- •Умовні позначання
- •1 Основи технічної термодинаміки
- •1.1 Властивості робочих тіл
- •1.1.1 Робоче тіло та його параметри
- •1.1.2 Рівняння стану ідеального газу
- •1.1.3 Суміші ідеальних газів
- •1.1.4 Теплоємність ідеального газу
- • Масову теплоємність – с, Дж/(кг к); об'ємну теплоємність – с', Дж/(м3 к);
- •1) Теплоємність при постійному об’ємі – Сv, с’V, Сμv;
- •1.1.5 Питання для самоконтролю
- •1.2 Перший закон термодинаміки
- •1.2.1 Основні види термодинамічних процесів
- •1.2.2 Робота розширення газу
- •1.2.3 Внутрішня енергія газу
- •1.2.4 Аналітичне вираження першого закону термодинаміки
- •1.2.5 Ентальпія
- •1.2.6 Ентропія
- •1.2.7 Термодинамічні процеси ідеальних газів
- •Ізохорний процес
- •Ізобарний процес
- •Ізотермічний процес
- •Адіабатний процес
- •Політропні процеси
- •1.2.8 Питання для самоконтролю
- •1.3 Другий закон термодинаміки
- •1.3.1 Основні положення другого закону термодинаміки
- •1.3.2 Кругові термодинамічні процеси
- •1.3.3 Цикл Карно
- •1.3.4 Математичне вираження другого закону термодинаміки
- •1.3.5 Питання для самоконтролю
- •1.4 Реальні гази
- •1.4.1 Властивості реальних газів
- •1.4.2 Водяна пара
- •Ентальпiйно-ентропiйна діаграма водяної пари
- •1.4.3 Вологе повітря
- •622 Dmax
- •1.4.4 Питання для самоконтролю
- •1.5 Термодинаміка потоку
- •1.5.1 Основні властивості газів і рідин
- •1.5.2 Статика газів
- •1.5.3 Динаміка газів
- •1.5.4 Витікання парів та газів
- •1.5.5 Вибір форми сопла
- •1.5.6 Розрахунок процесу витікання за допомогою h,s-діаграми
- •1.5.7 Дроселювання парів та газів
- •1.5.8 Питання для самоконтролю
- •1.6 Приклади рішення задач
- •3) Політропне розширення.
- •1.7 Завдання для самостійного розв’язання
- •2 Основи теорії теплообміну
- •2.1 Теплопровідність
- •2.1.1 Основні поняття і визначення
- •2.1.2 Диференціальне рівняння теплопровідності
- •2.1.3 Умови однозначності для процесів теплопровідності
- •2.1.4 Теплопровідність при стаціонарному режимі
- •2.1.4.1 Передача теплоти через плоску стінку
- •1) Граничні умови першого роду
- •2) Граничні умови третього роду (теплопередача)
- •2.1.4.2 Передача теплоти через циліндричну стінку
- •1) Граничні умови першого роду
- •2) Граничні умови третього роду (теплопередача)
- •2.1.4.3 Критичний діаметр циліндричної стінки
- •2.1.5 Нестаціонарна теплопровідність
- •2.1.5.1 Загальні положення
- •2.1.5.2 Нагрівання і охолодження плоскої стінки
- •2.1.5.3 Нагрівання і охолодження циліндра
- •2.1.5.4 Залежність процесу поширення теплоти від форми і розмірів тіла
- •2.1.6 Питання для самоконтролю
- •2.2 Конвективний теплообмін
- •2.2.1 Загальні положення
- •2.2.2 Теорія подоби
- •Число Нуссельта Nu
- •Число Прандтля Pr
- •2.2.3 Тепловіддача при вільній конвекції
- •2.2.4 Тепловіддача при вимушеній конвекції
- •2.2.4.1 Тепловіддача при русі теплоносія всередині труби
- •2.2.4.2 Тепловіддача при поперечному омиванні труби
- •2.2.4.3 Тепловіддача при русі теплоносія вздовж пластини
- •2.2.5 Питання для самоконтролю
- •2.3 Теплообмін випромінюванням
- •2.3.1 Загальні положення
- •2.3.2 Основні закони теплового випромінювання Закон Планка
- •Закон зсуву Віна
- •Закон Стефана-Больцмана
- •Закон Кірхгофа
- •2.3.3 Теплообмін випромінюванням між тілами
- •2.3.4 Випромінювання газів
- •2.3.5 Складний теплообмін
- •2.3.6 Питання для самоконтролю
- •2.4 Приклади розв’язання задач
- •2.5 Завдання для самостійного розв’язання
- •3 Прикладна теплотехніка
- •3.1 Теплообмінні апарати
- •3.1.1 Класифікація теплообмінних апаратів
