56. Категорія перехідності/неперехідності. Категорія дієслівного стану. Зв’язок з категорією перехідності/неперехідності

Здатність дієслова вира­жати свою семантику самостійно або за допомогою залеж­ного іменника в знахідному відмінку (без прийменника) ви­являється у категорії перехідності/неперехідності.

Усі дієслова поділяються на дві групи: перехідні і непе­рехідні. Цей поділ здійснюється на основі синтаксичних ознак дієслова: до перехідних належать дієслова, після яких ста­виться форма знахідного відмінка без прийменника, до непе­рехідних — дієслова, що не мають залежної форми зна­хідного відмінка без прийменника.

Категорія перехідності/неперехідності властива всім дієслівним формам: інфінітиву, особовим і родовим формам та дієприслівнику.

Перехідні дієслова можуть керувати також формою родового відмінка у функції прямого додатка, коли вони вживаються у заперечному реченні з часткою не (не чув пісні, не бачиш брата), а також у сполученні з іменниками, що означають збірність, речовинність (пас ягнят і ягнята, купив хліба).

До перехідних належать також дієслова бажати, зичи­ти, що керують формами родового відмінка і поєднуються а іменниками абстрактного значення: бажати щастя, зичи­ти здоров'я.

Неперехідні дієслова вживаються самостійно (без залежної відмінкової форми) або керують будь-якою відмінковою формою іменника з прийменником чи без прийменника, крім знахідного прямого об'єкта, наприклад: іти, жити, чорніти; боятися (ч о г о?), дякувати (к о м у?).

Перехідні дієслова можуть набувати значення неперехід- них. Це буває у випадку опущення при перехідному дієслові прямого додатка. Порівняйте: писати лист і вміє писати; грає вальс і грає на скрипці.

Від перехідних дієслів творяться дієслова неперехідні за допомогою постфікса -ся: мити —митися. Постфікс -ся перетворює дієслово в неперехідне, від таких дієслів не утворюються пасивні дієприкметники. Тільки одне дієслово на -ся сподіватися в українській мові належить до пере­хідних, але пасивний дієприкметник втрачає постфікс -ся: сподіваний.

Категорія дієслівного стану

Категорія стану виражає відношення дії до суб'єкта і об'єкта. Суб'єктно-об'єктні відношення виявляються в ре­ченні.

Значення дієслівного стану тісно пов'язане з семантикою дієслова і виявляється в синтаксичних зв'язках його з іншими словами.

Категорія стану знаходить свій вияв у способах дієслівного керування, тісно пов'язуючись з категорією перехідності/ неперехідності. Так, усі перехідні дієслова можуть виражати значення активної дії, а неперехідні ніколи не виражають. Дієслова перехідні і неперехідні, утворені від перехідних за допомогою постфікса -ся, виражають подвійні суб'єктно-об'єктні відношення, а неперехідні, що не співвідносяться з перехідними дієсловами (наприклад: іти, рости, цвісти).

У сучасній українській літературній мові розрізняють такі стани дієслів: активний (або дійсний), пасивний і зворотньо-середній.

Крім того, виділяють групу неперехідних дієслів, що не виражають подвійних, суб'єктно-об'єктних відношень, дієслова нульового щодо об'єкта стану.

1. Активний стан. Дієслова активного (або дійс­ного) стану виражають активну дію суб'єкта, спрямовану на самостійний об'єкт. Це значення мають лише пере­хідні дієслова, що керують формою знахідного відмінка без прийменника.

Формальне вираження прямого об'єкта залежним імен­ником (або займенником чи іншим субстантивованим сло­вом) і є граматичним показником активного стану дієсло­ва.

2. Пасивний стан. Дієслова пасивного стану про­тиставляються дієсловам активного стану за відношеннями суб'єкта до об'єкта і за спрямуванням дії. Логічний суб'єкт при дієслові пасивного стану має форму орудного відмінка без прийменника і виступає в ролі непрямого додатка, вира­жаючи цим самим відношення пасивного суб'єкта і пасив­ної дії. Об'єкт дії при дієслові пасивного стану виражається формою називного відмінка (займенника чи субстантивованого слова), що виступає в ролі підмета.

Дієслова пасивного стану творяться від дієслів активного стану за допомогою постфікса -ся.

Відсутність орудного суб'єкта при дієслові нівелює зна­чення пасивності дії, і дієслово набуває значення зворотно-середнього стану.

3. Зворотно-середній стан. Дієслова зво­ротно-середнього стану виражають дію суб'єкта, що не пе­реходить на самостійний об'єкт, а зворотно спрямовується на самого діяча чи додатково характеризує його через неназваний об'єкт, наприклад: дитина взувається (взуває себе); цехи змагаються (змагаються один з одним); соба­ка кусається (може вкусити когось).

Зворотні дієслова можуть мати різні відтінки зворотно-середнього стану, по-різному характеризувати відношення між суб'єктом і об'єктом дії:

а) власне зворотні дієслова виражають дію, суб'єктом і об'єктом якої виступає та сама особа.

б) взаємно-зворотні дієслова виражають дію, виконувану кількома суб'єктами, кожний з яких виступає водночас і об'єктом дії.

в) непрямо-зворотні дієслова виражають дію, здійснювану для самого суб'єкта.

г) загально-зворотні дієслова виражають дію, що зосере- джується в самій діючій особі, або виражають внутрішній стан суб'єкта.

д) активно-безоб'єктні дієслова виражають властивість суб'єкта поза зв'язком його з об'єктом.

е) пасивно-якісні дієслова виражають статичну ознаку предмета, що підпадає впливові дії іншого предмета.

є) зворотно-пасивні дієслова виражають дію, приписувану масивному суб'єктові.

Якщо прямий об'єкт не виражається у формі називного відмінка, то дієслово перетворюється на безособове з нульо­вим значенням стану щодо об'єкта, наприклад: не їсться хліб — мені не їсться.

Нульовий стан (тобто поза станом) щодо вираження об'єкта мають усі непе­рехідні дієслова без постфікса -ся (летіти, дзвеніти, пла­кати, стати, бігти і под), а також безособові дієслова з постфіксом -ся (не спиться, не сидиться, не лежиться).