17. Актуальні напрями сучасної лінгвістики.

У м/з науково визнаним є існування 4 парадигм:

1) генетичної (порівн..-істор.) – це напрям дослідження мови, якому належить розробка процедур реконструкції походження мов від прамов, установлення еволюційних змін та закономірностей розвитку споріднених мов шляхом їхнього порівняння. (на діахронічному рівні) Гол. Принципом є історизм. Основоположним методом є порівняльно-історичний. Основоположники: Ф.Бопп, Я.Грімм, О.Востоков, В. фон Гумбольдт. 2) таксономічної (системно-структурної) – на синхронічному рівні. З’явилась в кін. 19 – поч.20 ст. Причинами появи є аг.європ. несприйняття Німеччини. Основоположник – Фердинанд де Соссюр. Гол. Принцип дослідження – принцип системи. Мова розгляд. як суперсистема. Етапи розвитку: дескриптивізм (розгляд. Мову як явище, що підлягає безпосередньому спостереженню), глосематика (ураховує значення мовних одиниць) 3) прагматичної (функціон., комунікат.) – з’явилась у 70-х рр. 20 ст. і пов’язана з розглядом мови як засобом спілкування. Осн. завдання: вивчення природи, типів форм, засобів вербальної комунікації; обгрунт. Закони мовної комунікації, дослідж. Позамовних чинників спілкування. У її межах зародився генеративізм, що розгляд. Мову як засіб задоволення людиною власних потреб. Осн. методологія – функціоналізм. 4) когнітивної.

Семасіологія – розділ лінгвіст. семантики, об’єктом якої є значення і зміст номінативних одиниць мовних рівнів. Гол. проблеми: 1) типологія значення; 2) значення і смисл; 3) валентність і сполучуваність; 4) теорія метафори і символу; 5) концептуальна організація семантики; 6) індивід с-ма значень та її функціонування; 7) значення як форма людськ. діял-сті. Розрізняють 2 напрями дослідження: власне семасіологічний (розгляд. Зв’язок форми мовного знака із властив. значення, напр..: одна форма і к-ка значень); ономасіологічний (пояснює закріплені за певним змістом певної мовної форми, напр..: процес називання: підберезовик)

Лінгвосеміотика – галузь м/з, що вивчає мову як знакому с-му. Її об’єктом є знаки природної мови різних статусів (слово, реч., текст). Л. постала на таких аксіомах: - аксіома відносної закріпленості знака за певним змістом; - аксіома структурності знака (білатеральна теорія (розлядає знак як єдність змісту і форми), унілатеральна (виділ. Лише план форми); - аксіома асиметрії мовного знака (асиметричний дуалізм – закріпленість за однією формою к-кох змістів і навпаки). Найвагомішим внеском є концепція Ч.Пірса структури семіозису (позначення). Створив класифікацію знаків: 1) знаки-ікони – знаки структурної та якісної подібності з позначеним (фотографія); 2) знаки-індекси – зміст відповідає формі за суміжністю причини й наслідку (займенники); 3) знаки-символи: 4) знаки-сигнали – зміст спонукає адресата до певних дій. У мові немає.

Ономасіологія – розділ лінгв. науки, що вивчає процеси називання предметів, явищ, процесів у мові. Напрями: семантико-структурний, що вивчає процеси творення номінативних одиниць на підставі словотворчих моделей; функціональний, який розгляд. Номінативні один. У їхньому використанні у висловлюваннях та текстах; когнітивний, що пояснює процеси формування когнітивних один. З погляду на пізнання, культуру, історію. Об’єктом ономасіології є номінативні одиниці різних типів (пастух, кашовар, співає соловейком).

Психолінгвістика – це маргінальна галузь м/з, яка вивчає процеси розв-у й застосування мовної здатності, що виявляється у механізмах породження і сприймання мовлення у проекції на психічну здатність людини. Предметом є мовна здатність і структура мислення. Об’єктом є продукти мовної діяльності. Проблеми: 1) проблема породження мовлення та його моделювання людиною; 2) проблема сприйняття мовлення; 3) проблема вербальних асоціацій; 4) проблема розуміння мовлення; 5) пробл. Розв-у мови і мовної здатності; 6) пробл. Дит. Мовлення; 7) пробл. Ефективності спілкування; 8) пробл. Відповідності сказаного рел. Стану речей; 9) пробл. Індивід. Мовної здатності. Америк. Психолінгв. Пройшла 2 етапи: біхевіоризм – сприйняття мовної поведінки людини як реакція на стимул. та генеративізм – породжувальна граматика, що розгляд. Син такс. Аспект дослідження мовлення.

Етнопсихолінгвістика – маргінальна галузь м/з, яка вивчає специфіку етнічної свідомості та її відображу. у мові та мовленнєвій діял-ті. Об’єктом є продукти мови у зв’язку зі свідомістю етносу. Найбільшим досягненням є розробка концепції картини світу – це сукупність мовнихі немовних знань людини про дійсність. Основною одиницею є свідомість, яка є людською здатністю ідеально відображати дійсність у мисленні. Першим постулатом стала гіпотеза лінгвальної відносності Сепіра-Уорфа.

ЛЕКСИКА