41. Принципи лік.Гломерулонефриту

Лікування гострого гломерулонефриту поводится в умовах стаціонару. Призначається дієта № 7, постільний режим. Хворим призначається антибактеріальна терапія (ампіокс, пеніцилін, еритроміцин), проводиться корекція імунітету негормональними (циклофосфамід, імуран) і гормональними (преднізолон) препаратами. У комплекс лікувальних заходів входить протизапальної лікування (вольтарен) і симптоматична терапія, спрямована на зменшення набряків і нормалізації артеріального тиску. У подальшому рекомендується санаторно-курортне лікування. Після перенесеного гострого гломерулонефриту хворі протягом двох років перебувають під спостереженням нефролога. При лікуванні хронічного гломерулонефриту в період загострення проводиться комплекс заходів, аналогічних терапії гострого гломерулонефриту. Схема лікування в період ремісії визначається, Виходячи з наявності і вираженості симптомів.

42. Первинна проф. Гломерулонефриту

Первинна профілактика гломерулонефриту полягає насамперед у зміцненні і загартовуванні організму, підвищенні його опірності до інфекції. Заняття фізичною культурою, водні процедури підвищують стійкість організму до несприятливих умов зовнішнього середовища, зокрема до охолодження і впливу вологого холоду, до простудних захворювань. Варто оберігатися від контактів із хворими на стрептококові інфекції. При захворюванні на ангіну, загостреннях хронічного тонзиліту, фарингіті та інших вогнищевих стрептококових інфекціях необхідні ліжковий режим і звільнення від роботи протягом 7—10 днів, призначення на цей термін сульфаніламідних препаратів або антибіотиків. Як під час, так і через 10—30 днів після захворювання слід здати на аналіз сечу, щоб не пропустити імовірної патології нирок, у тому числі і гострого гломерулонефриту

43. Втрин. Проф. Гломерулонефриту

Вторинна профілактика гломерулонефриту має бути спрямована на запобігання рецидиву гострого гломерулонефриту і переходу його в хронічний гломерулонефрит, а також на збереження протягом тривалого часу компенсації ниркових функцій і працездатності хворих. Вторинна профілактика має включати такий комплекс заходів: правильне працевлаштування хворих, дотримання ними відповідного режиму праці і відпочинку, призначення дієти відповідно до нозологічної форми захворювання, його клінічного варіанта і функції нирок, санацію вогнищ інфекції, запобігання інтеркурентним захворюванням і лікування їх. Загальний час непрацездатності з урахуванням 2-місячного перебування в стаціонарі становить від 2—3 міс. при сприятливому перебігу захворювання до 4—6 міс. при тривалому перебігу, особливо у хворих з нефритичним синдромом і таких, що лікувалися ГКС або імунодепресантними препаратами. Особи цієї групи повинні бути влаштовані на роботу, не пов'язану з переохолодженням, особливо дією вологого холоду, і перегріванням (у гарячих цехах), без важкого фізичного навантаження і тривалого перебування на ногах; вони мають бути звільнені від поїздок у відрядження, особливо довготермінові. їм слід рекомендувати в перші 3—6 міс. щодня протягом 1—2 год дотримувати ліжкового режиму, тобто перебувати в горизонтальному положенні. Протягом 6—12 міс. не рекомендують тривалу ходьбу, рухливі спортивні ігри, плавання. Якщо хворим потрібно продовжувати в підтримувальних дозах розпочате в стаціонарі лікування метиндолом (амбулаторно в дозах 50—75 мг на добу) у поєднанні з курантилом (75—100 г на добу) протягом 3—12 міс., то при цьому обов'язковим є ретельний контроль за їхнім станом, рівнем AT, аналізами сечі і крові.