66. Рівновага на конкурентному ринку праці.

Характеристика конкурентного ринку праці:

1. Значна кількість фірм, що конкурують між собою за придбання трудових послуг.

2. Велика кількість працівників однакової кваліфікації, що пропонують свої послуги незалежно один від одного.

3. Ні окрема фірма, ні окремий працівник не можуть впливати на ринкові ставки заробітної плати.

На конкурентному ринку праці фірма погоджується з ціною трудових послуг, що сталася на ринку. Вона може за цією ціною придбати нескінченну кількість трудових послуг. Тому пропозиція праці для окремої фірми на конкурентному ринку буде абсолютно еластичною і матиме вигляд прямої лінії, що відповідатиме ринковій ціні трудових послуг та граничним витратам на цей ресурс: W = MRC (рис.12.2).

П опит на працю для фірми визначається кривою граничного продукту в грошовому вираженні, а тому, на підставі дії закону спадної граничної продуктивності ресурсу, матиме вигляд спадної кривої. До того часу, поки граничний продукт у грошовому вираженні перевищуватиме граничні витрати, фірма буде брати на роботу більше працівників. Вона максимізує свій виграш тоді, коли MRР зрівняється з MRC.

67. Індивідуальна пропозиція праці. Ефект заміщення та ефект доходу.

Також доцільно сконцентрувати увагу на аналізі динаміки індивідуальної пропозиції праці окремим працівником. Рішення кожної людини про необхідність і тривалість своєї праці залежить від багатьох факторів (наявність сім`ї, дітей, кредитних зобов’язань тощо), але головним є фактор оплати праці. Кожен працівник робить вибір між доходом від праці і дозвіллям або працею, що є антиблагом, та доходом.

Індивідуальна крива пропозиції робочої сили направлена вгору (рис.12.3).

Ч им вища зарплата (W), тим більше часу захоче працювати робітник. Однак з підвищенням зарплати спостерігається два ефекти:

1. Ефект заміщення – це заміна годин дозвілля робочим часом для збільшення можливості споживання (відрізок Wо А).

2. Ефект доходу – при зростанні зарплати підвищується і ціна дозвілля, тобто при більш високому доході працівник може купити більшу кількість товарів, одним з яких є відпочинок. Якщо зарплата вища за W1, то це призводить до зменшення пропозиції праці.

68. Аналіз ринку праці з недосконалою конкуренцією. Аналіз впливу профспілок.

На ринку праці часто виникає ситуація, коли монопольне становище займає покупець трудових послуг (монопсонія). Монопсонічний ринок – це ринок, на якому покупці можуть вплинути на ціну ресурсу. Оскільки трудові послуги немобільні (працівники не можуть швидко змінити місце проживання), то фірма диктує заробітну плату, визначаючи кількість взятих на роботу.

На ринку монопсонії крива пропозиції для фірми матиме зростаючий характер. Щоб збільшити число залучених до праці, фірма змушена буде виплачувати більшу зарплату, причому не тільки додатковим працівникам, але й взятим раніше. Тому для цієї фірми граничні витрати на ресурс завжди вищі зарплати. Крива пропозиції фактора виробництва для монопсоніста співпадає з кривої ринкової пропозиції. Монопсоніст платить однакову ціну за кожну одиницю ресурсу, тому крива пропозиції ресурсу є кривою середніх витрат (АС).

Підприємство має збільшувати обсяг закупівлі фактора виробництва до тих пір, поки граничні витрати не зрівняються з граничною виручкою від реалізації продукції. В цьому випадку виручка від останньої купленої одиниці ресурсу (MRP) буде точно дорівнювати витратам на її закупку (МС). Монопсоніст буде наймати Lм одиниць праці, за цього обсягу MRP = МС (рис. 12.4).

С тавка заробітної плати Wм, що сплачується монопсоністом, буде визначатись точкою перетину перпендикуляра, опущеного з точки перетину MRP і МС, і кривої пропозиції праці S. Покупець–монопсоніст максимізує чисту вигоду (корисність мінус витрати) від покупки ресурсів до тих пір, поки він буде збільшувати кількість фактора виробництва до точки, де MRP = МС.

Отже, точка максимізації прибутку фірми (MRP = MRC) відповідатиме меншій ставці зарплати (Wм), та меншій кількості взятих на роботу (Lм), ніж при конкурентному ринку.

Монополізація ринку праці можлива не лише з боку покупця, а й з боку продавця (профспілок). Профспілки можуть впливати на рівень зарплати через збільшення попиту на працю:

1. Сприяння зростанню попиту на кінцеві продукти.

2. Збільшення продуктивності праці.

3. Підвищення кваліфікації.

Профспілки намагаються впливати і на пропозицію праці. Застосовуються дві тактики:

а) замкнутий ( цеховий) тред–юніонізм – використовується тоді, коли формальні чи неформальні професійні об`єднання можуть безпосередньо впливати на кількість трудових послуг певної кваліфікаційної групи. Входження до цієї групи контролюється її членами (наприклад, спеціалізовані вчені ради із захисту дисертацій можуть регулювати кількість кандидатів і докторів наук), і, відповідно, регулюється рівень зарплати .

б) відкритий тред–юніонізм застосовується тоді, коли не можна жорстко регулювати приплив нових працівників. Тоді через укладання галузевих тарифних угод чи законодавчому порядку встановлюється певний мінімальний рівень зарплати, який відкидає ту ділянку кривої пропозиції, що лежить нижче цього рівня. Крива пропозиції набуває ламаного характеру.

Двостороння монополія – це коли продавець і покупець праці займають монопольне становище ( профспілки вимагають рівня зарплати, не нижче мінімального рівня, а фірма наполягає на нижчій зарплаті). Фактично ціна на такому ринку залежатиме від співвідношення сил.