Методичні вказівки

Під час вивчення даної теми варто виходити з усвідомлення того, що мовлення є основою комунікації. На основі мовлення формуються і розвиваються такі психічні процеси, як сприймання, уява, пам’ять. Важливим для школярів є досконале володіння як усним, так і писемним мовленням. Оволодіння учнями писемним мовленням є одним із найважливіших завдань шкільного навчання.

Мовлення є складною психічною діяльністю, що має різні види і форми. Експресивне мовлення – це висловлювання за допомогою мовлення, воно спрямоване зовні і проходить декілька етапів: задум – внутрішнє мовлення – зовнішнє висловлювання.

Імпресивне мовлення – це процес розуміння мовлення (усного або писемного) оточуючих, який також проходить декілька етапів: сприймання мовленнєвого повідомлення – виділення інформаційних моментів – формування у внутрішньому мовленні загальної змістової схеми повідомлення, що сприймається.

Причини, що викликають порушення мовлення, поділяють на органічні, функціональні, соціально-психологічні.

При вивченні даної теми варто акцентувати увагу на тому, що клініко-педагогічна класифікація поділяє порушення мовлення на порушення усного мовлення і порушення писемного мовлення.

Психолого-педагогічна класифікація порушень мовлення розподіляє їх на порушення засобів спілкування і порушення у використанні засобів спілкування.

Подолання, а в значній мірі і попередження порушень мовлення, ґрунтуються на компенсаторних можливостях людини, зокрема її головного мозку. Наукою, що вивчає ці процеси, є логопедія.

Запитання для самоперевірки

1. Проаналізуйте роль мовлення у житті людини.

2. Охарактеризуйте мовлення як продукт соціального розвитку людства.

3. Назвіть органи мовлення.

4. Дослідіть динаміку розвитку мовлення.

5. Назвіть причини порушень мовлення та шляхи їх профілактики.

6. Охарактеризуйте клініко-педагогічну класифікацію мовних порушень.

7. Охарактеризуйте психолого-педагогічну класифікацію мовних порушень.

8. Назвіть та проаналізуйте принципи логопедичної науки.

Тематика рефератів і аналітичних оглядів

1. Роль мовлення у житті людини.

2. Заїкання. Шляхи попередження і корекції.

3. Розвиток усного мовлення дитини.

4. Профілактика і корекція порушень мовлення у дітей.

Завдання для самостійної роботи

1. У Програмі розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» окреслено освітні завдання мовленнєвого розвитку дітей старшого шкільного віку. Продумайте шляхи їх практичної реалізації.

Розвиток звукової культури мовлення, удосконалення літературного мовлення

Розвивати мовленнєве дихання, подовжувати тривалість мовленнєвого видиху, вчити промовляти короткі фрази на одному видиху.

Уточнювати і розширювати уявлення про будову артикуляційного апарату, роботу його органів при творенні звуків. Тренувати м’язи, розвивати моторику апарату мовлення шляхом проведення артикуляційних вправ.

Розвивати фонематичний слух. Вчити диференціювати на слух у словах всі звуки, у тому числі схожі за артикуляцією тверді і м’які, дзвінкі й глухі, сонорні приголосні, а також сприймати на слух римовані закінчення у віршованих текстах, самостійно добирати прості рими, співзвучні слова.

Уточнювати і закріплювати вимову всіх звуків рідної мови. Домагатися правильної вимови шиплячих, свистячих, сонорних звуків.

Удосконалювати звуковимову відповідно до орфоепічних, літературних норм: звукосполучень йа, йу, йє, йі, дж, дз, дз`, шч , подовжених м’яких приголосних, твердих приголосних перед и та апострофом, проривного приголосного звука ґ, дзвінких приголосних у середині та в кінці слова, ненаголошених голосних звуків е та и тощо.

Привчати говорити чітко, у помірному темпі та регулювати темп мовлення, розвивати силу, висоту, тембр голосу для передачі різного інтонаційного забарвлення мовлення, залежно від ситуації спілкування, характеру персонажа чи партнера по спілкуванню.

Збагачення лексичного запасу

Уточнювати і поповнювати словниковий запас дітей на основі формування уявлень про світ у сферах дитячої життєдіяльності «Природа», «Люди», «Культура», «Я сам». Активізувати його у самостійних висловлюваннях. Розвивати уміння розуміти та вживати слова на позначення назв предметів, їхніх ознак, кількості, дій, ознак за дією тощо.

Збагачувати активне мовлення дітей прикметниками (якісними, відносними, присвійними), прислівниками, дієсловами (у формах минулого, теперішнього, майбутнього часів), дієприкметниками і дієприслівниками, числівниками, займенниками. Формувати уміння більш точно добирати слова на позначення якостей предметів і явищ.

Продовжувати розширювати словник узагальнюючими поняттями (рослини, тварини, меблі та ін.), вчити адекватно користуватися узагальнюючими родовими поняттями на основі конкретної ситуації спілкування, диференціації родових узагальнень (тварини – дикі і свійські, транспорт – пасажирський, вантажний, спеціальний або наземний, підземний, водний, повітряний тощо).

Ознайомлювати дітей із синонімами (на прикладах різних частин мови). Вчити добирати слова для точнішого висловлення думки, передачі емоційного забарвлення мовлення залежно від ситуації спілкування (вологий – мокрий, впав – гепнувся та ін.).

