8.4. Планування прибутку підприємства

Прибуток за будь-яких форм господарювання, особливо в умовах розвитку ринкових відносин, виконує важливі функції і тому його роль важко переоцінити. Він не тільки виступає критерієм ефективності управління господарською діяльністю, але і є умовою забезпечення економічного зростання і служить основою інноваційного процесу. Цілком очевидно, що прибуток, породжений нововведеннями, одночасно виступає умовою їх виникнення. Йдеться про замкнуте коло в господарсько-фінансовій діяльності. Підприємства добиваються оптимальної величини прибутку внаслідок розвитку господарської діяльності на основі впровадження нововведень у ділянці техніки, технології, організації праці і управління шляхом використання досягнень науки і передового досвіду, а також використання цих нововведень у найрізноманітніших галузях і сферах діяльності; використання ж цих інновацій, у свою чергу, вимагає вкладення коштів, джерелами яких, зрештою, виступає прибуток.

Торговельні підприємства сьогодні неспроможні за один рік вирішити питання поповнення власних оборотних коштів, фінансування капітальних вкладень до основних фондів і постійного використання інновацій. Тому кожне з них повинно знати свої тимчасові можливості з вирішення вказаних і інших економічних проблем. Досягнення цієї мети вимагає певної величини фінансових ресурсів, основним джерелом яких є прибуток.

При плануванні прибутку необхідно правильно вирішити протиріччя між бажанням одержати максимальний прибуток і реальними можливостями його отримання, виходячи з потужності підприємства, обсягу товарообігу, торговельних доходів, витрат обігу та інших обмежень.

Планування прибутку підприємство здійснює з урахуванням:

* підсумків аналізу доходів у цілому і торговельних надбавок по товарних групах, витрат обігу за загальним рівнем і окремими статтями, і всіх видів прибутку;

* вивчення тенденцій зміни різних показників рентабельності;

*планових показників і структури надходження товарів і товарообігу;

* намічуваних витрат обігу та інших витрат;

* величини податків, що сплачуються за рахунок різних видів прибутку;

* потреби в поповненні власних оборотних коштів, розвитку основних фондів і в коштах, що відшкодовуються за рахунок прибутку.

* чинників, які вплинули у звітному періоді на фінансовий результат підприємства відповідно до допущення тимчасової невизначеності чинників господарської діяльності (принципом нарахування);

* яка величина прибутку або збитку тих операцій, які виявлені у звітному році, але належать до минулих років; ця величина включається у фінансовий результат звітного року;

* який розмір доходів, які одержані у звітному періоді, але відносяться до наступних звітних періодів; вони відображаються в обліку і звітності як доходи майбутніх періодів.

Основну увагу торговельні підприємства приділяють розрахунку планової величини прибутку від реалізації товарів і послуг.

Спочатку прораховують відмінності, що склалися між прибутком від реалізації і прибутком від звичайної діяльності до оподаткування за звітний період, і оцінюють характер зміни в планованому періоді доходів від спільної діяльності, величини прибутку від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства, інших доходів і витрат. Ці розрахунки дають змогу намітити очікувані показники на попередній період.

Найточніше планову величину прибутку від реалізації товарів і послуг встановлюють на основі тісного взаємозв’язку цього показника з показниками обсягу і структури товарообігу, доходів (середніх і потоварних торговельних надбавок) та витрат обігу (постійних і змінних). Система цього взаємозв’язку дає змогу виявити роль окремих чинників і обґрунтувати на належному рівні плановий прибуток від реалізації товарів і послуг.

У плануванні прибутку використовуються різні методи:

* економіко-статистичний; * метод прямого рахунку; * економіко-математичного моделювання; * нормативний; * програмно-цільовий; * економіко-аналітичний.

Економіко-статистичний метод є найпростішим, але й найменш точним,

оскільки він не враховує впливу на прибуток зміни не тільки чинників зовнішнього середовища, але й чинників внутрішнього розвитку підприємства в наступному періоді. Даний метод ґрунтується на результатах аналізу динаміки різних видів прибутку за ряд попередніх років і виявленні закономірностей, які поширюються на плановий період.

Особливо практикується метод прямого рахунку. Даний метод відносно простий і достатньо надійний, проте може бути використаний тільки в тому випадку, якщо на попередній стадії планування прибутку вже сформовані плани доходів, витрат і податкових платежів.

Основою методу прямого рахунку може бути поасортиментний розрахунок прибутку від реалізації товарів і послуг.

Планова сума загального операційного прибутку визначається за схемою:

П_опер = П_р + ОД_ін – ОВ, (8.21)

де П_опер – прибуток загальний операційний;

П_р – прибуток від реалізації;

ОД_ін – інші операційні доходи;

ОВ – операційні витрати (адміністративні, по збуту, інші).

П_р = ТД – ПДВ – ВО, (8.22)

де П_р – прибуток від реалізації товарів;

ТД – планова сума торговельного доходу з ПДВ;

ВО – планова сума витрат обігу.

Приклад планування прибутку методом прямого рахунку наведено в табл. 8.2.

Приклад: Якщо підприємство запланувало товарообіг = 1821,7 тис. грн, торговельний доход без ПДВ – 395,3 тис. грн, витрат обігу – 353,4 тис. грн, то плановий прибуток від реалізації товарів становитиме:

395,3 – 353,4 = 41,9 (тис. грн). Рентабельність :41,9 : 1821,7 * 100 =2, 3 %.

