44. Пієлонефрит. Ет.І патогенез

Це запальне захворювання нирок, з залученням в процес ниркових мисок, чашечок і ниркової паренхіми. 

Ет. Найчастіше хворіють жінки середнього віку та діти. У більшості випадків протікає гостро, як тяжке захворювання, з вираженою інтоксикацією викликане інфекцією, якщо вчасно не звернутися по допомогу, то ми ризикуємо отримати ускладнення.

Найчастішою причиною розвитку гострого пієлонефриту є інфекція, як правило, вона не буває специфічної, але превалюють, в основному, стрептококи, стафілококи, кишкова паличка, синьогнійна паличка, протей і т.д. Для її реалізації, потрібний ряд умов. Захворювання протікає важко, з вираженою інтоксикацією.

Патог. У переважній більшості випадків бактерії потрапляють у сечові шляхи ретроградно, через сечовипускний канал (у жінок для цього більш сприятливі умови, тому що уретра ширша і коротша). Збудники мають властивість прилипати до уроепітелію (феномен адгезії), пригнічувати перистальтику сечоводів і просуватися в них проти течії сечі . Спочатку запальний процес виникає в епітелії мисок, потім розповсюджується на структури нирок. Розвиткові захворювання сприяють сечокам’яна хвороба, цукровий діабет, стриктури й аномалії сечовивідних шляхів, нефроптоз, аденома передміхурової залози, рефлюкс сечоводів. Негативний вплив має лікування глюкокортикостероїдними препаратами, а також застосування гормональних контрацептивних засобів.

45. Клін. Карт. Пієлонефриту

Клінічні прояви вирізняються різноманітністю і великою динамічністю. Вираженість симптоматології залежить від ступеня активності запального процесу, глибини функціональних порушень, індивідуальних особливостей збудника. Загальні ознаки захворювання: підвищення температури, озноб, слабість, стомлюваність, зниження апетиту, нудота, схуднення. Приблизно у половини хворих підвищується АТ. Можливі болі у поперековій ділянці (іноді за типом ниркової кольки), порушення сечовиділення (частіше поліурія - добовий діурез сягає 3 л і більше), сечовипускання (дизурія). Лабораторні ознаки хвороби найбільш чітко виявляються при її загостренні й проявляються лейкоцитурією, бактеріурією, зниженням відносної густини сечі . У частини хворих - протеїнурія, гематурія. Спостерігається підвищення ШОЕ. Розвивається анемія нормохромного типу. ПН може перебігати в окремих випадках повністю безсимптомно і виявлятися у період хронічної ниркової недостатності .

46. Принципи лік. Пієлонефриту

Лікування пієлонефриту повинно бути комплексним, тривалим, індивідуальним, спрямованим на усунення першопричини в кожному конкретному випадку. Перед початком лікування необхідно отримати дані про збудника хвороби (характер мікрофлори, її чутливість до антибіотиків і хіміопрепаратів). Підходи до лікування хворих гострим і хронічним пієлонефритом різні. Гострий пієлонефрит підлягає негайному лікуванню антибактеріальними препаратами, у разі порушення віток сечі лікування починають з відновлення пасажу сечі за допомогою катетера. Лікування хронічного пієлонефриту умовно поділяється на два етапи – лікування в період загострення (практично не відрізняється від терапії гострого пієлонефриту) і протирецидивне. Основою антибактеріальної терапії є антибіотики, в першу чергу напівсинтетичні пеніциліни (ампіцилін, Ампіокс, оксациллин),  активно впливають на кишкову паличку – головну причину гострих інфекцій сечовидільної системи. Широко застосовують і цефалоспорини, що володіють помірною токсичністю. Для прийому всередину з цефалоспоринів 1-го покоління використовують цефалексин (активний відносно як стафілококів, стрептококів, так і кишкової палички, клебсієли) у дозі 1-2 г на добу (по 0,25 г або 0,5 г 4 рази) в протягом 7-14 днів.  Дієта при хронічному пієлонефриті близька до фізіологічної, обмеження солі рекомендується лише при артеріальній гіпертензії та набряках. Вживання рідини не обмежена. Фізіотерапевтичне лікування широко використовують. Рекомендують Електричне поле УВЧ на ділянку нирок, індуктотермію, електрофорез, агальні ванни (температура 37 °С) протягом 15—20 хв, щодня або через день, 3—5 процедур. Хворим на хронічний пієлонефрит з достатньою функцією нирок і без вираженої артеріальної гіпертензії (АТ не вище 170/100 мм рт.ст.) поза загостренням можна рекомендувати санаторно-курортне лікування (зазвичай питні курорти) – Трускавець, Залізноводська, Мінеральні Води, Саірме, Карлові Вари.