- •Гаряча вода
- •3.1.2 Вимоги до теплоносіїв
- •3.1.3 Основні положення теплового розрахунку теплообмінних апаратів
- •Рівняння теплового балансу
- •3.1.4 Питання для самоконтролю
- •3.2 Компресори
- •3.2.1 Загальні положення
- •Види теплового розрахунку теплообмінників
- •3.2.2 Об'ємні компресори
- •3.2.3 Лопаткові компресори
- •3.2.4 Питання для самоконтролю
- •3.3 Термодинамічні цикли
- •3.3.1 Цикли паротурбінних установок (пту)
- •3.3.2 Цикли двигунів внутрішнього згорання (двз)
- •3.3.3 Цикли газотурбінних установок (гту)
- •3.3.4 Питання для самоконтролю
- •3.4 Приклади рішення задач
- •3.5 Завдання для самостійного розв’язання
2.2.4 Тепловіддача при вимушеній конвекції
Тепловіддача при вимушеному русі теплоносія широко використовується в різних теплообмінних пристроях. У цих умовах інтенсивність теплообміну у значній мірі залежить від швидкості руху середовища.
Розрізняють два принципово різних види плину рідин: безвідривний
плин, коли потік ніде не відокремлюється від поверхні, що омивається ним, і відривний плин, якщо в системі зустрічаються поверхні з великою кривизною, різкі зміни перерізу, повороти та ін. Прикладами безвідривного плину є рух по каналу постійного перерізу, обтікання тонких пластин, поздовжнє обтікання труб. Цей вид плину вивчено досить повно, і в даний час є багато розрахункових формул для поверхонь різних конструктивних форм. Для плину з відривом потоку від поверхні немає загальних закономірностей, і тут досить повно вивчено лише найпростіші окремі випадки обтікання циліндра, кулі і трубних пакетів типових конфігурацій.
Розрахункові формули, застосовувані в даний час в інженерній практиці, являють собою відповідні окремі випадки загального критеріального рівняння (2.120). Усі рівняння можна розподілити на декілька груп в залежності від виду об’єкта, біля якого протікає процес тепловіддачі.
2.2.4.1 Тепловіддача при русі теплоносія всередині труби
Вивчення процесу тепловіддачі в трубах викликає великий практичний інтерес, тому що труби є елементом різних теплообмінних апаратів.
При вимушеній конвекції розрізняють ламінарний (Re<2300), перехідний (2300<Re<10000) і турбулентний (Re>10000) режими руху середовища. Формування характеру потоку відбувається на початковій ділянці труби. При вході у трубу швидкості за перерізом розподіляються рівномірно. Надалі при плині уздовж труби у стінок утворюється гідродинамічний граничний шар, товщина якого поступово збільшується і стає рівною радіусу труби, а в трубі встановлюється постійний розподіл швидкостей, характерний для даного режиму плину, чи настає так звана стабілізована течія. Останнє спостерігається як при ламінарному, так і при турбулентному плині рідини. Довжина ділянки стабілізації дорівнює приблизно 50d.
Теорія і експеримент показують, що тепловіддача при плині рідини в трубі неоднакова за довжиною, і тому крім ділянки стабілізованого плину утворюється ділянка теплової стабілізації lд.т.с. При вході у трубу коефіцієнт тепловіддачі α має максимальне значення, а потім різко зменшується і при стабілізованій течії lc.т. прагне до незмінного значення. Тепловий граничний шар, що утворюється у поверхні труби, збільшується по мірі віддалення від входу і на ділянці теплової стабілізації досягає товщини, яка дорівнює радіусу труби. Довжина стабілізованої ділянки для горизонтальної круглої труби залежить від багатьох величин – коефіцієнта теплопровідності, числа Re, стабілізованої течії та ін., і приймається рівною 50d.
