76. Обставини. Семант.-синт. Різновиди обставин та їх роль у структ.-семант.Орг-ції двоскладного речення.

Обставина – це ДЧР, що х-зує дію, процес, стан, ознаку щодо їхньої якості, інтенсивно-сті або вказує на умови, за яких відбув. подія чи явище (спосіб дії, час, місце, причину, мету тощо).

Ознаки обставини:

1) вираж. обставинні ССВ;

2) виконують роль ДЧР;

3)виражені прислів.,дієприс.,відмінковими і прийм.-відм. формами ім., інфінітивом, сполученням ім., (із прийм.чи без нього) з обов’язковим складовим елементом – прикм. 4) може залеж.від дієсл., прикм. і СКС, а також від предикативного центру;

5) тип синт. зв’язку – підряд., спосіб зв’язку – прилягання;

6) заповнює різні позиції, частіше – початку реч. і постпозицію;

7) семант. значення: місце, час, умова тощо.

В основу поділу обставин покладено семант. Критерій. Розрізняють такі групи О.:

1. О. способу дії (як? яким способом? у який спосіб?) зі значенням: а)якості дії: Синіли на межі прощально васильки; б)спосіб і деталі здійснення дії: Покришки з брязкотом упали з цистерни; в)порівняння: Далекий острів заліг хмаркою в небі.

2. О. міри і ступеня, що х-ють дії, процеси, стани або ознаки щодо інтенсивності чи міри їхнього вияву (скільки? наскільки? якою мірою? як багато? у скільки разів?) Сад музикою сповнений по вінця.

3. О. місця, що мають такі часткові значення: а)місце(локалізацію) дії, процесу, ста-ну(де?) Зорі тихо тремтять угорі; б) напрямок дії або стану, зокр. початковий (вихідний) пункт поширення (звідки?) Біжать люди і звідціль, і звідтіля та кінцевий пункт локалізації дії або стану (куди?) І мрії полинуть над ясні зірки, в країну далекую чар; в) шлях переміщення (яким шляхом?) Ходить ніч по саду місячними кроками.

4. О. часу, що вказують на час дії, явища або на його тривання (коли? як довго? із якого часу? до якого часу?) Бережи одежу знову, а здоров’я змолоду.

5. О. причини, що вказують на причину дії, явища (чому? через що? від чого? із якої причини? ) Кайдаш спересердя грюкнув дверима.

6. О. мети, що вказують на мету дії чи стану (для чого? навіщо? із якою метою?) До мене ніч прийшла купати зорі в моїх очах.

7. О. умови, що називають умову, за якої відбувається дія, стан (при якій умові? за якої умови? у якому випадку?) Зробивши діло, гуляй сміло.

8. О. допустовості, що вказують на чинники, усупереч яким відбувається дія, явище або триває стан (незважаючи на що?) Незважаючи на спеку й духоту, косарі співали косарських пісень.

77. Різновиди спр з підрядними обставинними.

СПР з підрядним часу – це такі СПР РС, підрядні частини яких вказують на час або період тривання дії головної частини. Напр.: Доки сонце зійде, роса очі виїсть (Н. творчість). Підр.частини цих речень стосуються голов. частини в цілому, залежать від неї і відпов. на запитання коли? як довго? з яких пір? до яких пір? з кого часу? до якого часу? Напр.: Не бійся досвітньої мли, досвітній огонь запали, коли ще зоря не заграла (Леся Укр.). За співвідношенням дії головної і підрядної частин часові СПР поділяються на дві групи: 1)СП часові речення з відношенням одночасності, коли дії головної і підрядної частин відбуваються водночас: Я так люблю жагуче літо, і даль, і зоряну блакить, коли в вікно в вікно розкрите таємно листя шелестить. Засоби вираження одночасності: сполучники коли, як, якже, поки, доки, в той час як, в міру того як; видо-часові форми дієслів-присудків та (іноді) порядок розміщення частин; 2) СП часові речення з відношенням різночасності, коли дія підрядної частини почалася раніше, ніж дія головної, або після дії головної: Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вони спалахують золотим пожаром (Леся Укр). Засоби вираження різночасності: сполучники коли, як, після того як, перед тим як, до того як, раніше ніж, поки, аж поки, доки, аж доки, відколи, відтоді як, з того часу як, з тих пір як, як тільки, тільки що, тільки-но, ледве, лиш(е), щойно тощо; видо-часові форми дієслів-присудків.

