1.4. Правовий статус торговельного підприємства

Правовий статус (правове становище) підприємства являє собою комплекс його прав та обов’язків, закріплених юридично законами держави. Не всі підприємства наділені однаковими правами й обов’язками.

Залежно від форми діяльності (індивідуальної або спільної) вони підрозділяються на фізичні і юридичні особи. Група осіб, які об’єднані загальними цілями і мають для їх досягнення певні ресурси, утворює юридичну особу, тобто підприємство.

Юридична особа - це суб’єкт цивільного права, який володіє відособленим майном. Вона може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, виконувати обов’язки, бути позивачем і відповідачем в суді на основі свого статуту.

Кожне підприємство повинно функціонувати в межах чинного законодавства. Основним нормативним документом є Господарський кодекс України, Закон України «Про підприємства в Україні» з подальшими доповненнями і змінами.

Окрім цих документів, діяльність підприємств регламентується законами про власність, про господарські товариства, про підприємництво, про податки і ін.

Документами, що регламентують діяльність підприємства, є статут підприємства і колективний договір між трудовим колективом і адміністрацією підприємства. Статус юридичної особи присвоюється після реєстрації підприємства в місцевих органах самоврядування.

Підприємство, як юридична особа, веде бухгалтерський облік, складає бухгалтерський баланс, має рахунки в банках, адресу, печатку, фірмовий знак.

Підприємство може бути ліквідовано в таких випадках:

• визнання підприємства банкрутом;

• заборона діяльності підприємства;

• позбавлення майна власника.

Законодавчі документи визначають правила створення і регулювання діяльності підприємства.

Механізм управління підприємством передбачає:

• створення економічної бази підприємства (тобто формування власності);

• організацію господарської діяльності на основі статуту підприємства;

• принципи взаємовідносин з партнерами, державою, в регіонах - з місцевими органами самоврядування, іншими інститутами.

В узагальненій характеристиці будь-якого підприємства вельми поширені поняття «суб’єкт» і «об’єкт» ринкових відносин.

«Суб’єкт» означає, що підприємство є рівноцінним учасником господарських зв’язків (відносин).

«Об’єкт» ринкових відносин означає будь-яке торговельне підприємство, що розглядається як товар, може бути продано, бути об’єктом купівлі-продажу.

Детальніше відмінності в правовому статусі підприємств в поєднанні з організаційно-економічними особливостями висвітлені в параграфі 1.5.

1.5. Організаційно-економічні особливості функціонування різних типів торговельних підприємств

Підприємства відмінні за умовами, цілями і характером функціонування. Вони зазвичай класифікуються за видом і характером господарської діяльності, формами власності, приналежністю капіталу і контролем над ним, правовим становищем та іншими ознаками.

Нині існують три організаційні форми торгівлі. Це - державна, кооперативна (колективна) і приватна торгівля.

В останні роки набрали розвитку нові типи торговельних підприємств:

• торговельні і торговельно-виробничі фірми, створені на базі місцевих торгів або самостійними комерційними структурами;

• орендні підприємства, утворені шляхом передачі в тимчасове користування і за певну плату майна державних торговельних підприємств орендарям;

• акціонерні товариства (АТ) – досить великі господарські формування, що утворюються шляхом випуску і продажу цінних паперів (акцій) на всю величину статутного фонду;

• спільні підприємства (СП), що є або товариством з обмеженою відповідальністю, одним із засновників якого є іноземний партнер, або об’єднанням різних підприємств для спільної діяльності;

• малі підприємства (МП), які створюються на основі будь-яких форм

• власності. Основний критерій статусу малого підприємства – гранична

• чисельність працівників;

• асоціації роздрібної торгівлі, які є добровільними об’єднаннями підприємств для розв’язання обмеженого кола завдань (координація діяльності вхідних підприємств; захист і представлення інтересів у суді, арбітражі; дослідження ринку; аналіз і узагальнення передового досвіду та ін.);

• концерни-об’єднання підприємств, які добровільно централізують деякі або всі функції господарського, науково-технічного розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоторговельної діяльності;

• кооперативи, які являють собою організації громадян та підприємств, що добровільно об’єднуються для ведення торговельної або іншої діяльності, яка носить товарний характер, на основі майна, що належить кооперативам або надане їм у користування, та самостійності й самофінансування.