Ламінарний режим руху теплоносія. Експериментальні дослідження вимушеної конвекції при ламінарному русі теплоносіїв показали, що можливо два режими руху – в’язкісний і в’язкісногравітаційний.
Перший спостерігається у випадку переваги сил в'язкості над піднімаючими силами, і останні не враховують. В’язкісний режим спостерігається в рідинах з великим коефіцієнтом в'язкості, при цьому режимі немає перемішування шарів, вільна конвекція не впливає на теплообмін, перенос теплоти здійснюється теплопровідністю (наприклад, мазут).
При другому режимі піднімаючі сили враховують. Наявність природної конвекції турбулізує потік і збільшує перенос теплоти. В’язкісно-гравітаційний режим характерний для малов’язких рідин і газів; при цьому спостерігається додаткове перемішування шарів за рахунок вільної конвекції. Важливе значення при цьому мають напрямки вільної і вимушеної конвекції. Можливі 3 випадки:
напрямки збігаються – теплообмін поліпшується за рахунок збільшення швидкості рідини;
напрямки протилежні – теплообмін погіршується за рахунок зменшення швидкості рідини;
напрямки взаємно перпендикулярні – теплообмін поліпшується за рахунок перемішування рідини.
Критерієм, за яким розрізняють в’язкісний і в’язкісно-гравітаційний режими, є значення добутку Gr·Pr.
При Gr·Pr>8·105 режим плину є в’язкісно-гравітаційний, і оцінку середнього коефіцієнта тепловіддачі при цьому режимі можна визначити за рівнянням
Nu=0,15 Re0,33 Pr0,43 Gr0,1 (Pr/Prст)0,25. (2.127)
Рівняння подоби для в’язкісного режиму, тобто при Gr·Pr<8·105, має вид (вільна конвекція відсутня – число Gr не враховується)
Nu=0,15 Re0,33 Pr0,43 (Pr/Prст)0,25. (2.128)
У випадку, коли теплоносієм є не рідина, а газ, для якого відношення Pr/Prст дорівнює одиниці, рівняння (2.127) і (2.128) значно спрощуються. У випадку повітря, для якого число Прандтля практично не залежить від температури і Pr=0,7, рівняння подоби набуває виду
Nu=0,13 Re0,33 Gr0,1. (2.129)
У рівняннях (2.127)…(2.129) в якості визначального розміру прийнято еквівалентний діаметр d, а в якості визначальної температури – середня температура рідини.
Для краплинних рідин експериментальним шляхом було виявлено, що при їх нагріванні від стінки коефіцієнт тепловіддачі αнагр більше коефіцієнта тепловіддачі αохол при охолодженні. При цьому різниця αнагр – αохол зростає через збільшення температурного напору tст–tрід. Це положення враховують введенням до критеріального рівняння множника (Pr/Prст)0,25. Як вказувалося вище, множник Prст розраховують при середній температурі стінки. Для води цей множник змінюється в межах 0,5…2, а для газів він дорівнює 1. Рівняння (2.127) застосовується для будь-якої рідини і дає середнє за всією довжиною труби l значення коефіцієнта тепловіддачі α за умови, що довжина ділянки теплової стабілізації lстаб >50d.
Для коротких труб, довжина яких менше 50d, тепловіддача трохи вище, ніж для довгих, і в цьому випадку отримане з формул (2.127), (2.128) значення α потрібно помножити на поправковий коефіцієнт εl. Залежність числових значень коефіцієнта εl від відношення l/d наведено в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 – Залежність коефіцієнта εl від відношення l/d
l/d |
1 |
2 |
5 |
10 |
15 |
20 |
30 |
40 |
50 |
εl |
1,9 |
1,7 |
1,44 |
1,28 |
1,18 |
1,13 |
1,05 |
1,02 |
1 |
Після визначення числа Нуссельта Nu коефіцієнт тепловіддачі α розраховують за рівнянням (2.116)
Nu
, (2.130) l
де l – характерний розмір, м;
– коефіцієнт теплопровідності газу чи рідини, Вт/(мК).