Іноді в підрядній частині з коли поєднуються два значення – часу й умови, тому важко визначити тип СПР. Напр.: Коли у дні жароти нестерпної на обрії він [Якуб Колос] бачить темну хмару, то приязно всміхається до життя, до гречки й льону Отже, у СПР наявні умовно-часові відношення.

СПР з підрядним місця – це такі СПР РС, підрядні частини яких указують на місце чи напрямок дії головної частини і відповідають на запитання де? куди? звідки? Напр..: Де кров текла козацька, трава зеленіє

Засоби зв’язку: сполучні слова де, куди, звідки (звідкіля, звідкіль).

Підрядні частини СПР РС із значенням місця звичайно стосуються всієї головної частини, хоча можуть пояснювати й окреме слово (прислівник), але й у таких випадках підрядна частина стосується не окремого слова, а всієї головної частини чи складу її присудка: Оддалік, де жита вигинались на рівнинах, плив комбайн

СПР причини – це такі СПР розчленованої структури, у яких підрядна частина розкриває причину, що викликає дію головної частини, або дає обґрунтування причини того, про що йдеться в головній частині, і відповідає на запитання чому? через що? з якої причини? Засоби зв’язку: сполучники бо, тому що, через те що, у зв’язку з тим що, бо ж, щоб, оскільки, внаслідок того що, завдяки тому що, затим що та парним сполучником а що…то: Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли (Л.К.). Боїться смерті, тому що нема за що вмирати (О.Д.). При розчленуванні складених сполучників на дві частини (тому – що, затим – що) підрядна частина приєднується тільки сполучником що, а слова затим, тому і т.д. входять до головної частини, функціонуючи в ролі вказівних співвідносних слів.

СПР умови – це такі СПР РС, підрядна частина яких виражає реальну чи ірреальну (можливу, припустиму) умову, за якої відбувається чи могло б відбутися повідомлюване в головній частині. Підрядні частини таких СПР відповідають на запитання за якої умови? СПР з підрядним умови членуються на дві групи:

1. СПР реальної умови: І якщо впадеш ти на чужому полі, Прийдуть з України верби і тополі, Стануть над тобою, листям затріпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть (В.С.). Засоби зв’язку: сполучники якщо, коли, як, раз, якже;

2. СПР ірреальної умови, у яких для поєднання предикативних частин використовуються сполучники коли б, якби, аби. Наявність часток б, би надає цим підрядним частинам ознак, властивих конструкціям, до складу яких входить дієслово умовного способу, а в зв’язку з цим і дієслово-присудок головної частини теж має форму мовного способу: Пам’ять могла б убити нас, якби не мала рятівної властивості забувати (Л. Первомайський).

Порядок розташування підрядних частин – найчастіше після головної. Якщо ж перед головною, то у головній частині використовується сполучниковий елемент то: Як мовчанням душу уярмлю, то який же в біса я поет? (Л.К.). Якби це було просто щастя, то це було б просто щастя (Л.К.).

СПР допустові – це такі СПР розчленованої структури, підрядна частина яких вказує на умову, всупереч якій відбувається дія головної частини, і відповідає на запитання незважаючи на що. СПР з підрядним допустовим охоплюють 2 типи конструкцій:

1) власне допустові, що поділяються на три групи: а) обмежувально-допустові, засобами зв’язку в яких є: сполучники хоч(а), хай, нехай, дарма що, незважаючи на те що, напр.: Пережив запаморочливо приємні події, незважаючи на те, що всі вони розгорталися вже як по писаному… (А. Гол.); б) протиставно-допустові, специфіка яких полягає в тому, що у підрядній частині наявний підрядний допустовий сполучник (здебільшого хай, нехай, хоч, хоча), а в головній – протиставний (а, але, проте), напр.: Нехай відомий я поет, але собі я невідомий (В.С.); в) розділово-допустові, напр.: Чи так, чи не так, а не буде з риби рак (Н. тв.);

2) узагальнено-допустові, у яких головна частина містить результат, протилежний тому, якого б слід було чекати, а зміст підрядної частини має узагальнений характер.

Засоби зв’язку: як не, де не, скільки не, куди не, який не, хто не, хоч як, хоч який: Як не мудруй, а правди ніде діти.

Якщо підрядна частина стоїть перед головною, то допустовим сполучним засобом можуть відповідати у головній сурядні сполучники але, та, проте, однак. Кулик виділяє й умовно-допустові конструкції – на умовне значення вказує частка б, би, підрядна частина яких приєднується сполучниками хоч – то, хоч – так, якщо і – то, якщо навіть – то: Хоч би сова попід небом літала, то соколом не буде (Н.тв.).