Метод економіко-математичного моделювання є найскладнішим, оскільки вимагає здійснення значних аналітичних і планових розрахунків і оснований на побудові моделі формування прибутку з урахуванням ступеня впливу на прибуток

різних чинників, таких, як:

* зміна структури реалізації товарів;

* зміна середнього рівня цін на реалізовувані товари;

* зміна середнього рівня поточних витрат;

* зміна коефіцієнта рентабельності оборотних засобів та ін.

Таблиця 8.2

План прибутку торговельного підприємства

Показники	Од. виміру	Звітний період	Планований період	Плановані зміни
				в сумі	темп зм., %
1.Товарообіг	тис. грн	1702,50	1821,70	119,20	107,00
2.Торговельий доход без ПДВ:
- у сумі;	тис. грн	360,90	395,30	34,40	109,50
- у % до товарообігу	%	21,20	21,70	0,50	-
3. Витрати обігу:
- у сумі;	тис. грн	299,27	353,40	54,13	118,10
- у % до товарообігу	%	19,19	19,40	+0,21	101,10
4.Фінансовий результат від реалізації (прибуток, збитки):
- у сумі;	тис. грн	32,28	41,90	9,62	129,80
- у % до товарообігу	%	2,07	2,30	+0,23	111,10
5.Інший прибуток	тис. грн	14,40	27,60	13,20	191,70
6.Прибуток загальний до оподаткування	тис. грн	46,68	69,50	22,82	148,90
7.Рентабельність	%	2,99	3,82	+0,83	127,80
8.Чистий прибуток	тис. грн	35,01	52,10	17,09	148,80
9.Рентабельність	%	2,06	2,86	+0,80	138,80

В умовах нестабільної ринкової ситуації даний метод використовувати недоцільно.

Нормативний метод є відносно простим методом планування прибутку. Певного поширення набув він для новостворюваних підприємств. Умовою застосування нормативного методу є наявність на підприємстві відповідної

нормативної бази.

Як показники у цьому методі використовуються:

*норма прибутку на власний капітал (або норма депозитного відсотка на грошовому ринку);

*норма прибутку на оборотні кошти (оборотний капітал);

*норма прибутку на одиницю реалізованих товарів.

Програмно-цільовий метод формування прибутку дає можливість забезпечити найбільшу узгодженість його планових показників із стратегічною метою управління прибутком в майбутньому періоді і оснований на рентабельному визначенні потреби у власних фінансових ресурсах, що формуються за рахунок чистого прибутку підприємства. Розрахунок ведеться по кожному елементу потреби підприємства у власних фінансових ресурсах і охоплює як ту їх частину, що капіталізується, так і ту, що споживається.

Особлива роль програмно-цільового методу формування прибутку полягає в тому, що одержані на його основі показники прибутку розглядаються як найважливіші цільові орієнтири розвитку всієї діяльності підприємства і служать базовими елементами планування інших найважливіших економічних показників

цієї діяльності.

Найчастіше планові розрахунки можуть бути трьох варіантів:

• розрахунок цільового прибутку;

• розрахунок прибутку мінімального рівня рентабельності;

• розрахунок максимального прибутку.

Приклад розрахунку проекту плану цільового прибутку наведено в табл. 8.3.

Мінімальний прибуток визначається за формулою:

Пmin =	ВК х %ДР	, (8.23)
	100

де П_min – мінімальний прибуток;

ВК – власні кошти підприємства, його капітал;

%ДР – відсотки, що виплачуються банками по депозитних рахунках.

Для забезпечення реальності проектів програмно-цільового і мінімального прибутку слід розрахувати обсяг реалізації (випуску продукції), товарообігу, які необхідні для отримання цільового і мінімального прибутку, і перевірити можливості підприємства в досягненні необхідних обсягів господарської діяльності.

Таблиця 8.3.

Проект плану цільового прибутку підприємства на ________рік

На які цілі необхідний прибуток	Сума за проект-том, тис. грн
1. Поповнення власних оборотних коштів підприємства	28,70
2. На житлове будівництво	3,20
3. Додаткове матеріальне заохочення, надання матеріальної допомоги	17,90
4. Відрахування до резервного фонду	2,30
5. Інші цілі (виплата дивідендів тощо)	-
Разом чистий прибуток:	52,10
6. Податок на прибуток (25%)	17,40
7. Разом: прибуток до оподаткування (52,1+17,4)	69,50
7.1. З нього – прибуток від інших операцій	27,60
7.2. Прибуток від основної діяльності (69,5-27,6=41,9)	41,90

Економіко-аналітичний метод ґрунтується на вивченні тенденцій зміни прибутку і рентабельності та прогнозованих змін чинників, які впливають на їх величину. Величина можливого прибутку визначається за формулою:

Пможл = Т_n+1 х Рр ± ∆П (8.24)

де Пможл – можлива величина прибутку;

Т_n+1 – плановий товарообіг (n+1) -го періоду;

Рр - рівень рентабельності товарообігу n-ого періоду %;

± ∆П – прогнозовані зміни прибутку підприємства за рахунок зміни чинників, що впливають на його величину.

Результати розрахунку цільового і можливого прибутку необхідно порівнювати. Якщо можливості отримання прибутку відповідають його цільовому розміру, то такий варіант приймається як плановий. У тому випадку, коли можливості підприємства по отриманню прибутку недостатні для забезпечення самофінансування, слід розробити заходи щодо врегулювання цієї невідповідності шляхом пошуку і мобілізації додаткових (неврахованих) резервів збільшення доходів або зниження витрат.