34. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки

Це хронічне за­хворювання, що характеризується утворенням виразки на стінці шлунка або дванадцятипалої кишки. У появі і розвитку хвороби провідну роль відіграють порушення центральної і вегетативної нервової систем, що виникають внаслі­док постійних нервово-психічних і фізичних перенапружень, негативних емоцій. Не останнє місце займають часті порушення режиму і якості їжі, зло­вживання алкоголем і тютюном, запальні вогнища у слизовій шлунка і дванад­цятипалої кишки.

Етіологія. Захворювання розвивається в результаті впливу на організм декількох несприятливих факторів, у тому числіспадкової схильності і емоційних перевантажень в поєднанні з постійно діючими аліментарними похибками (нерегулярне харчування, зловживання гострими стравами, їжа «всухом'ятку» і т.д.). Основними причинами вважають розлад нервових ігормональних механізмів регуляції діяльності шлунка і дванадцятипалої кишки, порушення рівноваги між факторами агресії (соляна кислота, пепсину, панкреатичні ферменти, жовчні кислоти) і факторами захисту (слиз, бікарбонати, клітинна регенерація,синтез простагландинів). Виразкоутворення пов'язують із тривалою гіперхлоргідріей і пептическим протеолізу, зумовленими ваготонії, гіпергастринемією і гіперплазією головних залоз шлунка, а також з гастродуоденальної дісмоторіка і тривалим закислениемантробульбарной зони. Важливу роль у розвитку виразкової хвороби відіграє Helicobacter pylori, виявляється у 90-100% хворих в слизовій оболонці антрального відділу шлунка.

Патогенез виразкової хвороби. Виділяютькілька механізмів, що призводять до підвищення секреції соляної кислоти і пепсину, зниженню продукції слизових речовин і порушення моторної регуляції гастродуоденальної зони. Важлива роль у цьому процесі відводиться ЦНС, що надає двояке вплив на секрецію імоторику шлунку і дванадцятипалої кишки.

Патологічні зміни в центральній і вегетативній нервовій системі відіграють важливу роль в порушенні рівноваги між захисними і агресивними факторами, сприяючи формуванню виразкового дефекту.

35.Клінічна картина вираз.Хв.Шлун. І 12пал.Киш.

В більшості випадків клінічна картина є типовою. Основний симптом неускладненої виразкової хвороби - напади болю в надчеревній ділянці. Біль ріжучого, пекучого характеру характеризується періодичністю виникнення, що пов’язано з уживанням їжі.Найчастіше біль локалізується в надчеревній ділянці. Під час больового нападу хворі намагаються набути вимушеного положення, при якому більь трохи зменшується (підводять ноги до живота, лягають на живіт). Біль при загостренні виразкової хвороби, як правило, чітко пов’язаний з вживанням їжі. Розрізняють ранні, пізні та «голодні» болі. Ранній біль з’являється через 0,5-1,0 год після їжі, поступово зростає за інтенсивністю, триває 1-2 год і тамується в міру евакуації шлункового вмісту. Такий біль характерний для виразок шлунка. Пізній біль виникає через 1,5-2,0 год після їжі на висоті травлення, а «голодний» біль - через значний проміжок часу (6-7 год) натще і закінчується після вживання їжі. Найближчий до «голодного» нічний біль. Дуже типовим є тамування болю після прийому антацидних засобів. Пізній і голодний болі притаманні для виразок дванадцятипалої кишки. Зазначена ритмічність у виникненні больового синдрому, як правило, є характерною для неускладнених виразок. Крім больового синдрому, до типової клінічної картини виразкової хвороби належать різноманітні диспепсичні явища. Печія - частий симптом хвороби,вона може чергуватися з болем, випереджати його або бути єдиним симптомом хвороби. Нудота і блювання також є дуже частими симптомами виразкової хвороби. У багатьох хворих на висоті болю виникає блювання кислим шлунковим вмістом, яке приводить до полегшення, в зв’язку з чим хворі можуть викликати його штучно. Часто бувають також скарги на нудоту, відрижку, запор, які виникають у 50 % хворих.