3. Компетенція Верховної Ради України

Компетенцію Верховної Ради України складають закріплені Конституцією України предмети відання та повноваження, необхідні для реалізації функцій Верховної Ради.

У залежності від способу конституційного закріплен­ня компетенції виділяють три види парламентів:

1. Парламенти з необмеженою компетенцією (суве­ренні парламенти або парламенти з абсолютно невизначеною компетенцією¹), які існують у країнах з парламен­тарними формами правління, де в «чистому» виді реалі­зовано принцип парламентаризму, що передбачає верховенство парламенту. Конституції цих держав (на­приклад, Конституція Японії 1946 року) не містять переліку повноважень парламенту, з чого і випливає юриди­чна необмеженість його компетенції за предметом, тобто вважається, що він може видавати закони з будь-якого питання.

2. Парламенти з відносно обмеженою компетенцією функціонують у федеративних, децентралізованих уніта­рних державах та в державах, де в основу організації державної влади покладено модель «жорсткого розподі­лу влад». При цьому компетенція парламенту обмежує­ться фундаментальними правами, питаннями, які згідно з конституцією віднесено до сфери компетенції виконав­чої і судової гілок влади, до виключної компетенції суб'єктів федерації чи до сфери компетенції місцевого самоврядування.

3. Парламенти з абсолютно обмеженою компетен­цією характерні для країн, де реалізована французька конституційна модель. Конституції таких держав вста­новлюють чіткий та вичерпний перелік питань, з яких парламент має право приймати закони.

У цій класифікації Верховна Рада України може бути віднесена (хоча і досить умовно) до парламентів з абсо­лютно обмеженою компетенцією. Такий висновок дозволяє зробити аналіз ст. 85 та 92 Конституції України, які містять перелік питань, що належать до повноважень Верховної Ради України та визначаються чи встановлю­ються виключно законами України. Умовний характер віднесення Верховної Ради до парламентів даного виду пов'язано з тим, що Конституція України фактично не виключає можливості прийняття нею законів з питань які не передбачені ст. 92.

Конституційні повноваження Верховної Ради Украї­ни можна систематизувати відповідно до її функцій за групами:

1. Законодавчу компетенцію складають такі повно­важення Верховної Ради:

а) внесення змін до Конституції України, крім розді­лу І «Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдум» і розділу XIIІ «Внесення змін до Конституції України»;

б) призначення всеукраїнського референдуму з пи­тань про зміну території України; прийняття законів; за­твердження Державного бюджету України та внесення до нього змін¹;

в) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культур­ного розвитку, охорони довкілля;

г) надання у встановлений законом термін згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та де­нонсації міжнародних договорів України².

2. Установчу компетенцію складають повноважен­ня з формування органів державної влади І державних установ, призначення, затвердження або обрання посадових осіб тощо. До них, зокрема, можна віднести:

а) повноваження щодо призначання виборів органів публічної влади (призначення виборів Президента Ук­раїни. позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування);

б) повноваження щодо надання згоди на призначення Президентом України передбачених Конституцією Ук­раїни посадових осіб (Прем'єр-міністра України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України та Генерального прокурора України);

в) повноваження щодо призначення на посаду та зві­льнення з посади відповідних посадових осіб на власний розсуд (Голови та інших членів Рахункової палати, по­ловини складу Ради Національного банку України, половини складу Національної ради України з питань телеба­чення і радіомовлення. Уповноваженого з прав людини, третини складу Конституційного Суду України);

г) повноваження щодо призначення на посаду за поданням Президента України (Голови національного банку України, Членів Центральної виборчої комісії Ук­раїни);

д) повноваження з обрання посадових осіб (обрання суддів безстрокове).

3. Контрольну компетенцію складають повнова­ження Верховної Ради, що забезпечують реалізацію кон­трольної функції парламенту. Згідно з п. 33 ст. 85 Конституції України Верховна Рада України здійснює парла­ментський контроль у межах, визначених Конституцією, об'єктом якого є Президент України, виконавча влада, представницький орган Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, органи місцевого самоврядування тощо. Відповідно, можна виділити контрольні повноваження по відношенню до:

а) Президента України – заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутріш­нє і зовнішнє становище України; усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпіч­менту¹), встановленої статтею 111 Конституції України; прийняття рішення про направлення запиту до Прези­дента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриманого не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України;

б) Кабінету Міністрів України – розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України; здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції України; розгляд за пропозицією не менш, як однієї тре­тини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України питання про відпові­дальність Кабінету Міністрів України та прийняття ре­золюції недовіри Кабінетові Міністрів України більшіс­тю від конституційного складу Верховної Ради України (наслідком прийняття такої резолюції є відставка Кабі­нету Міністрів України);

в) Верховної Ради Автономної республіки Крим – до­строкове припинення повноважень Верховної Ради Ав­тономної Республіки Крим за наявності висновку Конс­титуційного Суду України про порушення нею Консти­туції України або законів України.

Парламентський контроль за додержанням конститу­ційних прав і свобод людини і громадянина здійснює згідно з ст. 101 Конституції України Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

У фінансовій сфері Верховна Рада здійснює такі кон­трольні повноваження: контролює виконання Державно­го бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання; затверджує рішення про надання Украї­ною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Держав­ним бюджетом України; здійснює контроль за їх викори­станням. Відповідно до ст. 98 Конституції України конт­роль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Ра­хункова палата.

До контрольних повноважень Верховної Ради можна також віднести право народного депутата України звер­нутися на сесії Верховної Ради України із запитом до органів Верховної Ради, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників під­приємств, установ і організацій, розташованих на тери­торії України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і орга­нізацій зобов'язані повідомити народного депутата України про результати розгляду його запиту.

4. Повноваження в галузі зовнішньої політики, оборони та безпеки передбачають права Верховної Ради: оголошувати за поданням Президента України стан війни і укладати мир; схвалювати рішення Прези­дента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; затверджувати загальну структуру, чи­сельність, визначати функції Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань, а також Мі­ністерства внутрішніх справ України; схвалювати рішен­ня про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил Інших держав на територію України; затверджувати протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайно­го стану в Україні або в окремих її місцевостях; про загальну або часткову мобілізацію; про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

5. Повноваження із самоорганізації роботи Верхов­ної Ради включають: обрання Голови Верховної Ради України, першого заступника і заступника Голови Вер­ховної Ради України та відкликання їх; затвердження переліку комітетів Верховної Ради та обрання голів цих комітетів; створення тимчасових: спеціальних та тимча­сових слідчих комісій; призначення на посаду та звіль­нення з посади керівника апарату Верховної Ради Украї­ни; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату.

Верховна Рада здійснює також інші повноваження, які згідно з Конституцією України віднесено до ЇЇ відан­ня, зокрема: утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування насе­лених пунктів і районів; затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватиза­ції; визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності; заснування державних нагород, встановлення військових звань, дипломатичних рангів та інших спеціальних звань тощо.