Поняття потреби, види потреб. Економічні блага.
Споживач, виходячи на ринок, має на меті придбати деяку кількість товарів або послуг для того, щоб задовольнити свої потреби. При цьому він орієнтується на властивості товарів задовольняти потреби та приносити задоволення.
Потреби – це внутрішні збуджуючі стимули діяльності людини. Це стан незадоволення, який людина хоче змінити, або задоволення, яке вона хоче продовжити. Враховуючи різноманітність людських потреб, їх можна об’єднати у групи, використовуючи ті чи інші класифікаційні ознаки. Одночасно задовольнити всі потреби неможливо, людина ранжирує потреби за ступенем їх важливості у кожен даний момент.
Блага – це товари, послуги та соціальні й екологічні умови, які задовольняють потреби людини або які людина вимушена споживати чи використовувати.
Економічні блага – це блага, в яких відчувається певна нестача, тобто їх не вистачає на всіх. Залежно від своєї корисності блага поділяються на блага з додатною корисністю та блага з від’ємною корисністю (або антиблага). Блага з додатною корисністю – це блага, збільшення обсягу яких у розпорядженні людини є привабливим для людини (відпочинок житло, одяг). Блага з від’ємною корисністю або антиблага – це блага, збільшення яких небажане для людини (наявність СО2 у повітрі або радіонуклідів).
Залежно від впливу рівня доходу на обсяг споживання розрізняють нормальні блага та блага низької споживчої цінності (неякісні блага). Нормальні благ – це блага, обсяг споживання яких зростає при зростанні доходу (більшість товарів і послуг). Блага низької споживчої цінності – це блага, обсяг споживання яких спадає при зростанні доходу (одяг чи взуття, що вийшли з моди, дешеві продукти харчування).
Сутність та класифікація економічних благ (нормальні блага, антиблага, неякісні блага)
Економічні блага – це блага, в яких відчувається певна нестача, тобто їх не вистачає на всіх. Залежно від своєї корисності блага поділяються на блага з додатною корисністю та блага з від’ємною корисністю (або антиблага). Блага з додатною корисністю – це блага, збільшення обсягу яких у розпорядженні людини є привабливим для людини (відпочинок житло, одяг). Блага з від’ємною корисністю або антиблага – це блага, збільшення яких небажане для людини (наявність СО2 у повітрі або радіонуклідів).
Залежно від впливу рівня доходу на обсяг споживання розрізняють нормальні блага та блага низької споживчої цінності (неякісні блага). Нормальні благ – це блага, обсяг споживання яких зростає при зростанні доходу (більшість товарів і послуг). Блага низької споживчої цінності – це блага, обсяг споживання яких спадає при зростанні доходу (одяг чи взуття, що вийшли з моди, дешеві продукти харчування).
Поняття, види та функція корисності. Перший закон Госсена.
Корисність – це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності. Термін „корисність” ввів англійський вчений Джемері Бентам. Корисність – поняття виключно індивідуальне: те, що для одного споживача може мати високу корисність, іншим може сприйматись як антиблаго (наприклад, кава, сигарети, алкоголь).
Розрізняють пряму, непряму та повну корисність. Якщо благо безпосередньо впливає на умови життя людини, то вважається, що воно має пряму корисність.
Якщо благо безпосередньо не впливає на добробут людини, а використовується для виготовлення товарів, що мають пряму корисність, то воно має непряму корисність. Сукупність прямої та непрямої корисності є повною корисністю блага.
Для викладення теорії вибору споживача та інших досліджень корисності представниками кардиналістської теорії (яка говорить про те, що корисність можна виміряти кількісно) запропонована одиниця виміру корисності „ютіль” (від англ. слова utility – корисність). Тоді рівень корисності людини, яка споживає набір із n товарів у кількості x1, x2, x3, xn, можна виразити функцією корисності.
Функція корисності – це економіко-математична модель, котра відображає зв’язок між певною кількістю економічних благ, які споживач прагне придбати, і рівнем корисності, яку споживач сподівається отримати від споживання цих благ протягом певного періоду:
(2.1)
де U – корисність,
x1, x2, x3, xn – кількість відповідних товарів, що споживається за даний період.
Гранична корисність блага спадає, тобто корисність кожної наступної одиниці блага, яку одержуємо в даний момент, менше корисності попередньої одиниці – перший закон Госсена.