Визначення сукупної та граничної корисності. Динаміка кривих tu та mu для нормальних благ, антиблаг та предметів розкоші.
С
укупна
корисність
(TU)
– це загальне задоволення, яке отримує
споживач від спожитих ним товарів чи
послуг. TU
зростає у процесі споживання, але вона
зростає все меншими і меншими темпами.
Г
ранична
корисність
(MU)
– це приріст корисності від споживання
кожної додаткової одиниці товару чи
послуги (MU
= ∆TU/∆Q).
Є випадки, коли кожна наступна одиниця товару спочатку збільшує його граничну корисність і тільки з часом вона почне зменшуватися. Може мати місце й ситуація, за якої додаткова одиниця товару не лише зменшує додатну граничну корисність, а перетворює її у від'ємну величину.
Незважаючи на те, коли саме (спочатку чи згодом) починає зменшуватися корисність кожної додаткової одиниці економічного блага, зменшення граничної корисності, пов'язане зі споживанням додаткової кількості одного й того самого блага, є закономірним. Цей зв'язок в економічній теорії називають законом спадної граничної корисності.
Конкретним прикладом дії закону є споживання кави (квасу, цигарок, морозива тощо). Перша чашка кави любителю і знавцеві цього напою приносить насолоду, але недостатню для повного задоволення. Друга – більшу насолоду. Третя – вже меншу, ніж друга. Четверта – меншу, ніж третя. А п'ята може викликати відразу (корисність зі знаком мінус).
І
з
розглянутих вище тенденцій сукупної
та граничної корисності є деякі винятки.
Для антиблаг
максимальна корисність досягається за
їх відсутності, а функція корисності є
монотонною спадною (рис. 2.2). Іноді
трапляються випадки, коли гранична
корисність може бути зростаючою (для
людей, що перебувають у полоні сильних
пристрастей: колекціонерів, наркоманів,
алкоголіків) – рис. 2.3. Зростаюча гранична
корисність може спостерігатись лише у
певному інтервалі споживання блага.
Рівновага споживача з позицій кардиналістської теорії поведінки споживача. Другий закон Госсена. Приклади досягнення рівноважного стану споживачем шляхом оптимізації структури покупок.
Рівновага споживача – це досягнення максимальної сукупної корисності, це оптимальний набір товарів, що максимізує корисність при певному обмеженому рівні бюджету (доходу) споживача. Така рівновага передбачає: як тільки споживач отримує даний набір товарів – у нього зникає стимул змінювати цей набір на інший.
Якщо споживач не заощаджує частину своїх доходів, не бере та не дає в борг, то бюджет споживача можна виразити через його витрати:
(2.2)
де І – бюджет споживача;
А, В, Х – споживчі товари;
РА, РВ, РХ – ціни відповідних товарів.
Рівність 2.2 називають бюджетним обмеженням.
У економічній теорії існувало два підходи до визначення корисності: кількісний (кардиналістський) і порядковий (ординалістський). Кардиналістська концепція ґрунтується на передумові, що споживач здатен кількісно визначити міру задоволення власних потреб тим чи іншим економічним благом. Оскільки не було одиниці кількісного визначення корисності, то вчені домовилися використовувати умовну одиницю – ютиль. Отже, кардинальна корисність означає, що індивід може надавати спеціальні значення або числа в ютилях корисності будь-якої спожитої кількості товару (або кошика товарів).
Із позицій кардиналістського підходу максимальна корисність при певному бюджеті досягається тоді, коли остання грошова одиниця, яка використана на придбання товару А, і остання грошова одиниця, використана на придбання товару В, забезпечують однакову граничну корисність. Це можна виразити рівнянням:
(2.3)
Споживач при заданих цінах і бюджеті максимізує свою функцію корисності, якщо відношення граничної корисності блага до його ціни однакове по всіх благах. Цей висновок називають другим законом Госсена. Коли споживач розподіляє свій бюджет у відповідності з другим законом Госсена, тоді його структура покупок стає оптимальною (досягається оптимум споживача). Такий стан називають рівновагою споживача, оскільки будь-яка зміна у структурі покупок знижує рівень його задоволення.
Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме товари таким чином, щоб їх граничні корисності в розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні. Цей підхід називається еквімаржинальним принципом. Відношення MUa/Pa показує приріст загальної корисності в результаті збільшення витрат на товар А на 1 грн. Кожне відношення з рівності (2.3) можна вважати граничною корисністю грошей (точніше 1 гривні). Ця величина показує, на скільки ютилів збільшується загальна корисність при збільшенні доходу споживача на 1 грн.