39. Ізокоста та її основні властивості.

Якщо у процесі виробництва використовують лише два змінних фактора: працю (L) та капітал (K) за відповідними цінами (PL і РК), то сукупні витрати (TC) можна визначити за формулою: TC = PL L + PK K (7.1)

При фіксованих цінах на фактори виробництва можна знайти безліч різних наборів капіталу і праці, які можна придбати за ті самі сукупні витрати.

Графічне зображення таких наборів називається ізокостою (рис. 7.4). Ізокоста – це лінія, що відображає затрати капіталу та праці, при яких витрати виробництва залишаються незмінними.

В ластивості ізокости:

1. Кут нахилу ізокости залежить від цін на фактори виробництва.

2. Усі точки ізокости відповідають однаковим сукупним витратам факторів виробництва.

3. Чим далі від початку координат розміщена ізокоста, тим більший обсяг ресурсів використовується у виробництві.

Рівновага виробника – це такий його стан, при якому він не бажає змінювати співвідношення факторів виробництва (праці та капіталу), що задіяні у виробничому процесі. Це досягнення фірмою максимальних обсягів виробництва за певних витрат на ресурси. Умовою рівноваги є однаковий нахил ізокости та найбільш віддаленої від початку координат ізокванти, що мають спільну точку (рис.7.5).

О скільки нахил ізокости визначається співвідношенням цін праці та капіталу, а нахил ізокванти – граничною нормою технологічного заміщення, то умову рівноваги можна записати як рівність:

MRTSLK = PL / PK (7.2.)

Оскільки MRTSLK = MPL / MPK, то справедливим буде рівняння:

MPL / MPK = PL / PK (7.3.) або

MPL / PL = MPK / PK (7.4.)

Рівняння 7.4. відображає принцип найменших витрат, суть якого у тому, що виробництво заданого обсягу продукції з мінімальними витратами вимагає, щоб ресурси, які одночасно використовуються, мали однакову величину граничного продукту на одиницю вартості ресурсу. Якщо граничний продукт на одиницю витрат одного фактора перевищує граничний продукт іншого фактора, то фірма може отримати приріст продукції за рахунок зміни співвідношення факторів виробництва.

40. Графічний аналіз сукупних та середніх короткострокових витрат.

У короткостроковому періоді постійні витрати існують навіть тоді, коли продукція зовсім не виробляється. Постійні, змінні та сукупні витрати фірми зображено на рис. 8.2.

С ередні постійні витрати (AFC) – це кількість постійних витрат виробництва (FC), що припадає на одиницю виробленої продукції (Q):

AFC = FC / Q.

Середні змінні витрати (AVC) – це кількість змінних витрат виробництва (VC), що припадає на одиницю виробленої продукції (Q):

AVC = VC / Q.

Середні сукупні витрати (АТС) – це кількість сукупних витрат виробництва (ТС), що припадає на одиницю виробленої продукції (Q):

АТС = ТС / Q.

Середні сукупні витрати (АТС або АС) можна розрахувати як суму середніх постійних і середніх змінних витрат:

ATC = AFC + AVC = (FC + VC) / Q.

Криві середніх сукупних, середніх змінних та граничних витрат зображено на рис 8.3.

П оки граничні витрати будуть меншими, ніж середні, виробництво додаткової одиниці продукції зменшуватиме середні витрати. Сукупні середні витрати будуть мінімальними за умови їх рівності з граничними витратами.

Зміни витрат у короткостроковому періоді відображають дію закону спадної граничної продуктивності змінного фактора.

V-подібний характер кривих середніх і граничних витрат обумовлений динамікою середнього (АР) і граничного продукту (МР). Якщо продуктивність кожної наступної одиниці ресурсу зростатиме, це спричинятиме зниження витрат на одиницю продукції. Під дією закону спадної граничної продуктивності, починаючи з певного обсягу випуску граничний продукт змінного ресурсу знижуватиметься, що спричинятиме підвищення граничних, а згодом і середніх витрат.