Продовжувати ознайомлювати з антонімами. Вправляти в умінні добирати антоніми до слів – різних самостійних частин мови та доречно застосовувати їх в активному мовленні.

Продовжувати роботу над лексичним (смисловим) значенням слів. Продовжувати знайомити з явищем багатозначності слів, вчити розуміти, пояснювати значення, відшукувати у мові та використовувати у власному мовленні слова-омоніми, вжиті у переносному значенні слова, фразеологічні звороти.

Виховувати стилістичне чуття, вчити відчувати конкретну ситуацію спілкування і застосовувати лексичний запас у відповідності до неї.

Формування граматичної правильності мовлення, розвиток граматичних умінь.

Продовжувати вчити граматично вірно поєднувати слова при побудові висловлювань, при цьому: правильно узгоджувати прикметники, числівники з іменниками та займенниками, вживати слова основних лексичних категорій у відповідних формах відмінку, роду, числа або часу, необхідні для зв’язку слів у словосполученні або реченні прийменники та сполучники тощо.

Вправляти у граматично правильному вживанні складних відмінкових форм іменників, зокрема: іменників множини у родовому відмінку (панчіх, черевиків, шкарпеток), збірних (двері, ножиці тощо) та невідмінюваних (кіно, кашпо, кенгуру), іменників у непрямих відмінках, іменників чоловічого роду у давальному відмінку однини (батьку чи батькові, Андрію чи Андрієві), кличного відмінка однини (мамо, тату, бабусю, сестро, брате, котику), у тому числі іменників чоловічого роду на «-ець», «-ак» (хлопець – хлопче, козак - козаче) тощо.

Вправляти в утворенні множинних форм іменників однини (заєць – зайці, вікно – вікна, стіл - столи), присвійних прикметників (татів блокнот, братові ковзани, мамина хустка, дідусеві окуляри), вищого і найвищого ступенів порівняння якісних прикметників та прислівників різними способами (красивий – красивіший, більш/менш красивий, найкрасивіший, найбільш/найменш красивий, якнайкрасивіший та ін.; красиво – красивіше, більш/менш красиво, найкрасивіше, якнайкрасивіше тощо), а також в утворенні часових дієслівних форм, змінюванні дієслів за особами, числами, родами.

Спонукати дітей до утворення інших граматичних форм того ж слова (малюю – намалюю – малюватиму) та нових слів за допомогою суфіксів (теля – телячий, телятник, телятниця), префіксів (ходити – виходити, приходити, заходити), суфіксів і префіксів одночасно (море – приморський). Звертати увагу на зміну не лише лексичного значення, а й емоційного забарвлення слова при вживанні певного способу словотворення (вовк – вовчище, вовчик, вовчисько, вовченя).

Познайомити із утворенням складних слів (листопад, водовідведення, буревій, синьо-жовтий, універмаг).

Вчити утворювати різні форми наказового способу дієслів (намалюй – намалюй-но – давай намалюємо, намалюйте – намалюймо – давайте намалюємо – нумо намалюймо та ін.).

Вправляти у вживанні речень різного типу. Спонукати до використання простих і складних поширених, безособових речень, а також синтаксичних конструкцій із однорідними членами речення, вставними словами та прямою мовою.

Вчити застосовувати різні типи зв’язку між частинами складних речень: безсполучниковий і сполучниковий. Формувати і закріплювати навички використання різних сполучників при вживанні складносурядних і складнопідрядних речень.

Виховувати критичне ставлення до граматичних помилок у власному і чужому мовленні, прагнення до правильності мовлення.

Розвиток зв’язного мовлення і комунікативних умінь.

Діалогічне мовлення.

Продовжувати залучати дітей до участі в діалозі з дотриманням елементарних норм ведення розмови. Удосконалювати уміння слухати і розуміти співрозмовника, формулювати і висловлювати запитання, будувати відповідь у відповідності із почутим.

Заохочувати до ведення діалогу у різних повсякденних ситуаціях (у дошкільному закладі, вдома, у громадських місцях, транспорті, на вулиці) як при безпосередньому контакті, так і у телефонній розмові або спілкуванні через INTERNET.

Вчити виявляти ініціативу у спілкуванні із знайомими і незнайомими дорослими та дітьми, використовувати при цьому доречні форми ввічливого та лагідного звертання (залежно від віку, статі, соціальної ролі співрозмовника – «ви», «любий», «мамусю», «Ганнусю» та ін.), знаходити першу репліку для початку діалогу, підтримувати розмову, ставлячи запитання з теми розмови, даючи власні коментарі почутому від співрозмовника. Залучати до побудови діалогів між 2-4 дітьми.

Формувати уміння підтримувати розпочату іншою людиною розмову, вчасно реагувати на репліки співрозмовника, розпитувати, вести діалог на запропоновану дорослим тему.

Привчати триматися в діалозі невимушено, вільно, без напруження, розмовляти тактовно, переконливо, відчувати емоційний тон розмови та коригувати його у позитивний бік при загостренні ситуації спілкування, коректно виявляти власне емоційне ставлення до предмета розмови чи співрозмовника, залежно від теми розмови і ситуації спілкування висловлювати прохання, вибачення, подяку, припущення, співпереживання тощо.