СПР мети – це такі СПР розчленованої структури, підрядні частини яких означають мету або призначення того, про що йдеться в головній частині (вказують на спрямованість і призначення відображуваних у головній частині подій, явищ тощо) і відповідають на запитання для чого? навіщо? з якою метою? напр.: Для того щоб полюбити власний народ, не треба нам ненавидіти інший народ (О.Коб).

Засоби зв’язку: сполучники щоб, щоби, аби, складені – для того щоб, в ім’я того щоб, задля того щоб, з тим щоб, на те щоб, затим щоб (у ролі сполучника може вживатися частка хай, нехай): Обніміте ж, брати мої, найменшого брата, нехай мати усміхнеться, заплакана мати (Т.Ш.).

СПР способу дії та міри і ступеня – це такі СПР розчленованої структури, у яких підрядні частини вказують на якість, спосіб, міру та ступінь вияву дії головної частини і відповідають на запитання як? якою мірою? скільки? наскільки? Сполучні засоби: як, скільки, наскільки, щоб. Підрядна частина пояснює головну в цілому або якусь обставину, що входить в оточення дієслова-присудка: Вона [Оксана] взяла його впевнено й радісно, як зриває з зеленої гілки зріле, червонувато-жовте яблуко добрий господар (Соб.).

За значенням поділяються на 2 групи:

1) власне способу дії, що являють собою такі речення, які тільки характеризують дію головної частини і жодних додаткових відтінків значення не мають: Ми не могли пройти повз цю пам’ятку культури, щоб не поцікавитись її історією (З газети).

СПР, головна частина яких містить дієслова трапилось, сталось, прийшлося, вийшло, буває і т.д., а підрядна приєднується сполучником що за відсутності співвідносного слова так, можна кваліфікувати як СПР способу дії або складні речення із взаємозалежними частинами (за логіко-граматичною класифікацією – підметові): Буває на початку травня, що сонце гріє, та не дуже (пор.: Отак буває на початку травня, що сонце гріє, та не дуже (Тич.));

2) власне міри і ступеня вказують на інтенсивність дії головної частини, характеризуючи її ще з кількісного боку (вказують на ступінь чи міру дії) і відповідають на запитання скільки? наскільки? якою мірою? Поєднується підрядна частина за допомогою сполучного слова скільки і виконує роль обставини міри (а не уточнює її, бо в головній частині не буває і не може бути співвідносного слова, яке вживалося б у ньому як обставина, що вимагає конкретизації за допомогою підрядної частини). Напр.: Поза хатами тяглися виноградники, скільки можна було окинути оком (Н.-Л.).

СПР наслідкові – це такі СПР розчленованої структури, підрядна частина яких означає результат дії головної або наслідок, що логічно випливає зі змісту всієї головної частини. Напр.: Світлиця з матового скла, з одкритою стелею, так що видно багато неба і зовсім не видно землі (Леся Укр.).

Структура головної частини в наслідкових СПР не накреслює ймовірної появи підрядної частини, оскільки головна частина являє собою відносно завершену у формальному і семантичному плані одиницю (тому не можемо поставити запитання). Між цими частинами встановлюються причиново-наслідкові відношення (як і в СПР причини). Якщо підрядна частина означає наслідок, що випливає зі змісту головної, то зміст останньої є причиною того, про що йдеться у підрядній: Всі три лави збилися на невеликому тирлі, так що й тікати було нікуди (Ю.М.). – Тікати було нікуди, бо всі тири лави збилися...

Підрядне наслідкове завжди пояснює головну частину і перебуває в постпозиції щодо неї. Зрідка підрядна частина пояснює якийсь компонент головної, як правило, дієприслівниковий зворот (напівпредикативний зворот). Напр.: Рвучко підплигнувши на віз, так що ледве не впав на ящик, Тарас Демидович став поправляти на собі одежу.

Засоби зв’язку: сполучники так що (ускладнений частками – так що аж, так що й), аналоги сполучників аж, так, що: Щось гоготить і клекоче, аж земля двигтить (І.Ц.) Середу дня сонечко пригріло, так воно й тепленько (Кв.-Осн.). Та всю цю роботу якось уміла пані приправляти доріканням та гордуванням, що справді здавалось усяке діло каторгою (М.В.).