2.7. Обґрунтування обсягу і структури товарообігу на плановий період

Відповідно до функціонального призначення основною метою управління товарообігом є забезпечення такого його розвитку, щоб підприємство одержувало необхідні доходи, прибуток, було платоспроможне і фінансово стійке.

Досягнення цієї мети можливе тільки за умови відповідності обсягу і структури товарообігу попиту населення, якщо підприємство конкурентоздатне.

У процесі планування товарообігу повинні розв’язуватися такі найважливіші

завдання:

- узгодженість темпів розвитку товарообігу з розвитком регіонального споживчого ринку та змінами його кон’юнктури;

- відповідність плану товарообігу генеральній стратегії підприємства;

- планування обсягу реалізації товарів, що забезпечує отримання підприємством необхідної суми торговельного доходу і прибутку;

- забезпечення в процесі планування товарообігу ефективного використання наявного ресурсного потенціалу;

- планування структури товарообігу, що найбільшою мірою відповідає структурі попиту обслуговуваних контингентів покупців;

- планування обсягу і структури надходження товарів і суми товарних запасів, які забезпечують ритмічну роботу торговельного підприємства і стійкість асортименту товарів;

- поєднання в процесі планування товарообігу внутрішніх інтересів підприємства з його ринковими можливостями.

Поточний план розробляється на квартал, рік; оперативне завдання - на місяць, декаду, п'ятиденку, день.

Обсяг і структура товарообігу взаємопов’язані між собою. Процес планування може бути двох видів: «від загального до часткового» - від загального обсягу до структури товарообігу і «від часткового до загального», коли намічається план реалізації по товарних групах, а потім план за загальним обсягом обороту визначається як сума планів по товарних групах. Що краще? Однозначно відповісти не можна, оскільки будь-який варіант плану товарообігу містить у собі певну частку ймовірності. План товарообігу - це завдання підприємству, але ні в якому разі - не покупцям.

Разом з розробкою плану необхідно вміло його регулювати. В умовах ринкової невизначеності необхідно відмовлятися від «жорсткого» планування. План товарообігу повинен розроблятися в декількох варіантах: основний, альтернативний - на випадок непередбачених обставин, прогноз, уточнений план і та ін.

Обсяг товарообігу повинен бути економічно доцільним і обґрунтованим.

2.8. Методи й методика планування товарообігу

У плануванні товарообігу використовуються такі методи:

нормативний, балансовий, економіко-аналітичний, економіко-статистичний, економіко-математичне моделювання, програмно-цільовий.

У практиці планування товарообігу можуть застосовуватися різні методичні підходи:

- ресурсний - коли в основі плану реалізації лежить наявність ресурсів (сировини, матеріалів, товарів, устаткування, трудових ресурсів);

- цільовий - в основі планування товарообігу оцінка місткості ринку, платоспроможного попиту на товари номенклатури даного підприємства.

Якщо перший методичний підхід означає, що плануємо товарообіг за принципом "реалізуємо стільки товарів, скільки можемо", то другий оснований на принципі "скільки потрібно реалізувати".

Програмно-цільовий підхід. В умовах ринкової невизначеності і переорієнтації стратегічних цілей підприємств на обов’язкове отримання доходів і прибутку найважливішим методичним підходом у визначенні обсягів господарської діяльності стає програмно-цільовий підхід. У його основі - розрахунок таких обсягів господарської діяльності, які дають змогу досягти наміченої мети, одержати необхідні доходи і прибуток, які забезпечуватимуть підприємству фінансову стійкість і платоспроможність.

Кожне торговельне підприємство має ресурсний потенціал, до складу якого входять основні фонди, трудовий персонал, фінансові і нематеріальні ресурси.

У процесі діяльності підприємства одержують доходи, відшкодовують поточні витрати. Логічно, що обсяг господарської діяльності, який у торгівлі характеризується обсягом товарообігу, не може намічатися без взаємозв’язку з потенціалом, доходами і остаточним фінансовим результатом – прибутком.

Товарообіг не може плануватися надмірно великим і, навпаки, дуже малим.

В економічній теорії є механізм визначення обсягу товарообігу, який відповідатиме ресурсам торгівлі, доходу й усталеним витратам підприємства.