Монологічне мовлення.

Формувати уміння будувати зв’язні монологічні висловлювання різних типів (розповіді-описи; сюжетні розповіді за картинами, з власного досвіду, творчі на задану чи обрану тему; перекази). Починати навчати складати розповіді-судження (оцінки), розповіді-міркування та розповіді-пояснення.

Пропонувати користуватися поданим зразком, планом, а згодом спиратися на засвоєний алгоритм складання розповіді.

Привчати висловлюватись логічно, без повторів, пауз, жестикуляції, дотримуватись основних структурних частин розповіді (початок, середина – основна частина, закінчення), придумувати назву своїм розповідям та вживати у складених текстах епітети, порівняння, фразеологізми, пряму мову персонажів із звертаннями тощо.

Залучати дітей до складання розповідей-описів іграшок, предметів, предметних картинок, сюжетних картин і малюнків. Вправляти в умінні виділяти і називати предмет опису, його зовнішні ознаки, частини, характеризувати властивості, дії, призначення, співвідносити предмети мовлення з відповідними їм описами. Пропонувати спроби самостійного складання описових розповідей-загадок про об’єкти довкілля та описів по пам’яті.

Розширювати досвід дітей у складанні різних видів сюжетних розповідей, поступово ускладнювати добір прийомів навчання сюжетного розповідання: за зразком, за поданим дорослим планом, за поданим початком або закінченням історії, з виходом за межі зображеного на картині, за серією картин чи малюнків, за опірними словами, колективне розповідання із складанням певних фрагментів єдиної розповіді та ін.

Формувати елементарні навички оцінювального, пояснювального мовлення при складанні розповідей-суджень і пояснень, дотримання логіки причинно-наслідкових зв’язків у самостійних міркуваннях.

При переказуванні літературних творів вчити осмислювати зміст почутого, усвідомлювати тему та провідну ідею твору, запам’ятовувати та відтворювати послідовність подій близько до тексту, спочатку орієнтуючись на запропонований план, згодом – і самостійно, використовуючи авторські мовленнєві звороти, засоби художньої виразності (епітети, порівняння, метафори, повтори та ін.). Вчити слідкувати за логікою викладу свого та інших дітей і продовжувати переказ, розпочатий іншою дитиною чи дорослим, відтворювати певну логічну частину змісту. Розвивати емоційну чутливість до подій твору, вчинків і долі персонажів, вчити передавати у переказі авторські оцінки та власні ставлення. Заохочувати імпровізаційні спроби при передачі текстів.

Залучати дітей до самоконтролю та самооцінки монологічного мовлення.

Художньо-мовленнєвий розвиток.

Продовжувати залучати дітей до високохудожньої усної народної творчості та вітчизняної і зарубіжної класичної та сучасної літератури. Знайомити з кращими зразками у жанрі прози (казки, оповідання, легенди) і поезії (вірші, віршовані байки), малими фольклорними формами (загадки, лічилки, мирилки, пісеньки-потішки, колискові, обрядові пісні – колядки, щедрівки, веснянки, заклички, посівальні та обжинкові пісні тощо), формувати уявлення про характерні ознаки цих видів літературних творів, вчити розрізняти їх.

Систематично читати і розповідати дітям літературні твори різних жанрів і тематики. Підтримувати дитячу ініціативу щодо читання і розповідання їм, орієнтувати при виборі літературного репертуару. Формувати художній і читацький смак. Використовувати можливості відтворення літературних творів засобами кіно-, відео-, фотомистецтва, анімації, комп’ютерної графіки.

Прилучати до обговорення змісту, персонажів, висловлення власних оцінних суджень і ставлень, участі в етичних бесідах за прочитаним чи розказаним та визначенні моральної цінності твору, а також до пошуку і аналізу засобів художньої виразності у творах, співвіднесенню їх із жанром. Сприяти свідомому запам’ятовуванню почутих від дорослих творів, вчити впізнавати назву, автора, героїв твору за його фрагментом, ілюстраціями або слайдами. Спонукати до постановки питань про те, що було незрозумілим у творі.

Заохочувати дітей до запам’ятовування віршованих текстів та їх виразного розповідання. Вчити інтонаційної виразності при читанні віршів напам’ять, користуванню природними інтонаціями голосу, логічними паузами, наголосами. Звертати увагу дітей на особливості поетичного мовлення (певний ритм, мелодійність звучання, повторення звуків, рими, образні вирази тощо). Підтримувати інтерес дітей до поетичного слова і бажання декламувати, самостійно складати вірші.

Розвивати образотворчі акторські й режисерські задатки і здібності дітей засобами літературного мистецтва. Залучати дітей до дій в уявлюваних ситуаціях, участі в інсценуваннях знайомих творів, драматизаціях, в перегляді і розігруванні постановок за мотивами літературних творів у пальчиковому, іграшковому, тіньовому, ляльковому та інших видах дитячих театрів.

Робота з дитячою книжкою.

Привчати дітей до постійного спілкування із книгою. Систематично розглядати дитячі книжки. Розширювати уявлення дітей про будову книжки, оформлення обкладинки, розташування на ній назви, прізвища автора, малюнка, який узагальнено передає тематику самої книги.

