107. Гред комах, хоча вона властива й іншим тваринам.

В родині мух-дзюрчалок більшість видів яскраво забарвлені І зовні дуже схожі на різних перетинчастокрилих, озброєних іісіілом (рис. 3.14). Зокрема, муха-дзюрчалка, триколірна за формою і забарвленням, імітує джмеля чагарникового, муха джмелеподібна — джмеля земляного, дзюрчалка осоподібна — осу, дзюрчалка бджолоподібна — бджолу, метелик склівка шер- ппгеподібна — шершня, дрібні метелики-строкатки — жуків-на- рИВНИКІВ тощо.

а б в

Рис. 3.14. Мімікрія за Бейтсом: а — добре захищена модель оса-одинер (Осіупег рагіеіипл); б — муха-сирфа (СІігузоїтит Ьісіпе1:ит (імітатор); в — муха-великоголівка (Сопоб Аауіреє) (імітатор)

Серед хребетних тварин, південноамериканська незахищена гадюка коронелла нагадує гадюку аспида коралового. Зозуля звичайна за зовнішнім виглядом схожа на хижого яструба-пере- иолятника, хоча вона живиться виключно комахами, здебіль­шого волохатою гусінню. В постійних пошуках їжі зозуля веде мандрівний спосіб життя і змушена відкладати яйця в гнізда піших комахоїдних птахів, які вирощують її потомство. Поява •юзулі поблизу гнізда таких птахів лякає їх. Вони залишають гніздо, а зозуля в цей час без перешкод відкладає своє яйце.

Існує мімікрія і серед грибів. їстівний гриб печериця схожий на бліду поганку (дуже отруйну), білий гриб нагадує жовчевий, п лисички їстівні і опеньки — лисички і опеньки несправжні. Тому перш ніж зібрати і використати в їжу гриб, його потрібно добре оглянути. Досвідчені грибники знають, що шапинка отруйної лисички червонувато-оранжевого кольору, тоді як у їстівної вона з хвилястими краями і світло-жовтого кольору. З надламаної шапинки лисички отруйної виділяється білий сік, годі як в їстівної сік не виділяється. В наведених прикладах під отруйні гриби (моделі) маскуються їстівні, неотруйні (імітато­ри), що збільшує їх шанси на виживання, оскільки їх обмина­ють споживачі.

Ф. Мюллер досліджував метеликів Бразилії. Він помітив, що тваринам доводиться на власному досвіді випробовувати, яки серед можливих жертв неїстівна.

Суть мюллер>івської мімікрії полягає в тому, що декілька захищених видіР нагадують один одного за забарвленням і фор мою тіла, часто утворюючи т. зв. кільця мімікрії. їхні вороги, виробивши рефлекс відрази до одного з видів «КІЛЬЦЯ», не ЧІП.) ють й інші. Чимало прикладів «кілець мімікрії» відомо з Пін денної Африки, Центральної і Південної Америки, де окремі види жуків-м’я£отілок, що володіють власного отрутою, нагаду ють павуків, клопів і навіть дорожніх ос, які теж мають свіїі надійний захист'-

Від групи видів мімікрії за Мюллером часто залежать і види мімікрії за Бейгсом. Так, на острові Калімантан окремі види отруйних клопіїв за зовнішніми ознаками схожі на отруйних метеликів і жуків-м’якотілок, а також на неотруйних жуків-ву- сачів, їх імітаторів (рис. 3.15).

Рис. 3.15. Мімікрії за Мюллером серед комах острова Калімантан: а — клоп (5егіпе1+іа аЬсІотігЗІІв); б — метелик (РИаисІа ІітЬага); в — жук-вусач (ЕгуМігиз гогипсіісоїііз); г — ікук-м’якотілка (ІусозЮтув ієбігоі) (за В. Вінклером, 1988)

б

а

в

г

Отже, «кільі.я мімікрії» бувають широкими. Чим більше видів у «кільці мімікрії», тим менші втрати кожного окремого виду.

