56. Аналіз моделі дуополії Бертрана.

Дуополія – це олігополія з двома фірмами. Двома класичними моделями дуополії є дуополія Бертрана і дуополія Курно. Обидві моделі виходять з припущення про відсутність змови між конкурентами.

Модель дуополії Бертрана – це модель цінової війни. Ціновою війною є послідовність знижень цін фірмами-суперниками в умовах олігополії (рис. 11.3).

Н ехай галузь перебуває у стані Е₁ (P₁,Q₁). Одна з фірм може сподіватися збіль­шити власні обсяг продажу (виручку) і прибуток, якщо знизить ціну, скажімо, до рівня Р₂ (за умови, що конкурент залишить свою ціну без змін). Але конкурент досить швидко відреаґує також зниженням ціни на свою продукцію, і галузь пере­йде у стан E₂(P₂,Q₂) – ціна спадає, обсяг зростає. Зниження цін триватиме доти, доки фірми не досягнуть рівня беззбитковості – тим самим галузь опиниться у стані конкурентної рівноваги Ec(P_сQ_c). Від цінових війн виграють споживачі і суспільство в цілому, а програють фірми.

Олігополія Бертрана може бути присутньою на ринках, на яких фірми-виробники можуть відносно швидко збільшити обсяги виробництва продукції без істотного підвищення середніх витрат. Тобто технологія повинна характеризуватись економією на масштабі, довжина короткострокового періоду повинна бути відносно невеликою (тобто можна швидко збільшити обсяг капіталу). Лише за цих умов фірма може скористатися вигодами від зменшення ціни, швидко зайнявши частку ринку конкурента. Відсутність можливості збільшити обсяги виробництва без збільшення витрат ставить під сумнів вигоди фірми від зменшення ціни.

К онкурентну боротьбу в моделі Бертрана можна проілюструвати за допомогою так званих кривих реагування (рис. 11.4): крива реагування R1 фірми 1 побудована з точок, які для кожної фіксованої ціни Р₂ конкурента визначають ціну Р₁ , що максимізує прибуток.

Аналогічно будується крива реагування R₂ для фірми 2 – вона дає змогу визначити оптимальну ціну Р₂ другої фірми відповідно до кожної фіксованої ціни Р₁ конкурента. Ця модель має стійку рівновагу в точці перетину двох кривих реагування Е, де обидві фірми встановлюють однакову ціну, Р₁=Р₂=Р_с.

57. Аналіз моделі дуополії Курно.

Модель дуополії Курно. Центральне припущення моделі Курно – кожна фірма визначає свій обсяг випуску, виходячи з незмінності обсягу випуску конкурента. Це можливо у випадку, коли технологія випуску продукції не дозволяє фірмам миттєво змінювати обсяги виробництва та/чи особливості ринку не дозволяють миттєво збільшити обсяги продажів.

Нехай обидві фірми мають однакові криві витрат, причому середні витрати постійні і дорівнюють граничним: МС=АТС.

Фірма 1 намагається максимізувати свій прибуток, виходячи з припущення про незмінність обсягу випуску Q2, який встановила фірма 2, наприклад, Q2 = 160 (рис. 11.5). Тоді для фірми 1 кривою попиту буде лише частина АD ринкової кривої попиту, а кривою граничної виручки буде лінія MR₁.

Оптимальний обсяг для фірми 1 у такому разі визначається умовою MR1=МС і дорівнює Q1 = QK – Q2; у нашому прикладі: Q1 = 320 – 160 = 160.

Д ля цієї моделі також можна побудувати криві реагування – у моделі Курно крива реагування кожної фірми дає змогу визначити оптимальний обсяг випуску, якщо відомий обсяг випуску іншої фірми.

Криві реагування (рис. 11.6) можна побудувати з урахуванням кривої попиту, граничної виручки і граничних витрат, що представлені на рис. 11.5. Якщо спочатку на ринок вийде лише фірма 2, то вона як монополіст обере обсяг Qм = 240 (точка В на рис. 11.6).

Фірма 1 також буде виходити із фіксованого можливого обсягу пропозиції 240. Згідно з кривими реагування та відповідно до умов максимізації прибутку фірми зійдуться на обсягах випуску Q1 = Q1 =160, яким відповідає точка ЕКУРНО – точка перетину двох кривих реагування. Якщо порівняти це з обсягом конкурентної рівноваги (на рис. 11.5 – обсяг Q_c = 480), то бачимо, що у випадку лінійної кривої попиту кожна фірма у стані рівноваги Курно (точка Е_КУРНО на рис. 11.6) забезпечує третину ефективного конкурентного обсягу, а разом галузь при дуополії Курно випускає 2/3 конкурентного обсягу, тоді як чиста монополія забезпечує половину його. Тобто конкуренція за обсягами в моделі Курно не приводить ринок до стану конкурентної рівноваги (на відміну від моделі Бертрана).