Формувати навички обережного поводження із книгою, охайного користування нею. Привчати до лагодження книжок і дотримання порядку в місцях їх зберігання спільно з дорослими, іншими дітьми чи самостійно.

Влаштовувати групові та домашні дитячі «бібліотеки», залучати дітей до їх формування, поповнення, укладання тематичних добірок, книжкових виставок. Підтримувати інтерес до самостійного перегляду, читання книжок для них, ілюстрування, ліплення за мотивами й під враженням книжок, розігрування творів.

Привчати знати назву, автора обраної для перегляду, прочитування книги. Закладати уявлення про відомих дитячих поетів і письменників-класиків та сучасних, окремі цікаві фрагменти їхньої біографії, вчити впізнавати їх на портретах. Знайомити з видатними митцями слова рідного краю.

Навчання елементів грамоти.

У межах добуквеного періоду до навчання елементів грамоти проводити підготовчу, пропедевтичну роботу із засвоєння елементів писемного мовлення.

Ознайомити з основними одиницями мовлення й навчити правильно користуватися термінами на їх позначення «речення», «слово», «звук», «склад», «буква».

Сформувати елементарні уявлення про слово як основну одиницю мовленнєвого спілкування та його номінативні значення (може називати предмети і явища, дії, ознаки предметів і дій, кількість тощо). Дати уявлення про слова, які не мають самостійного значення і використовуються у мовленні для зв’язку слів між собою (показати на прикладах сполучників і прийменників).

Навчити виокремлювати із мовленнєвого потоку речення, сприймати його як кілька пов’язаних змістом слів, які висловлюють завершену думку.

Вправляти у поділі речень на слова, визначенні кількості й порядку слів у них та складанні речень із розрізнених слів, із заданим словом, у поширенні речень новими словами. Залучати дітей до моделювання речень у роботі із схемами речень.

Ознайомити із звуками мовними і немовними. На основі вдосконалення фонематичного слуху і вдосконалення звуковимови формувати уміння звукового аналізу мовлення.

Навчити визначати на слух перший і останній звуки у словах, місце кожного звука у слові, виокремлювати заданий звук у словах та визначати його позицію (на початку, в середині чи у кінці слова), виділяти звук, що частіше звучить у тексті, самостійно добирати слова із заданим звуком у певній позиції. Показати залежність значення слова від порядку чи зміни звуків (кіт – тік, карта – парта). Будувати загальну звукову схему слова, називати слова, відповідні заданій схемі

Сформувати знання про голосні та приголосні мовні звуки на основі уявлень про відмінності їх утворення. Дати поняття про склад як частину слова, утворену із одного чи кількох звуків, про складоутворювальну роль голосних звуків у словах.

Вправляти у поділі слів на склади з орієнтацією на голосні звуки, визначенні кількості та послідовності складів. Показати залежність значення слова від порядку складів у ньому (бан-ка – ка-бан, Ку-ба – Ба-ку). Навчити визначати наголошені й ненаголошені склади у словах, помічати смислову роль наголосу (за′мок - замо′к). Вправляти у складанні складових схем слів та доборі слів до заданої схеми.

Ознайомити з поняттям про тверді та м’які приголосні звуки. Навчити виконувати на слух звуковий аналіз слів, будувати звукові схеми слів із позначок або фішок відповідно до порядку й характеристики звуків у словах (голосний чи приголосний, твердий чи м’який приголосний).

ПРИМІТКА: з урахуванням індивідуальних схильностей, можливостей, інтересів дітей та побажань їхніх батьків розпочинати в індивідуальному порядку достроковий перехід до буквеного етапу в оволодінні елементами грамоти.

Почати ознайомлення із буквами як знаками передачі звуків на письмі. Сприяти ознайомленню з основними буквами за принципом частотності вживання відповідних звуків в усному мовленні, пропонуючи дітям не алфавітні, в звукові їхні назви.

Формувати початкові уміння звуко-буквеного аналізу складів і слів, злитого читання складів різної структури на основі аналітико-синтетичного способу: двобуквених закритих (голосний + приголосний ) і відкритих (приголосний + голосний), трибуквених без збігу та із збігом приголосних. Поступово переходити до читання односкладових, двоскладових слів простої структури, ускладнюючи завдання для читання залежно від індивідуального темпу засвоєння способів читання дитиною (до пропонування для свідомого читання речень і коротких текстів).

Підготовка до письма.

Розвивати просторові уявлення, уміння орієнтуватися на площині, сторінці альбому, книжки, зошита (знаходити центр, середину, лівий, правий, верхній, нижній краї, правий верхній, правий нижній та інші кути).

Розвивати дрібні м’язи, гнучкість суглобів та моторику пальців і кистей рук, координацію рухів кистей рук та очей, окомір у художній діяльності (малювання, ліплення, аплікація, конструювання і художня праця з різними матеріалами та інструментами, гра на музичних інструментах та ін.).

Вчити правильно тримати олівець і ручку для виконання спеціальних вправ з підготовки до письма (на відміну від утримання олівця при малюванні).

Вправляти у спеціальних графомоторних і графічних вправах із обведення контурів зображень, штрихування форм різними способами (крапками, короткими штрихами, прямими і хвилястими лініями у різних напрямках), проведення прямих, ламаних, кривих ліній різної конфігурації на нелінованій та лінованій основі.

