30.Клінічна картина хронічного гастриту

Клінічна картина ХГ неспецифічна і значною мірою визначається типом, характером і поширенням патологічного процесу.

Розрізняють хронічні гастрити із секреторною недостатністю (гіпоацидний гастрит), нормальною (нормоацидний гастрит) та підвищеною секрецією (гіперацидний гастрит). Хворі з першим видом гастриту скаржаться на зни­ження апетиту, відчуття важкості в ділянках шлунка, відрижку, нудоту. При нормоацидному та гіперацидному гастритах на перший план виступає печія, відрижка, блювота, біль під грудьми, що пов'язано з прийомом їжі. Захворю­вання перебігає за фазами загострення, підгострого перебігу та ремісії.

31. Принципи лікування хронічного гастриту

Лікування хворих проводять комплексно, диференційовано, залежно від секреторної діяльності шлунка. Призначають медикаменти, вжи­вання мінеральної води, а також засоби фізичної реабілітації, що застосовують у лікарняний і післялікарняний періоди реабілітації.

Хворим, що страждають хронічним гастритом при підвищеній кислотності рекомендується дієта № 1, а при гіпоацидний гастрит – дієта № 2. Рекомендується приймати їжу часто, потроху, уникати в раціоні дратівливих слизисту продуктів.

 Ліквідація гелікобактерної інфекції (де-нол, амоксицилін, кларитроміцин, метронідазол).

2. Протизапальна терапія (калефлон, вентер, гшастрофарм).

3. Антисекреторні засоби (ранітидин, фамотидин, роксатидин, нізатидин).

4. Антациди (альмагель, маалокс, фосфалюгель, гавіскон).

5. Репаранти (солкосерил, етаден, пентоксил, рибоксин).

6. Засоби, що нормалізують моторну діяльність шлунка (церукал, еглоніл, мотиліум).

7. Мінеральні води („Лужанська”, „Поляна квасова”, „Моршинська” у теплому вигляді без газу, по 3/4 склянки 3 рази на день за 1-1,5 год до їди).

8. Фізіотерапія (ультразвукова терапія, гальванізація, електрофорез, діодинамотерапія, парафіно-, озокерито-, грязетерапія).

9. Санаторно-курортне лікування рекомендується в період ремісії (Закарпаття, Моршин).

32. Первинна профілактика хронічного гастриту

П.П.Х.Г спрямована на модифікацією способу життя (відмова від паління, надмірного вживання алкоголю), раціональною організацією харчу­вання, запобіганням інфікуванню HP, безпечним застосуванням за наявності показань НПЗП. У раціоні осіб, схильних до надмірної секреції, слід обме­жити сокогінні страви і періодично проводити курси антацидної терапії. Для запобігання формам ХГ, пов'язаним із впливом ендогенних чинників, необ­хідно систематично і своєчасно лікувати основне захворювання.

33. Вторинна профілактика хронічного гастриту

Вторинна - для більшості хворих - проведення успішної ерадикації H.рylori. При рефлюксі - усунення чинників, що підвищують внутрішньочеревний тиск (запори, метеоризм, фізичне навантаження та ін.)

Важливу роль грає санаторно-курортне лікування (Миргород, Березівські мінеральні води, Моршин, Карпати, Куяльник та ін.): хворі з секреторною недостатністю шлунку п'ють мінеральну воду за 20-30 хв. до їжі, а з гіперацидним станом - через 1,5-2 години після їжі.

Фізіотерапія як допоміжний метод знаходить широке застосування в комплексному лікуванні хворих із загостренням хронічного гастриту.

Фізіотерапевтичні чинники зменшують клінічні прояви гастриту, стимулюють секрецію і нормалізують моторну функцію шлунку, покращують його кровопостачання. Для усунення больового синдрому при хронічному гастриті застосовують електрофорез новокаїну, дикаїну або платифілін і теплові процедури (грілки, парафінові або озокеритові аплікації), а також діадинамічні і синусоїдальні модульовані струми.

У хворих хронічним гастритом з помірною секреторною недостатністю для стимуляції зберігання залізистого апарату застосовують дециметрові електромагнітні хвилі і синусоїдальні модульовані струми. Посилює шлункову секрецію індуктотермія зони надниркових залоз.