліптичні рівняння
- •11.4 Гіперболічні рівняння
- •12.1 Параболічні рівняння
- •13.1 Метод загального пошуку
- •13.2 Метод половинного ділення (розділення відрізка навпіл)
- •13.3 Метод дихотомії
- •13.4 Метод “золотого перетину”
- •13.5 Метод Фібоначчі
- •13.6 Порівняння методів одновимірного пошуку
- •14.1 Основні поняття та визначення
- •14.2 Критерії оптимальності
- •14.3 Градієнтні методи
- •14.3.1 Найшвидший підйом з використанням одномірного пошуку
- •14.3.2 Метод найшвидшого спуску
- •14.3.3 Метод Флетчера – Рівса
- •14.3.4 Метод Девідона – Флетчера – Пауела
- •14.3.5 Метод конфігурацій Хука – Дживса
- •14.3.6 Метод конфігурацій Розенброка
14.3.3 Метод Флетчера – Рівса
Цей метод дозволяє знайти мінімум нелінійної цільової функції багатьох змінних вигляду
при відсутності обмежень. Метод заснований на застосуванні часткових похідних цільової функції по незалежним змінним і перевизначений для дослідження унімодальних функцій. За його допомогою можна досліджувати і мультимодальні функції, однак в цьому випадку слідує брати декілька вхідних точок і перевіряти, однаково чи в усіх випадках рішення. Схема алгоритму метода Флетчера – Рівса представлена на рис.14.6.
Рисунок 14.6 - Схема алгоритму метода Флетчера - Рівса
Виконується він наступним чином. Спочатку вибирається підхожа початкова точка простору проектування й шляхом обчислення компонент вектора градієнта визначається напрямок найшвидшого спуску. Індекс =1 відповідає вхідній точці. Після цього в напрямку найшвидшого спуску ведеться одномірний пошук по формулі
Рисунок 14.7 - Схема алгоритму методу найшвидшого спуску
,
і = 1, 2, ..., N,
,
і
= 1, 2, ..., N,
де – зміщення в напрямку вектора градієнту. Знайшовши мінімум в цьому напрямку, визначають напрямки нових одиничних векторів, які дещо відрізняються від напрямку нового вектора градієнту і являють собою лінійні комбінації вектору градієнту на даному кроці і вектора градієнту, отриманого на попередньому кроці. Нові компоненти одиничних векторів записуються у вигляді
,
і
= 1, 2, ..., N,
(14.19)
де
.
(14.20)
Індекс вказує на послідовність обчислень в процесі ітерацій. Нові напрямки називаються «спряженими» і відповідають поточній локальній квадратичній апроксимації функції, а фактично представляють собою рух по дну яру (рис. 14.7).
Рисунок
14.7 – Зміна напрямків руху
по
дну яру
Після
цього по новому напрямку (іншому склону
яру) проводять одномірний пошук і,
знайшовши мінімум, перевіряють, чи
досягнутий необхідний ступінь збіжності.
Якщо перевірка показує, що це так, то
рахунок припиняється. В протилежному
випадку визначають нові спряжені
напрямки,
збільшують на одиницю і продовжують
процес до тих пір, доки не буде забезпечена
збіжність або доки пошук не буде
проведений по всім
+1
напрямкам. Закінчивши цикл пошуку по
+1
напрямкам, починають новий цикл, в якому
знову використовується напрямок
найшвидшого спуску. Особливість цього
алгоритму полягає в тому, що він дозволяє
використати переваги градієнтних
методів, які проявляються при дослідженні
цільової функції з перервними похідними.
Так як
+1
напрямків пошуку другої сукупності
відрізняються від напрямків одиничних
векторів градієнту, то пошук не «зависає
на перегині», а йде вздовж лінії, яка
з'єднує точки перегинів лінії рівня,
яка, як правило, проходить через точку
оптимуму. Взагалі можна стверджувати,
що методи, основані на визначенні нових
напрямків пошуку на основі накопичених
даних про локальну поведінку функції,
по самій своїй природі більш ефективні,
ніж методи, в яких напрямок пошуку
задається заздалегідь. Саме тому метод
Флетчера – Рівса володіє більшими
перевагами у порівнянні з методами
найшвидшого спуску або підйому. Його
недолік полягає в тому, що, він є складнішим
ніж вказані методи, він вимагає розробки
більш складних програм.