Вчити впевнено рухатися по площині, вздовж рядка, ритмічно розміщувати на рядку прості зображення, графічні елементи і візерунки з них.

В індивідуальному порядку задовольняти інтерес дітей до друкування букв, складів і слів, вимова і написання яких збігаються.

Поради батькам:

Якомога більше спілкуватися з дітьми, розповідати їм і читати художню, пізнавальну літературу. Збагачувати досвід дітей позитивними враженнями під час прогулянок, екскурсій, цікавих спостережень у соціальному, культурному і природному довкіллі. При цьому враховувати пізнавальні інтереси й переваги своїх дітей. Детальніше зупинятися на об’єктах і явищах, які привабили дитячу увагу найбільше.

Розповідати дітям про себе (своє навчання, роботу, захоплення), про родичів (де живуть, ким працюють, ким доводяться дитині, які мають чесноти та інше) та людей, які оточують дитину за межами сім’ї. Частіше ділитися з дітьми спогадами про минуле, дитинство дорослих, улюблені ігри, друзів дитинства, цікаві чи складні життєві ситуації. Пропонувати дітям пограти в улюблені ігри рідних людей, почитати їхні улюблені книжки, переглянути улюблені фільми чи послухати дорогі пісні. Попросити малюків описати власні ігри з друзями у дитсадку чи у дворі, знайти в них спільне із уподобаннями свого дитинства, разом з дітьми придумати нові варіанти старих ігор і забав.

Організовувати спеціальні мовленнєві ігри для розвитку різних сторін усного мовлення, можна – із залученням рідних, сусідів, друзів. Так, для збагачення словника різними частинами мови корисно пограти в «Зимові слова», «Солодкі слова», «Скляні (дерев’яні, металеві, пластмасові та ін.) слова», «Ввічливі слова», «Веселі/сумні слова», «Спортивні слова» тощо. Тут важливо дати правильну , чітку установку: «Давай згадаємо всі слова, які нагадують нам про...». Поуправляти дітей у вживанні дієслів буде цікаво в ігрових завданнях «Хто що вміє робити?», «Зміни слово» (утворення нових дієслів за допомогою префіксів), а змагальна вправа «Хто назве більше?» стимулюватиме пошук іменників-назв частин предметів, прикметників, прислівників та інших частин мови.

У повсякденні корисно розширювати запас слів-узагальнень, проводячи ігрові вправи «Назви одним словом», «Магазин меблів (одягу, взуття, іграшок, продуктовий, молочний, овочевий...)», «Що зайве?».

У спілкуванні з дітьми слідкувати, чи вірно вони узгоджують між собою слова у словосполученнях і реченнях, вчасно і коректно виправляти помилки та включати дітей у створювані дорослим ситуації спілкування, де треба застосувати ці уміння. Наприклад, поставити відповідне питання (скільки вікон у нашій квартирі? у якій сукні підеш на день народження?) або запропонувати гру («Пограємо-порахуємо» на узгодження іменників з числівниками, «Хто який?» на узгодження прикметників із займенниками чи іменниками). Можна створювати й провокаційні ситуації мовлення, у яких пропонуються зразки неправильного зв’язку слів у висловлюваннях і які слід виправити («я мчу з гора без лижах» - «я мчу з гори на лижах»).

Звертати увагу дітей на багатозначність слів. У певних ситуаціях не втрачати можливість подумати разом над добором іншого слова замість сказаного, визначенням протилежності у дії чи якості, навести приклад різних значень однакових за звучанням слів. Тут стануть в нагоді й ігри «Скажи інакше», «Дружні слова», «Скажи навпаки», «Слова-близнюки».

Залежно від конкретної ситуації задовольнятися лаконічними висловлюваннями дітей або спонукати їх до побудови більш розгорнутих реплік. Щоб привчити говорити поширеними реченнями, варто подавати власні зразки такого мовлення і залучати дітей до гри. Наприклад, у грі «Мовчун і балакун» один гравець задає основу речення, а інший чи інші по черзі доповнюють її по слову наскільки це можливо: «Стоїть хата. – На березі стоїть хата. – На березі річки стоїть хата. – На мальовничому березі річки стоїть хата. – На мальовничому березі річки стоїть біла хата і т.д.».

Не менш цікаві ігри можна запропонувати із словотвору від заданого слова. Зокрема: побудувати ланцюжок слів від слова «вчити» (вчитель, учень, навчання, вчений тощо); утворити назви помешкань від назви тварини (корова – корівник, свиня – свинарник, курка – курник, вівця – вівчарня та ін.).

З метою відпрацювання чіткої звуковимови корисно розучувати з дітьми чистомовки і скоромовки. Якщо у 5-річних дітей спостерігаються вади звуковимови, слід звернутися за допомогою до фахівця-логопеда й виконувати всі рекомендовані ним артикуляційні, фонематичні вправи для постановки звуків, навчання їх диференціації.

Граючись у слова, варто пропонувати дітям завдання на виділення першого і останнього звука у власних іменах, назвах іграшок чи інших предметів довкілля, спільно з малюками визначати послідовно всі звуки у слові, шукати заданий звук у словах-назвах предметів, картинок, дій довкола себе тощо. Цікаво й позмагатися на більшу кількість названих слів із заданим звуком, із звуком у певній позиції у словах.

