3. Функції та компетенція

Президента України

Ядро конституційно-правового статусу Президента становлять норми Конституції України, які визначають функції та повноваження глави держави.

Функції президента – це основні напрямки діяльності (найважливіші обов'язки) глави держави, які обумовлені його місцем та роллю в системі органів державної влади.

Компетенція президента – це сукупність визначених Конституцією та законами України предметів відання та повноважень, якими Президент наділяється з метою забезпечення реалізації його функцій як глави держави.

Повноваження президента – це конкретні права та обов'язки глави держави з вирішення питань, віднесених до його відання.

Функції та повноваження, що належать згідно з Кон­ституцією України виключно Президенту, складають прерогативу глави держави.

Основні функції Президента як глави держави визна­чені в ст. 102 Конституції України. Так, Президент є га­рантом державного суверенітету, територіальної цілісно­сті України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України Президент наділяється особливими повноваженнями, він: забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; очо­лює Раду національної безпеки і оборони України; при­ймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній не­залежності України тощо.

Здійснюючи функцію гаранта додержання Конститу­ції України Президент наділений правом законодавчої ініціативи, що дозволяє йому порушувати питання щодо реалізації конституційних положень, приведення чинно­го законодавства у відповідність до Конституції України. Президент користується виключним правом вносити до Верховної Ради законопроект про внесення змін до роз­ділів І, III, XIII Конституції України та призначати все­український референдум для затвердження цих змін. За­безпечуючи додержання Конституції України Президент може накладати вето на закони, прийняті Верховною Ра­дою, направляє до Конституційного Суду України звер­нення щодо встановлення конституційності законів та інших актів Верховної Ради, скасовує акти Кабінету Мі­ністрів України та акти Ради міністрів Автономної Рес­публіки Крим.

Виступаючи гарантом прав і свобод людини і грома­дянина Президент реалізує свою конституційну функцію шляхом здійснення свого права законодавчої ініціативи; видає укази, які передбачають захист прав і свобод лю­дини і громадянина, окремих категорій населення; при­ймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих ЇЇ місцевостях надзвичайного стану; ого­лошує в разі необхідності окремі місцевості України зо­нами надзвичайної екологічної ситуації тощо.

Повноваження Президента для зручності аналізу мо­жна систематизувати за такими групами;

1. Представницькі повноваження – повноваження Із представництва держави у внутрішньо - та зовнішньопо­літичних відносинах. Зовні країни Президент:

- представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні догово­ри України¹;

• приймає рішення про визнання іноземних держав;

• призначає та звільняє глав дипломатичних предста­вництв України в інших державах і при міжнародних ор­ганізаціях;

• приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

• підписує Закони України про ратифікацію міжнарод­них договорів України.

Як представник держави у внутрішньополітичних відносинах Президент:

• забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

• звертається з посланнями до народу та із щорічни­ми і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

• призначає Представника Президента України в Ав­тономній Республіці Крим.

2. Повноваження Президента по відношенню до Вер­ховної Ради та в сфері законодавчої влади.

Президент та Верховна Рада здійснюють різні конс­титуційні функції, і компетенція Президента не конкурує з компетенцією парламенту: Конституція України, керу­ючись принципом розподілу влад, чітко розмежовує сфери їх повноважень. Одночасно Президент згідно Кон­ституції є суб'єктом законодавчого процесу і здійснює повноваження по відношенню до Верховної Ради та в сфері законодавчої влади, а саме:

• користується правом законодавчої ініціативи у Вер­ховній Раді;

• підписує та офіційно оприлюднює закони, прийняті Верховною Радою;

• накладає суспензивне (відкладальне) вето щодо прийнятих Верховною Радою законів з подальшим повер­ненням їх на повторний розгляд Верховної Ради;

• протягом трьох років після набуття чинності Конс­титуції України (тобто до 28 червня 1999 року) мав пра­во видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одно­часним поданням відповідного законопроекту до Верхо­вної Ради України;

• призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 Конститу­ції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

• призначає позачергові вибори до Верховної Ради України в строки, встановлені цією Конституцією;

• припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пле­нарні засідання не можуть розпочатися.

3. Повноваження Президента в сфері виконавчої влади. Не входячи безпосередньо до виконавчої гілки влади Президент, водночас, наділяється Конституцією України досить широкими повноваженнями по відношенню до Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади, які характеризують Його «особливі зв'язки» з виконавчою владою, «верховне» положення Президента по відно­шенню до органів виконавчої влади. Так, Президент:

• призначає за згодою Верховної Ради України Пре­м'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його від­ставку;

• приймає відставку Кабінету Міністрів України;

• призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів мі­сцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повно­важення на цих посадах;

• утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центра­льні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

• за поданням Кабінету Міністрів призначає на поса­ду і звільняє з посади голів місцевих державних адмініс­трацій;

• скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

4. Повноваження Президента в сфері судової влади. Згідно з принципом розподілу влад та незалежності судів Президент не може втручатися в діяльність судо­вих органів, проте він активно взаємодіє з цими орга­нами, здійснюючи при цьому певні установчі функції. Це знаходить свій вияв в його повноваженнях, пов'яза­них з формуванням органів судової влади, зокрема Пре­зидент:

• призначає третину складу Конституційного Суду України;

• утворює суди у визначеному законом порядку;

• здійснює перше призначення на посаду професій­ного судді строком на п'ять років.

Крім установчих повноважень у сфері судової влади Президент виконує окремі квазісудові функції – здійс­нює помилування.

5. Повноваження Президента в сфері національної безпеки, оборони та військової політики.

Безпека країни являє собою стан захищеності життє­во важливих інтересів громадян, суспільства та його ін­ститутів від зовнішніх та внутрішніх загроз. Відповідно, до основних об'єктів безпеки в літературі відносять:

права і свободи людини і громадянина; матеріальні та духовні цінності суспільства; конституційний лад; суверенітет та територіальна цілісність держави; довкілля тощо¹.

Основним суб'єктом забезпечення безпеки є держава, яка здійснює відповідні функції через діяльність органів державної влади. Як глава держави Президент здійснює в цій сфері повноваження:

• є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;

• призначає на посади та звільняє з посад вище ко­мандування Збройних Сил України, інших військових формувань;

• здійснює керівництво у сферах національної безпе­ки та оборони держави;

• очолює Раду національної безпеки і оборони Украї­ни, яка згідно зі ст. 107 Конституції України є координа­ційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України²;

• вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про викори­стання Збройних Сил України в разі збройної агресії проти України;

• приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози напа­ду, небезпеки державній незалежності України;

• приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного ста­ну, а також оголошує в разі необхідності окремі місцево­сті України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з подальшим затвердженням цих рішень Верховною Ра­дою України.

6. Повноваження Президента з формування органів та призначення посадових осіб.

Президент бере участь у формуванні органів, які без­посередньо не відносяться до виконавчої та судової гілок влади. Він, зокрема:

• призначає за згодою Верховної Ради України на по­саду Генерального прокурора України та звільняє його з посади;

• призначає половину складу Ради Національного банку України;

• призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

• призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного ко­мітету України, Голову Фонду державного майна Украї­ни, Голову Державного комітету телебачення і радіомов­лення України.

7. Інші повноваження Президента.

Конституція України відносить до компетенції Президента деякі інші повноваження необхідні для здійс­нення функцій глави держави. Так, Президент:

• присвоює вищі військові звання, вищі дипломатич­ні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

• нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

• вирішує питання громадянства, приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України;

• приймає рішення про надання притулку в Україні;

• створює в межах коштів, передбачених у Держав­ному бюджеті України, для здійснення своїх повнова­жень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.