Досягти цього дозволяє програмно-цільовий підхід. З його допомогою можна визначити доцільні межі господарської діяльності підприємства. В економіці їх називають - нижня і верхня межі.

Нижньою допустимою межею товарообігу вважається точка беззбитковості (ТБЗ), а верхньою - точка мінімального рівня рентабельності (МРР) власного капіталу.

Точкою беззбитковості називається такий обсяг товарообігу, який забезпечує покриття поточних витрат власним торговельним доходом, тобто підприємство є самоокупним. Прибуток i рентабельність у точці беззбитковості дорівнюють

нулю. «ТБЗ» називають «порогом рентабельності».

Верхньою точкою доцільних обсягів товарообігу називають точку мінімального рівня рентабельності вкладеного в підприємство капіталу. Точкою «МРР» називається такий обсяг товарообігу, який забезпечує підприємству не тільки покриття поточних витрат, але й отримання прибутку.

Прибуток називають мінімальним, мінімально допустимим. У цьому прибутку зацікавлений власник, засновник торговельного підприємства. За законами бізнесу від вкладеного в торговельне підприємство капіталу він, як мінімум, повинен одержувати стільки ж прибутку, скільки б він одержав, вклавши свій капітал в банк на депозит. Інакше йому буде невигідно створювати торговельне підприємство, свій капітал він повинен вкласти в іншу сферу діяльності.

Необхідно звернути увагу на те, що тут прибуток порівнюється не з обсягом

товарообігу, а з сумою власного капіталу. Рентабельність капіталу повинна дорівнювати відсотковій ставці банків по депозитних вкладах.

Знання своїх меж доцільної діяльності має велике значення, оскільки допомагає правильно зорієнтуватися в пошуку стійкого становища підприємства на ринку, порушення нижньої межі може привести до банкрутства.

Розрахунок доцільних меж господарської діяльності в торгівлі здійснюється за формулами:

товарообіг у точці беззбитковості (ТТБЗ):

ТТБЗбезПДВ =	∑ВОпост	* 100	(2.10)
	РТДбезПДВ - РВОзм

товарообіг у точці мінімального рівня рентабельності (ТМРР):

ТМРРбезПДВ=	∑Вопост +∑Пmin	* 100	(2.11)
	РТДбезПДВ - РВОзм

Пmin =	ВК * % Сб	, (2.12)
	100

де УВОпост- витрати обігу постійні в сумі;

- РТДбезПДВ - рівень торговельного доходу без ПДВ у відсотках до товарообігу;

- РВОзм - рівень змінних витрат обігу у відсотках до товарообігу;

- Пmin - прибуток мінімального рівня рентабельності власних коштів (власного капіталу);

ВК - власні кошти підприємства, його капітал;

%С_б - відсоткова ставка по депозитних вкладах у банку.

Приклад. Припустимо, для торговельного підприємства необхідно визначити економічні межі господарської доцільності, тобто розрахувати ТТБЗ і тмрр., якщо фактичні показники склали:

товарообіг – 2245 тис.грн; умовно-постійні витрати – 306,6 тис.грн; рівень змінних витрат – 5,85 %; рівень торговельного доходу – 15,3 %; власний капітал – 480,3 тис.грн; середня ставка банку по депозитних вкладах – 17 % річних.

Рішення: товарообіг в точці беззбитковості становитиме:

[306,6 : (15,3 – 5,85) *100] = 3244,4 тис.грн;

прибуток мінімальний: 480,3 * 17 : 100 = 81,6 тис.грн;

товарообіг у точці МРР = [(306,6+81,6) : (15,3 – 5,85) ] *100 = 41080 тис.грн.

Планові розрахунки у відсотках до фактичного товарообігу становитимуть:

ТТБЗ =	3244,4	* 100 =144,5 %;	ТМРР =	41080	*100 = 183,0%
	2245			2245

Висновки

1. Щоб подолати збитковість при фактичних витратах обігу і торговельному доході, підприємству необхідно збільшити товарообіг на 44,5 %, його обсяг в ТБЗ повинен складати 3244,4 тис.грн. Це нижня межа господарської доцільності, поріг рентабельності.

