Рівновага споживача з ординалістських позицій. Внутрішня та кутова рівновага.
Споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних обмежень, тому завданням моделі поведінки споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, дохід і ціни на товари. Для наочної демонстрації процесу вибору сумістимо на одному графіку карту кривих байдужості та лінію бюджетних обмежень споживача (рис. 3.9).
М
аксимальна
корисність, яка доступна при заданому
бюджеті, досягається тоді, коли
споживається комбінація товарів, що
відповідає точці, де бюджетна лінія
дотикається до найвіддаленішої від
початку координат кривої байдужості.
Всі криві байдужості, які розташовані
вище точки А2,
є недосяжними для споживача. Рівновага
споживача
відповідає комбінації товарів, яка
максимізує корисність при заданому
бюджетному обмеженні, тобто це найкращий
для споживача (за даних умов – доходу,
ринкових цін, уподобань) набір благ.
Рівноважним це положення є тому, що у
людини відсутні мотиви замінювати своє
рішення відносно обсягів споживання.
Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, називається внутрішньою. Однак може статися, що споживач буде максимізувати свою корисність, зупинившись на придбанні лише одного товару. Така рівновага називається кутовою. Наприклад, студент, що споживав молоко і булочки, витрачаючи 5 грн., вирішив обмежити споживання молока, тоді кут нахилу кривої байдужості значно зросте, і в жодному місці лінія бюджетних обмежень не зможе бути дотичною до такої кривої байдужості. Рівновага буде досягатися в точці, яка відповідає максимально можливій кількості булочок, що може придбати студент залежно від його бюджету (рис. 3.10).
У
наведеному прикладі кутова рівновага
може перетворитись у внутрішню, коли
ціни значно знизяться на молоко чи
значно зростуть на булочки.
Кутовою рівновага споживача буде і тоді, коли один із товарів є антиблагом, тобто таким, що має від’ємне значення корисності для споживача. У цьому разі зміниться сам характер кривої байдужості: замість спадної вона стане зростаючою. Наприклад, через зайву вагу споживач взагалі не хоче вживати калорійні булочки, тоді його приваблюватиме той набір, де менше булочок, а рівновага (максимізація корисності) досягатиметься у точці, що відповідає максимальній кількості молока, яку він може придбати, виходячи з бюджету (рис. 3.11).
М
аксимальне
задоволення потреб споживача за допомогою
бюджетного обмеження забезпечується
в точці, де гранична норма заміщення
товару Y
товаром
Х
буде дорівнювати співвідношенню цін
цих товарів:
MRSyx = Px / Py.
Таким чином, рівність граничної норми заміщення благ співвідношенню їх цін і є умовою рівноваги споживача в ординалістській концепції.
Якщо MRSyx > Px / Py, то в такому випадку можна досягти економії бюджету за того самого рівня корисності, зменшуючи споживання блага Y і відповідно збільшуючи споживання блага Х. Поліпшити набір благ неможливо лише за умови MRSyx = Px / Py.
Реакція споживача на зміну його доходу. Характеристика кривих „дохід-споживання” для нормальних товарів.
Відомо, що збільшення доходу споживача призводить до переміщення бюджетної лінії праворуч і вверх. Відповідно, точки рівноваги (тобто перетину бюджетної лінії і кривої байдужості) будуть знаходитись далі від початку координат, що забезпечуватиме більшу корисність вибраного набору благ.
Змінюючи грошовий дохід споживача і в той же час утримуючи ціни та смаки споживача незмінними, ми можемо вивести криву „дохід–споживання”. Крива „дохід–споживання” є множиною точок оптимуму споживача при зміні лише доходу споживача і незмінному співвідношенні цін.
Отже, якщо зобразити на рисунку відповідний графік, де показати точки рівноваги споживача при різних рівнях його доходу, та провести лінію, що проходить через ці точки, то отримаємо криву „дохід–споживання” (рис. 4.1).
Характер кривої „дохід–споживання” буде залежати від оцінки товару споживачем. Адже при зростанні доходу споживання окремих благ може при цьому як зрости, так і зменшитись. Нормальні товари – це такі товари, які людина споживає у більшій кількості, коли зростає її дохід.