Корисно разом з дітьми «маніпулювати» звуками, складами, наголосами у словах, переставляючи їх. Ігри типу «Так і не так» наочно продемонструють дітям значення порядку звуків, складів і місця наголосу у словах .

Започаткувати й надалі підтримувати сімейну традицію щоденних бесід про прожитий день з обговоренням вражень, поточних проблем, досягнень, плануванням спільних заходів для дорослих членів родини і дітей. Спонукати дітей не лише до відповідей на поставлені дорослим питання, а й до самостійної їх постановки.

Привчати дітей бути ввічливими у розмові, бесідах з дорослими і дітьми. Подавати приклад того, як треба вести діалог за столом, у гостях чи при гостях, по телефону. Практикувати ненав’язливий аналіз поточного діалогу за допомогою питань «Чи уважно ти мене слухав?», «Що тобі незрозуміло?», «Які у тебе є питання до мене?» та ін.

Використовувати можливості сім’ї для залучення дітей до складання зв’язних розповідей: описування іграшки або страви, які сподобалися в гостях; описування уявних речей (автомобіля майбутнього, фасонів бальних суконь для Попелюшки, кімнати Незнайка і Знайка); розповідання за серіями сімейних фотографій (про новорічне свято у дитсадку, літній відпочинок) або картинок із дитячих коміксів; переказ літературного твору з власними імпровізаціями за слайдами діафільму, ілюстраціями у книзі; складання розповідей-суджень, міркувань, пояснень після перегляду вистав, телепрограм, поїздок., спілкування з дорослими і дітьми під час відпустки, перебування у лікарні тощо. Ділитися з дітьми своїми враженнями, висновками, ставленнями щодо прочитаного, побаченого, пережитого.

Читати дітям твори дитячої художньої літератури і дитячі журнали. Цікавитися новинками книжкового ринку та періодики для дошкільників, залучати дітей до їх вибору і придбання. Опікуватися домашньою бібліотекою, доручати дітям догляд за книжками, наведення порядку на полицях.

Показники мовленнєвого розвитку:

- володіє правильною звуковимовою;

- регулює дихання і темп у процесі мовлення;

- володіє силою, висотою, тембром голосу;

- розуміє значення мовлення для людини;

- використовує мову в різних цілях;

- ефективно спілкується рідною мовою;

- розрізняє рідну й чужу мови; виявляє інтерес до них;

- має збалансований словниковий запас з кожної сфери життєдіяльності;

- розмовляє грамотно, вживає прості й складні речення;

- веде діалог невимушено, підтримує розмову на запропоновану тему;

- дотримується мовленнєвого етикету у спілкуванні;

- самостійно складає монологічні висловлювання різних типів;

- отримує задоволення від читання (дорослим та власного);

- вільно переказує знайомі літературні твори, зміст побаченого, розповідає напам’ять невеликі віршовані твори, складає і відгадує загадки;

- має уявлення про речення, слово, склад, звук і букву як одиниці мовлення, вичленовує їх із мовленнєвого потоку;

- володіє елементарними навичками роботи із схемами речення, складовими і звуковими схемами слів;

- має навички звукового аналізу простих слів;

- цікавиться читанням, робить спроби читати;

- правильно сидить за столом, тримає олівець і ручку;

- орієнтується на сторінці книжки, альбому, зошита, в межах клітинки та ліній у зошитах з лінованою основою;

- координує рухи очей і кисті руки та впевнено рухається по площині, вздовж рядка при виконанні графічних завдань.

2. Рівень розвитку мовлення дітей, на думку багатьох дослідників, знаходиться у прямій залежності від розвитку тонкої моторики рук: якщо розвиток рухів пальців відповідає вікові, то і розвиток мовлення знаходиться в межах норми, якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то затримується і мовленнєвий розвиток, хоча загальна моторика при цьому може бути нормальною і навіть вищою за норму.

Систематичні вправи із тренування рухів пальців разом із стимулюючим впливом на розвиток мовлення є потужним засобом підвищення працездатності кори головного мозку. Дуже важливо враховувати позитивний вплив рухів на розвиток мовлення та інших психічних процесів у логопедичній практиці. Цілеспрямована робота із удосконалення рухів пальців дуже корисна і для підготовки руки до письма. Опануйте вправи, що сприяють розвитку тонкої моторики, і, відповідно, мовлення дітей дошкільного віку і молодших школярів. Їх доцільно використовувати у якості розминки перед початком письмових вправ і як елемент фізкультхвилинки.

Роботу із розвитку тонкої моторики у дітей бажано проводити систематично, приділяючи їй по 3-5 хвилин щодня. З цією метою використовують різноманітні ігри і вправи.

Якщо дитині складно самостійно виконувати рухи, то вправи можна включати до індивідуальних занять, де дитина виконує рухи пальцями пасивно, за допомогою дорослого. Надалі, у результаті тренування, рухи пальців удосконалюються і діти виконують їх активно.