2. Щоб досягти рентабельності власного капіталу на рівні депозитної ставки банку, нашому підприємству необхідно товарообіг збільшити на 83 %, його обсяг повинен скласти 4108,0 тис. грн. Це верхня межа доцільної діяльності підприємства.

Таким чином, фактичний товарообіг ближчий до точки беззбитковості. Тому для остаточного плану необхідно рекомендувати товарообіг в точці беззбитковості.

Програмно-цільовий підхід дозволяє вибрати стратегію і темпи розвитку господарської діяльності.

Можливі такі варіанти стратегії:

- досягнення порогу рентабельності (точки беззбитковості), ТТБЗ;

- отримання цільового прибутку (Тцп);

- досягнення точки мінімальної рентабельності власних коштів (капіталу);

- отримання максимального прибутку і т.ін. (ТПмах).

У нашому прикладі верхню межу - точку МРР - поки складно досягти.

Рекомендуємо як план товарообіг в ТБЗ.

Економіко-статистичний метод. Одним з найбільш поширених методів планування обсягу роздрібного товарообігу і його товарної структури є економіко-статистичний метод. Обсяг роздрібної реалізації товарів цим методом може розраховуватися декількома методичними варіантами прийомів. Серед них найбільш поширеними є:

- розрахунок товарообігу за наміченим темпом його зростання або екстраполяції динамічних рядів товарообігу;

- розрахунок плану товарообігу за темпами зростання доходів населення і коефіцієнтом еластичності товарообігу до зміни доходів населення.

План товарообігу за темпом зростання розраховується за формулою:

Тпл = (Точік * t) : 100, (2.13)

де Тпл і Точік – товарообіг відповідно плановий і очікуваний за звітний передплановий період;

t – темп зростання товарообігу, найбільш вірогідний у планованому періоді, у відсотках.

В умовах сталого і рівномірного розвитку економіки плановий обсяг товарообігу може бути визначено методом екстраполяції динамічних рядів товарообігу. Його використання обґрунтовується тим, що розвиток товарообігу під впливом певних фактів довгострокової дії носить якоюсь мірою інерційний характер, у споживанні зберігаються традиції. Все це дає можливість прогнозувати майбутній товарообіг, ґрунтуючись на аналізі минулого та закономірностях майбутнього розвитку.

Планування товарообігу за темпами зміни доходів населення. План товарообігу підприємства може бути розрахований не тільки на основі вивчення тенденцій його розвитку, але й шляхом вивчення та прогнозування попиту споживачів. Першочергове значення при цьому має глибоке вивчення обсягу і структури попиту споживачів, визначення незадоволеного попиту, який формується, з’ясування чинників, які впливають на обсяг і структуру попиту, прогнозування їх змін на плановий період.

За наявності інформації про обсяги і темпи збільшення споживчого попиту (купівельних фондів) населення району діяльності підприємства, в процесі планування використовують метод еластичності (чутливості) товарообігу до зміни доходів населення. Цей метод орієнтований на урахування та максимальне використання можливостей споживчого ринку як основного лімітуючого чинника розвитку товарообігу окремого підприємства.

Розрахунок планового обсягу товарообігу можна проводити з використанням декількох варіантів.

Коефіцієнт еластичності товарообігу даного підприємства відносно зміни доходів населення показує, в якому розмірі збільшується обсяг реалізації товарів на один відсоток зростання доходів населення. Коефіцієнт еластичності визначається за формулою:

Кед =	Iт - 1	, (2.14)
	Iд - 1

де Кед - коефіцієнт еластичності товарообігу до доходів населення;

Iт - індекс товарообігу на підприємстві у передплановому періоді;

Iд – індекс зростання доходів населення у передплановому періоді.

Послідовність планових обчислень:

1) за інформацією місцевих органів самоврядування з’ясовується можливий приріст доходів населення регіону у плановому періоді. При цьому враховуються плановані заходи щодо збільшення розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій, допомоги, а також доходів підприємців;

2) з урахуванням можливого приросту доходів населення визначається можливий приріст обсягу товарообігу в підприємстві:

I_Т = I_Д х К_ед , (2.15)

де I_Т - можливий темп приросту товарообігу у планованому періоді, у відсотках;

Iд - можливий темп приросту доходів населення регіону у плановому періоді, у відсотках;

К_ед - коефіцієнт еластичності товарообігу до доходів.