Перехідний режим руху теплоносія. Для перехідного режиму плину теплоносія у трубах і каналах, якому відповідає число Re, що перевищує 2300, але менше 10000, немає розрахункових формул, що узагальнюють результати різних досвідів. У цій сфері для потоку характерно нестійкість режиму, на нього впливають окремі місцеві збурювання, які обумовлені розміром і формою каналів, шорсткістю поверхні стінок та ін. Тобто тепловіддача при цьому режимі залежить від дуже багатьох величин, які важко врахувати. Тому тепловіддача при перехідному режимі руху теплоносія не може бути описана одним рівнянням подоби. При визначенні коефіцієнта тепловіддачі при перехідному режимі використовують комплекс Ko, значення якого визначають графічним методом (рис. 2.16).
Рисунок 2.16 – Залежність Ko від Re
Визначення коефіцієнта тепловіддачі може бути зроблено тільки приблизно за допомогою рівняння подоби
Ko=Nu Pr -0,43(Pr/Prст)-0,25. (2.131)
На рисунку 2.16 подано хід кривих комплексу Ko у перехідній області в залежності від числа Re. Як видно з рисунка 2.16, в області перехідного режиму експериментальні точки не поєднуються єдиною залежністю. Зі збільшенням Re тепловіддача різко зростає, причому істотний вплив на теплообмін робить природна конвекція, величину котрої характеризує число Грасгофа. Чим більше число Грасгофа, тим більше величина комплексу Ko і, отже, коефіцієнта тепловіддачі α. При розвитому турбулентному плині (Re>104) усі криві зливаються в одну лінію.
Турбулентний режим руху теплоносія. Розвинутий турбулентний рух установлюється лише при Re>104. При цьому процес перемішування часток рідини протікає настільки інтенсивно, що на перерізі турбулентного ядра потоку температура практично залишається постійною. Різка зміна температури спостерігається лише усередині граничного шару. Природно, що при подібному розподілі температури розвиток вільної конвекції стає неможливим і процес тепловіддачі цілком визначається тільки факторами вимушеного руху. У результаті аналізу й узагальнення експериментальних досліджень, проведених з різними рідинами (крім рідких металів), у широкому діапазоні зміни їх параметрів для прямих гладких труб, для визначення числа Nu рекомендується наступна формула
Nu=0,021 Re0,8 Pr0,43 (Pr/Prст)0,25. (2.132)
Для повітря, якщо прийняти Pr=0,7, рівняння (2.132) набуде виду
Nu=0,018 Re0,8. (2.133)
В якості визначального розміру у рівняннях (2.132), (2.133) прийнято еквівалентний діаметр, а за визначальну температуру – середню температуру рідини.
Формули (2.132), (2.133) можна застосовувати для різних теплоносіїв: рідин, газів, перегрітих пар при l/d≥50, Re=104...5·106 і Pr=0,6...2500.
Якщо довжина каналу буде менше 50dекв, то отримане з формули значення коефіцієнта тепловіддачі α потрібно помножити на поправковий коефіцієнт εl, значення якого наведено в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 – Залежність коефіцієнта εl від відношення l/d
Re |
|
|
Значення εl при l/d, яке дорівнює |
|
|
||||
1 |
2 |
5 |
10 |
15 |
20 |
30 |
40 |
50 |
|
104 |
1,65 |
1,5 |
1,34 |
1,23 |
1,17 |
1,13 |
1,07 |
1,03 |
1 |
2×104 |
1,51 |
1,4 |
1,27 |
1,18 |
1,13 |
1,10 |
1,05 |
1,02 |
1 |
5×104 |
1,34 |
1,27 |
1,18 |
1,13 |
1,10 |
1,08 |
1,04 |
1,02 |
1 |
105 |
1,28 |
1,22 |
1,15 |
1,10 |
1,08 |
1,06 |
1,03 |
1,02 |
1 |
106 |
1,14 |
1,11 |
1,08 |
1,05 |
1,04 |
1,03 |
1,02 |
1,01 |
1 |
При плині теплоносія у вигнутих трубах процес тепловіддачі ускладнюється через дію на потік відцентрової сили. Її вплив враховують при введенні до рівняння (2.132) поправкового коефіцієнта εR, що для змієвикових труб визначається за співвідношенням
εR=1+1,77 d/R, (2.134)
де R – радіус змійовика, d – діаметр труби.