Накопичення досвіду хижаками про неїстівність жертв від­бувається В КОі-КНОМу поколінні шляхом «спроб і помилок». Якщо забарвлення двох неїстівних видів буде чимось схоже, то така подібністі буде корисною для обох видів: хижак, який погано розрізнює ці види, буде швидше «навчатись» уникати мімітичних форм. До появи умовних рефлексів про неїстівність особин, які утворюють «кільце», відбувається знищення певної кількості особні усіх видів. Проте при наявності мімікруючих форм кожний і: видів зазнає меншого знищення.

Мімікрія сеі>ед рослин полягає у виробленні окремих при­стосувань, що загадують моделі. У деяких рослин квітки по-

вбавлені нектарників, проте вони приваблюють запилювачів, нагадуючи квітки хороших нектароносів. Комахоїдна рослина нопентес з Індо-Малайської області має ловильні апарати-глечи- іїи, які схожі на квітки інших рослин-приваблювачів своїх жертв — комах. Квіти деяких тропічних орхідей за формою, кольором і запахом нагадують самок певних видів метеликів, ('амці, приваблені цими квітами, запилюють їх під час спроби парування.

Мімізія (наслідувальна схожість) — форма мімікрії, при якій спостерігаєть­ся схожість живих істот з різними частинами рослин (квітами, листками, гіл­ками тощо) або неживими предметами (грудочками землі, камінцями, від­мерлими рештками рослин тощо).

Приклади мімізії наведено на рис. 3.16. Так, богомоли часто нагадують камінь, мох, стебла злаків, квіти чи листки. Яскра- ним прикладом є богомол Нутепориз согопаі;из, поширений у Малайзії. Він має строкате забарвлення, що нагадує квітку орхі­дей, на яких він проводить більшу частину свого життя. Лише добре придивившись, можна відрізнити богомола від самої квіт-

і.и. Комахи, які сприймають богомола як квітку орхідеї і нама­гаються знайти в ній нектар, розплачуються за це своїм життям.

Серед комах добре маскуються і схожі на гілки дерев палим ники. Вони можуть бути забарвлені в зелені, жовті, сірі, корич неві кольори. Крім того, в деяких із них тіло всіяне різними наростами, схожими на лишаї. Таких паличників важко відріа нити від трухлявого, замшілого сучка.

Ґедзь (ТаБапив), який сидить на тілі тварини, нагадує пташп ний послід.

Метелики для захисту найчастіше імітують схожість із листка ми. Є метелики, які напрочуд точно копіюють всі деталі листка: удаваний черешок, жилки, гостру верхівку, точне забарвлення, навіть повздовжні плями плісняви. Наприклад, метелик совка присмеркова (МуІЬітпа ипірипсіа) зі складеними крилами мас вигляд куска гнилого дерева, а совка лишайникова (Ьавреугіа йехиіа) непомітна на лишайнику.

Гусінь метелика п’ядуна березового (АгсИіеагіаз рагІИепіав) при подразненні стрімко виправляється під певним кутом до гілки, на якій сидить, і в такому вигляді завмирає, стаючи схо жою на сучок.

Будиночки волохокрильців (Trichoptera), які роблять їх личинки, схожі на обламані гілки. Це футляри з піщинок або іншого матеріалу, скріпленого секретом слинних залоз, який застигає. У схожих «будиночках», які надають надійний захист від ворогів та несприятливих погодних умов, проходить розви ток личинок жуків-листоїдів з роду лябідостом (ЬаЬісІозІотів).

Отже, виникнення пристосувальних забарвлень і форм тілн має дивергентний характер: еволюція одних форм здійснюється н напрямі вироблення криптичних пристосувань, інших — демон стративних у поєднанні з виробітком хімічних, біологічно актин них (відлякуючих чи отруйних) сполук. Цим, звичайно, не охоплюється величезне розмаїття морфологічних адаптацій, при таманних живим організмам. До них належать і різні типи коре невої і провідної систем, будови стебла, квітів, покривів, насіння та інших органів у рослин, особливості будови опорної тканини, локомоторних органів, систем обміну, дихання, органів розмно ження, чуття, покривів тіла, захисту у тварин тощо. В результаті боротьби за існування і збереження краще пристосованих форм сформувалось велике розмаїття живих організмів у різних систе­матичних групах. Всі згадані форми морфологічних адаптацій спрямовані на збереження умов для розмноження і виживання організмів в конкретних умовах навколишнього середовища.