3) Розрахунок плану товарообігу в сумі:

Тпл = Тф * Iт. (2.16)

Інші методи планування товарообігу.

Розрахунок можливого приросту товарообігу за рахунок повнішого задоволення попиту населення. Темп цього приросту розраховується, виходячи з результатів оцінки обсягу незадоволеного попиту по товарах, що реалізуються підприємством у передплановому періоді:

Тпл = Тф + Унез.попиту, (2.17)

де Тпл – план товарообігу в сумі;

Тф – товарообіг фактичний за передплановий період;

Унез. попиту – сума незадоволеного попиту.

Обґрунтування планової структури товарообігу. Планування структури роздрібного товарообігу, тобто розрахунок плану по кожній товарній групі, може здійснюватися такими ж методами, як і розрахунок плану загального обсягу товарообігу.

Економіко-статистичний метод. План товарообігу по i-му товару визначається:

- на основі коефіцієнта еластичності реалізації i-го товару відносно зміни загального обсягу товарообігу підприємства.

Планування здійснюється за такими формулами:

Кіел =	IфTi - 1	; ІnTi = InT * Kіел; Тnі = Тфі * ІnТі, (2.18; 2.19; 2.20)
	Iфт - 1

де - К^і_ел – коефіцієнт еластичності товарообігу і-го товару до загального товарообігу;

I_ф^Ti – індекс зміни товарообігу i -го товару за попередній період;

I_ф^т – індекс зміни загального товарообігу за попередній період;

Іⁿ_Ti – індекс планової зміни товарообігу по i–му товару.

Розрахунок плану реалізації окремих товарів на основі нормативного

товарообігу на 1 м² торговельної площі може бути використаний на підприємствах торгівлі, що змінюють свої асортиментні позиції на ринку в плановому періоді. Основою розрахунку служить розмір площі торговельного залу, що передбачається для розміщення окремих груп товарів, і обсяг товарообігу, що планується на 1 м² цієї площі. Для нових груп товарів цей показник приймається на рівні того показника, який склався в інших аналогічних типах магазинів даного регіону.

План товарообігу розраховується за формулою:

Тni = N_T * S, (2.21)

де N_T – норматив товарообігу на 1 м² торговельної площі в сумі;

S – торговельна площа, м².

План роздрібного товарообігу може бути розрахований за допомогою економіко-математичних моделей. Застосовуються два види моделей: 1) побудовані на використанні регресійного аналізу даних часових рядів; 2) факторні моделі.

Для розрахунку роздрібного товарообігу залежно від грошових доходів населення можна використовувати модель у вигляді рівняння простої прямолінійної регресії (факторна модель):

У = а + bх, (2.22)

де У - обсяг роздрібного товарообігу на душу населення;

х – грошові доходи на душу населення;

а і b - параметри (коефіцієнти) рівняння.

Параметр b кількісно показує, на скільки відсотків або частин змінюється обсяг товарообігу при зміні доходів на 1 % або на одну частину. Параметр а характеризує вплив на товарообіг інших чинників.

Даний метод можна використовувати за умови наявності інформації про грошові доходи населення району діяльності підприємства, якщо воно в районі одне. Другою умовою застосування методу є стабільність соціально-економічного розвитку району.

Планування товарообігу за календарними періодами року. Якщо план товарообігу розглядався в цілому за рік, то його необхідно розподілити за чотирма кварталами, а квартальний план розподілити за трьома місяцями.

Товарообіг розподіляють за кварталами з урахуванням питомої ваги кожного кварталу, що склалася за ряд років у річному товарообігу. Розподіл товарообігу за кварталами пов’язаний з коливаннями купівельного попиту залежно від сезону року, посиленням в окремі періоди іншого попиту й іншими чинниками. При цьому слід враховувати можливі тенденції згладжування сезонності у торгівлі окремими товарами. Аналогічно розподіляється план квартального товарообігу за місяцями.