40. Охарактеризуйте груповий рівень адаптацій. Наведіть приклади.

Груповий (популяційний, видовий, біоценотичний) рівень. Серед групових адаптацій виокремлюють різні типи конгруен- цій, рівень мутабільності, внутрішньовидовий поліморфізм, оптимальну чисельність популяцій і виду загалом, взаємодії між видами в біоценозах.

Конгруенції. Внутрішньовидові відносини між особинами в популяціях складні і різноманітні. До них належать репродук­тивні, що проявляються у взаємних морфологічних пристосуван­нях статевих органів самців і самок, які забезпечують процес розмноження, пристосування матері і малюка до годівлі моло­ком, різноманітні сигнали готовності до парування і пошуків осо­бин протилежної статі, шлюбні ритуали багатьох видів тварин (комах, павуків, риб, амфібій, птахів, ссавців), різні форми гру­пових об’єднань організмів всередині виду (серед тварин — коло­нії, зграї, стада, сім’ї; у рослин — сумісне проростання, що полегшує запилення комахами та вітром і можливість виживан­ня виду за несприятливих умов навколишнього середовища).

Мутабільність. Це здатність організмів до відтворення мутацій за певну одиницю часу або покоління. Виявлено, що середня мутабільність видів становить 10 ⁵, хоча в процесі ево­люції кожен вид виробив свою норму мутабільності та норму реакції генотипу, закріплену природним добором.

Висока мутабільність видів порушує їх спадкову основу — генотип і він поступово розпадається на похідні або летальні форми. Низька мутабільність виду свідчить про слабку змінюва­ність його генотипу, який постачає мало матеріалу для добору. Обидва згадані випадки знижують еволюційну пластичність видів, що врешті-решт призводить до їх розпаду або вимирання. Тому середня норма мутабільності видів, яка в певному середо­вищі зберігає корисні для нього мутації і рекомбінації, є важли­вою адаптивною ознакою виду.

Внутрішньовидовий поліморфізм. Він проявляється в існу­ванні в популяціях різних форм, які загалом забезпечують можливість його виживання в різноманітних умовах навколиш­нього середовища і є важливою видовою адаптацією.

Поліморфізм внутрішньовидових форм проявляється в будові тіла, його розмірах, забарвленні та функціях (наприклад, у бджіл, мурашок, попелиць, метеликів, богомолів, черепашок молюсків, хом’яків, серед рослин — у видів з роду нечуй-вітер тощо), в будо­ві білків (кукурудзи, пшениці, дрозофіли, людини) тощо.

Оптимальна чисельність. Це сформована в процесі еволюції і закріплена добором ознака кожного виду. Чисельність особин у популяціях забезпечує стійкість виду як системи і є показником рівня його пристосованості до умов навколишнього середовища.

Оптимальна чисельність виду спрямована на забезпечення можливості його подальшого існування і відтворення потом- ства. Видам, які зазнають багато втрат в результаті складних циклів індивідуального розвитку (паразитичні види безхребет­них) або стають жертвами природних ворогів, особливо на ран­ніх стадіях розвитку (морські безхребетні, риби), притаманний високий рівень плодючості, що є умовою стійкості їх популяцій в екосистемах та еволюційної перспективи.

Взаємодії між видами в біоценозах. Такі взаємодії дуже різ­номанітні, починаючи від конкурентних відносин за поживні речовини, температуру і світло, виділення в середовище біоло­гічно активних речовин, що пригнічують життєдіяльність інших (у рослин), і закінчуючи конкуренцією за місце існуван­ня, їжу, партнера чи прямою боротьбою серед хижаків та пара­зитів (у тварин). Все це сприяє виживанню особин у популяціях одних видів та пригніченню життєдіяльності інших.

Отже, адаптації на популяційному, видовому та біоценотич- ному рівнях важко розмежовувати оскільки популяції видів є складниками біоценозів, зміни яких призводять до змін їх між­видових відносин.