8. Наукові передумови зародження дарвінізму.

Ще до створення Ч.-Р. Дарвіном теорії еволюції було здобуто значний фактичний матеріал у різних галузях біології, який підтверджував трансформістські погляди (змінність видів) та ідеї еволюції органічних форм. Цей матеріал стосувався здебіль­шого порівняльної анатомії, морфології, палеонтології, ембріо­логії, екології та біогеографії.

Здобутки порівняльної морфології та анатомії. Основи порів­няльно-морфологічного методу були закладені в XV—XVII ст. Згодом він набув широкого застосування в наукових досліджен­нях. Серед учених-попередників Ч.-Р. Дарвіна вагомий внесок у розроблення цього методу зробив німецький мислитель Йоганн- Вольфганг Гете (1749—1832), менш відомий як природодослід­ник. Він засновник вчення про морфологічний тип у рослин і тварин. На прикладі метаморфозу рослин показав, як потрібно розуміти ідею морфологічного типу: різні частини рослин вини­кають із одного тотожного органа, який, залишаючись у своїй основі завжди одним і тим самим, модифікується і змінюється шляхом прогресивного розвитку.

Основою вчення Й.-В. Гете про метаморфози є твердження про єдність плану будови великих груп тварин і рослин, що вка­зує на походження кожної групи від спільного предка. Такий предок має всі найголовніші ознаки організації, властиві цій групі, і є її прообразом.

Наприклад, порівнюючи анатомічні особливості різноманіт­них хребетних, Й.-В. Гете писав: «Ми можемо сміливо ствер­джувати, що всі досконаліші органічні істоти, серед яких ми бачимо риб, амфібій, птахів, ссавців і на чолі останніх — люди­ну, побудовані за одним прообразом, який тільки більш чи менш відхиляється у різних напрямах у своїх досить сталих частинах і щоденно розвивається та перетворюється шляхом розмножен­ня». Отже, Й.-В. Гете не тільки визнавав єдність плану будови всіх хребетних, а й зараховував до них людину. Йому також нп нежить гіпотеза щодо походження черепа внаслідок еволю- "МІІІИХ перетворень перших хребців, що зрослися.

Досягнення порівняльної морфології пов’язані з діяльністю Ж. Кюв’є і Е.-Ж. Сент-Ілера. Ж. Кюв’є встановив принцип коре­ні ції, тобто співвідношення частин цілісного організму. Він иьііаував, що жодна з частин організму не може змінитися без иіі'о, щоб не змінилися інші, і, отже, кожна з них, узята окремо, ш.цзує та визначає усі інші. На окремих фактах Ж. Кюв’є пока- нін не лише взаємозалежність органів, але й залежність кореля- I піших зв’язків між ними від способу життя організмів. У нижаків, наприклад, кишечник пристосований до поїдання м'ясної їжі. їм властива специфічна будова зубів (великі ікла та іилці), органів руху (сильні кінцівки з кігтями) та органів чуття, пристосованих до пошуків здобичі. Водночас Ж. Кюв’є розгля­ді н організм як єдину та замкнену систему, частини якої відпо- шдають одна одній та сприяють шляхом взаємного впливу одній і піцевій меті, тобто наперед визначеному існуванню в певному

10. 1‘Рєдовищі (теологічні погляди).

Е.-Ж. Сент-Ілер розвивав концепцію спільного плану будови игіх тварин. Так, рука людини подібна до крила птаха, передньої кінцівки коня тощо. Схожість будови властива не іільки скелету кінцівок (плеча, передпліччя, кисті), а й м’язів, нгрвів, судин, що є свідченням їх спільного походження (при- і чади гомологічних органів).

Створення клітинної теорії. Мікроскопи XVII ст. давали імогу спостерігати за клітинами в живих організмах, проте їх мтальне вивчення стало можливим тільки після винайдення досконаліших мікроскопів на початку XIX ст.

У Росії рослинні клітини досліджував ботанік Павло Горяні- шін (1834—1837), який висловив ідею, що все живе складається і миникає з клітин. Рослинні клітини детально вивчав також німецький ботанік Маттіас-Якоб Шлейден(1804—1881). У своїх нарисах «Про фітогенез» (1938) та інших працях він критично \ іагальнив дані наукової літератури щодо клітинної будови рослин, доповнивши їх власними розвідками. Проте засновни­ком клітинної теорії вважають видатного німецького гістолога і і|н.полога Теодора Шванна (1810—1882), який використав п/иірацювання М.-Я. Шлейдена щодо рослинних клітин, допов­ни и результатами власних досліджень і зробив важливе узагаль- ІІІЧІНЯ про те, що тваринні клітини є гомологічними рослинним.