Для формування тонких рухів пальців рук можуть бути успішно використані ігри з пальчиками, що супроводжуються читанням народних віршиків. Ці ігри створюють сприятливий емоційний фон, забезпечують тренування пальців, сприяють розвитку уміння слухати і розуміти зміст віршиків, учать відчувати ритм мови.

Робота з розвитку тонкої моторики має проводитись регулярно, адже саме тоді можна досягти ефекту від спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, вони не повинні викликати перевтоми. Великим є значення у цих іграх-вправах тексту, який має бути веселим, доступним. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні рухів, створювати сприятливий емоційний настрій. Наприклад, можна використовувати традиційні віршики:

Сорока

Сорока білобока

Кашу варила,

Діточкам давала.

Цьому дала,

Цьому дала,

Цьому дала,

Цьому дала,

А цьому не дала:

Ти дрова не рубав

І води нам не давав,

Ти і піч не натопив,

І нічого не поїв (вказівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожний палець, крім мізинця. Згинати і розгинати всі пальці у ритмі віршика).

Моя сім’я

Цей пальчик – мій дідусь,

Цей пальчик – моя бабуся,

Цей пальчик – мій татусь,

А оцей - моя матуся,

Ну, а цей маленький – я,

Ось уся моя сім’я (почергове згинання пальчиків, починаючи з великого).

Хованки

Пальці в хованки всі грались

Ось так, ось так,

В кулачки всі заховались,

Ось так, ось так (ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком).

Для того, щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення дитини, можна запропонувати малюкам виконати інші завдання (під ретельним доглядом дорослих).

Розминати пальцями пластилін, глину. Сприяти, щоб діти гралися не тільки іграшками, виготовленими зі штучних матеріалів, але і з нелакованого дерева, кераміки, інших природних матеріалів, що сприятиме розвитку тактильних відчуттів.

Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, кульки. Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.

Стискати та розтискати кулачки. Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці, та міцні, які не розтиснеш.

Двома пальцями руки (вказівним та середнім) «ходити» по столу, спочатку - повільно, а потім - швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.

Показувати окремо тільки по одному пальчику, барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу, махати у повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею, плескати в долоні тихо і голосно, у різному темпі, нанизувати великі ґудзики на нитку, зав’язувати вузлики на мотузці.

Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки, закручувати шурупи, гайки.

Гратися з конструктором, мозаїкою, кубиками, складати матрьошок, малювати у повітрі, проводити ігри з піском, водою.

Малювати, розфарбовувати, штрихувати, різати та вирізувати ножицями.

Кінчик великого пальця правої руки по черзі торкається кінчиків вказівного, середнього, безіменного пальців і мізинця («пальчики вітаються»). Ту ж вправу виконувати пальцями лівої руки. Ті ж рухи робити одночасно пальцями правої і лівої руки.

Пальці правої руки торкаються пальців лівої руки - по черзі «вітаються»: спочатку великий палець з великим, потім вказівний з вказівним і так далі.

Пальці правої руки усі одночасно «вітаються» з пальцями лівої руки.

Випрямити вказівний палець правої руки і обертати ним («оса»). Ті ж рухи робити вказівним пальцем лівої руки. Ті ж рухи робити одночасно вказівними пальцями обох рук («оси»).

Вказівний і середній пальці правої руки «бігають» по столу («чоловічок»). Ті ж рухи робити пальцями лівої руки. Ті ж рухи робити одночасно пальцями обох рук («діти біжать наввипередки»).

Витягнути вказівний палець і мізинець правої руки («коза»). Ту ж вправу виконати пальцями лівої руки. Ту ж вправу виконувати одночасно пальцями обох рук («козенята»).

Утворити два кола з великого і вказівного пальців обох рук, з’єднати їх («окуляри»).

Витягнути вгору вказівний і середній пальці правої руки, а кінчики безіменного пальця і мізинця з’єднати з кінчиком великого пальця («зайчик»). Ту ж вправу виконати пальцями лівої руки. Ту ж вправу виконати одночасно пальцями обох рук («зайці»).

Підняти обидві руки долонями до себе, широко розставити пальці («дерева»).

Пальцями обох рук, піднятих до себе тильною стороною, робити рухи вгору-вниз («пташки летять, махають крилами»).

По черзі згинати пальці правої руки, починаючи з великого пальця. Виконати те ж саме, згинаючи пальці, починаючи з мізинця. Виконати дві попередні вправи пальцями лівої руки.

Усі пальці, окрім великого, з’єднати разом, великий палець витягнутий вгору («прапорець»).

Зігнути обидві руки в кулак, великі пальці витягнуті вгору, наблизити їх («двоє розмовляють»)

Праву руку зігнути в кулак, на неї зверху покласти горизонтально ліву руку («стіл»).

Праву руку зігнути в кулак, а ліву притулити до неї вертикально («стілець», «крісло»).

Зігнути пальці лівої руки в кулак, залишивши згори отвір («відерце з водою»).

Ліва рука - у тому ж положенні, вказівний палець правої руки вставити в отвір згори («пташка п’є воду»).

Пальці обох рук злегка зігнути і прикласти один до одного («миска», «гніздо»).

Обидві руки у тому ж положенні, що і в попередній вправі, але великі пальці опустити всередину («пташине гніздо з яйцями»).

