52. Економічні наслідки діяльності монополій.

Найголовнішими економічними наслідками діяльності чистої монополії є:

1. Порівняно з конкурентним виробником монополіст вважає за доцільне призначати вищі ціни і продавати менший обсяг продукції. Тому:

а ) суспільство перевитрачає певну кількість ресурсів, бо рівноважний обсяг виробництва монополіста не збігається з мінімальним рівнем середніх витрат;

б) споживачі змушені сплачувати „монопольний податок”, цей "податок" – економічний прибуток монополіста.

Уперше зробив спробу дати кількісну оцінку збиткам, що приносить монополізація економіки, американський економіст А. Харберг у 1954 р. Для спрощення оцінювання величини збитків припускається, що граничні витрати постійні і дорівнюють середнім витратам (рис. 10.4).В умовах досконалої конкуренції продукція буде продаватися в обсязі Q_c за ціною Р_с при монополізації ринків – в обсязі Q_M за ціною Р_м.

В умовах досконалої конкуренції:

– площа (1 + 2 + 3) – надлишок споживача при продажу за ціною Р_с;

– площа (4 + 5) – витрати виробника.

Після монополізації:

• площа трикутника 1 – надлишок споживача;

• площа прямокутника 2 – прибуток монополіста;

• площа трикутника 3 – безповоротні втрати суспільства;

• площа прямокутника 4 – витрати монополіста;

• площа прямокутника 5 — альтернативна цінність ресурсів.

Площу безповоротних втрат суспільства можна розрахувати за формулою:

,

де ∆Р і ∆Q – відхилення від конкурентної ціни та обсягу випуску.

Оцінка втрат добробуту, що виникає внаслідок неоптимального розподілу ресурсів монополією, зумовила появу статті X. Лейбенстайна про Х-неефективність. Він стверджував, що Х-неефективність, тобто втрати фірми, які виникають внаслідок нездатності фірми працювати на межі виробничих можливостей, може бути пов'язана з неконкурентною ринковою структурою. Тиск конкуренції змушує учасників ідеальної конкуренції боротися за мінімізацію витрат, тоді як свобода від конкуренції дає монополістові можливість працювати неефективно, або Х-неефективно. Тобто монополіст може дозволити собі працювати в точці, яка розташована вище від теоретичної кривої витрат.

Значення конкуренції для уникнення Х-неефективності досліджували багато економістів. Наприклад, В. Прімо вивчав витрати електростанцій у 49 містах США, де діяли дві компанії-конкуренти. Було визначено, що у фірмах, якими володіли муніципалітети та котрі брали участь у конкуренції, витрати були на 11 % меншими за середні, ніж у фірмах, де муніципалітети мали монополію. Р. Стівенсон з'ясував, що витрати на виробництво електроенергії американських електростанцій, які також володіли місцевими газорозподільними компаніями, були на 6–8 % вищими, ніж у компаніях, котрі не контролювали конкуренцію на ринку природного газу.

Ці факти свідчать про існування Х-неефективності та про тенденції щодо її зменшення під тиском сильної конкуренції.

2. Середні витрати монополіста, як правило, не збігаються з середніми витратами конкурентної фірми, вони можуть бути як меншими, так і більшими:

а) АТСМ < АТСК, адже монополіст – це велике підприємство і на розмір середніх витрат може вплинути ефект масштабу;

б) АТСМ > АТСК, у зв'язку, як правило, з меншою ефективністю виробничої діяльності монополіста:

• цілі менеджерів монополіста не збігаються з метою мінімізації витрат (вони можуть ставити завдання – збільшити фірму, не беручи до уваги витрати, ухилятися від надмірного ризику за рахунок збільшення витрат, брати на роботу некомпетентних друзів та родичів);

• монополіст, не відчуваючи "подиху в потилицю" конкурента, стає в'ялим, припиняє пошук нових технологій;

• монополіст несе додаткові витрати (придбання патентів, ліцензій, підкуп чиновників, тиск на постачальників).

  3. Монополія суперечливо впливає на науково-технічний прогрес:

а) масштаби монополії дають змогу виділяти значні кошти на науку та розробку нових технологій;

б) однак у монополіях немає постійних стимулів до НТП.