35. Аналіз ізокванти. Гранична норма технологічного заміщення.

Можна графічно показати ті комбінації факторів виробництва, що дають однаковий виробничий результат. Отримана таким чином крива називається ізоквантою (рис. 7.1).

І зокванта – це крива, що відображає різні варіанти комбінації ресурсів, які можуть бути використанні для виробництва заданого обсягу продукції. Ізокванти за своїм змістом є близькими до кривих байдужості. З рис. 7.1. видно, що при комбінації М1 обсяг виробництва перевищить заданий. Через цю точку можна провести свою ізокванту. Так отримаємо карту ізоквант.

Карта ізоквант – це ряд ізоквант, що відображає максимальний випуск продукції за будь-якого набору факторів виробництва. Чим далі ввід початку координат розміщена ізокванта, тим більший обсяг випуску забезпечують різні комбінації ресурсів на ній. Аналізуючи ізокванти, можна визначити показник заміщення одного фактора виробництва іншим.

Гранична норма технологічного заміщення капіталу працею (MRTSKL) визначається обсягом капіталу, який може бути замінений додатковою одиницею праці при збереженні незмінного обсягу випуску:

MRTSKL = – ∆K / ∆L = – K2 – K1/ L2 – L1.

Гранична норма технологічного заміщення завжди вважається додатною величиною. Гранична норма технологічного заміщення праці капіталом визначається обсягом праці, який може замінити додаткова одиниця капіталу:

MRTSLK = – ∆L / ∆K.

36. Продукт виробництва, його різновиди та їх графічне зображення.

Щоб з’ясувати, як впливають зміни обсягів використання одного з факторів виробництва на результати виробництва, потрібно розглянути ряд показників:

1. Сукупний продукт змінного фактора виробництва (наприклад, праці) – TPL – це кількість продукції, що виробляється при певній кількості цього фактора за інших незмінних умов;

2. Середній продукт змінного фактора виробництва (APL) – це відношення сукупного продукту змінного фактора до кількості цього фактора, яка використовується у виробництві: APL = TPL / L.

3. Граничний продукт змінного фактора (MPL) – це приріст сукупного продукту цього фактора при зміні кількості фактора на одиницю:

MPL = ∆TPL / ∆L.

Залежність сукупного продукту від зміни фактора L показано на рис. 6.2.

І з збільшенням змінного фактора сукупний продукт зростає. Але це зростання затухаюче. Настає момент, коли збільшення змінного фактора призводить до зменшення обсягу виробництва продукції. Тобто виробничий процес настільки перенасичений цим фактором виробництва, що він не може ефективно використовуватись.

Середній і граничний продукти мають схожу динаміку. Спочатку вони зростають, а потім зменшуються. Середній продукт буде збільшуватися до тих пір, поки граничний продукт буде більший за нього (рис. 6.3).

М аксимальне значення середній продукт набуває в точці перетину кривих середнього та граничного продуктів, тобто при АР = МР.

На проміжку від початку координат до точки С діє закон зростаючої віддачі (зростаючої продуктивності) ресурсу „праця”. Починаючи з точки С, діє закон спадної віддачі (спадної продуктивності) ресурсу „праця”.

Закон спадної граничної продуктивності: починаючи з певного обсягу збільшення використання одного з факторів виробництва супроводжується зменшенням граничного продукту цього фактора (за умови, що інші фактори залишаються незмінними). Точка зменшення граничної продуктивності (С) – це межа використання змінного фактора, за якою його граничний продукт починає зменшуватися.