Тримаючи пальці вгору, з’єднати кінчики середнього й безіменного пальців обох рук, великі пальці підняти вгору або витягнути горизонтально всередину («ворота», «двері»).

З’єднати під кутом кінчики пальців правої і лівої рук («дах», «вежа», «будинок»).

Руки розташувати так само, як і в попередній вправі, тільки вказівні пальці знаходяться в горизонтальному положенні перед «дахом» («магазин»).

Пальці - у тому ж положенні, що і у двох попередніх вправах, тільки великі пальці знаходяться з обох сторін «прилавка» (його зображують вказівні пальці, розташовані горизонтально) і «розмовляють» один із одним як продавець і покупець.

Підняти руки вгору долонями одна до одної, розташувати пальці горизонтально, з’єднати кінчики середнього й безіменного пальців обох рук («міст», «дорога», «будинок»).

Руки у вертикальному положенні, притиснути долоні обох рук одна до одної, потім злегка розсунути їх, закругливши пальці («чаша», «квітка»)

Притиснути руки долонями одна до одної, опустити пальці вниз («корені рослини»).

Витягнути вказівний палець правої руки, інші пальці «біжать» по столу («біжить собака», «біжить кінь»).

Пальці правої руки знаходяться у тому ж положенні, що і в попередній вправі. Розставити вказівний і середній пальці лівої руки (вони зображують вершника): посадити «вершника» на «коня» - вказівний палець правої руки.

Покласти праву руку на стіл, підняти вказівний і середній пальці, розставити їх («равлик з вусиками»).

Права рука в тому ж положенні, що і в попередній вправі, ліву руку покласти згори («раковина равлика»).

Середній і безіменний пальці правої руки притиснути великим пальцем до долоні, вказівний палець і мізинець злегка зігнути, підняти руку вгору («кішка»).

З’єднати великий, середній і безіменний пальці правої руки, вказівний палець і мізинець, злегка зігнувши, підняти вгору («собака»).

Ліву руку зігнути в кулак, великий палець підняти вгору, обвити його пальцями правої руки («птах в гнізді»).

Кінці пальців направити вперед, притиснути руки долонями один до одного, злегка трохи відкрити їх («човник»).

Схрестити пальці, підняти руки вгору, розставити пальці («сонячні промені»).

Притиснути долоні одна до одної, схрестивши пальці, підняти їх вгору («ялинка», «гілки»).

Схрестити пальці обох рук, тильні сторони рук обернені вгору, опустити середній палець правої руки і вільно обертати їм («дзвін»).

Схрещені пальці обернені вниз, тильні сторони рук – вгору, великі пальці витягнуто вгору («пасажири в автобусі»).

Описані вище ігри і вправи забезпечують тренування пальців, сприяють виробленню ізольованих рухів, розвитку точності рухів пальців.

3. Якщо дитина неправильно промовляє навіть один звук, то «викликати» його має фахівець-логопед, адже саме він може зрозуміти, у чому суть дефекту, і доступно, коротко, чітко пояснити дитині, що вона робить не так, як можна усунути порушення мовлення. Водночас виправленням дефекту мовлення робота із дитиною не обмежується. Необхідно ретельно закріплювати поставлений звук у мовленні малюка, причому слід суворо дотримуватися певної послідовності. Спочатку звук закріплюють у складах, потім – у словах, реченнях, зв’язних висловлюваннях. На етапі автоматизації (закріплення) особливо важливою є тісна співпраця логопеда із батьками дитини, дефектологом, вихователем, вчителем початкових класів, практичним психологом.

Прочитайте та доповніть рекомендації щодо виконання вправ артикуляційної гімнастики.

Важливе місце під час розвитку правильного мовлення приділяють артикуляційній гімнастиці. Вона сприяє правильним, чітким рухам органів мовлення, необхідним для правильної вимови звуків, розвитку рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацюванню правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів, необхідних для правильної вимови звуків. Починати цю роботу слід перед тим, як дитина навчиться говорити.

Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, у залежності від віку дитини. Не слід перевантажувати дитину, вимагати від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.

Перед початком роботи необхідно показати дитині вправу та пояснити, як її потрібно виконувати. Для того, щоб дитина проявила цікавість до артикуляційної гімнастики, її слід проводити в ігровій формі. Виконувати артикуляційну гімнастику краще перед дзеркалом, щоб дитина бачила і обличчя дорослого, і своє, та могла контролювати виконання вправ.

Потрібно частіше хвалити дитину, викликати позитивний настрій при виконанні артикуляційної гімнастики. Наводимо приклади найбільш популярних серед логопедів вправ для артикуляційної гімнастики.

1. «Лопаточка». Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.

2. «Чашечка». Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати у такому положенні 10-15 с.

3. «Голочка». Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати у такому положенні 15 с.

4. «Трубочка». Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати у повільному темпі 10-15 разів.

5. «Годинник». Висунути вузький язик. Тягнутися язиком то праворуч, то ліворуч. Рухати язиком з куточків рота у повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.

6. «Конячка». Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.

7. «Смачне варення». Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у рот. Повторити 10-15 разів.

4. Прочитайте та проаналізуйте плани-конспекти навчальних занять із використанням логопедичних вправ (за Т. Гайван, С. Макаровою). Розробіть власний конспект виховного заняття.