Методичні вказівки

Корекційна педагогіка є складною наукою, тому що вона досліджує процес диференціації навчання, виховання й розвитку дітей з особливими освітніми потребами, займається пошуком найбільш результативних шляхів і засобів, спрямованих на своєчасне виявлення, попередження, подолання відхилень у розвитку дітей.

Під час вивчення даної теми варто виходити з актуальності проблеми діагностування, виховання, навчання, соціалізації дітей із порушеннями розвитку. Варто акцентувати увагу студентів на тому, що одним із ключових питань гуманізації спеціальної освіти є зміна традиційно вживаної термінології і професійних висловів.

Майбутнім психолого-педагогічним працівникам потрібно усвідомити, що особливим завданням спеціальних освітніх закладів є корекція розвитку дітей.

Студенти мають знати, що психолого-педагогічний супровід освітньо-виховного процесу і соціально-трудової адаптації дітей із порушеннями фізичного чи (або) розумового розвитку здійснюють психолого-медико-педагогічні консультації (ПМПК) - постійнодіючі державні діагностико-корекційні заклади у сфері освіти і науки.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть предмет, актуальні проблеми та завдання корекційної педагогіки.

2. Проаналізуйте принципи корекційної педагогіки.

3. Які ви знаєте методи корекційної педагогіки?

4. Назвіть галузі корекційної педагогіки.

5. Проаналізуйте причини зміни традиційно вживаної термінології і професійних висловів.

6. Дайте визначення понять «корекція», «компенсація», «декомпенсація», «соціальна реабілітація», «соціальна адаптація», «інклюзивне навчання» дітей із порушеннями розвитку.

7. Поясніть динаміку розвитку ставлення суспільства до дітей із порушеннями розвитку.

8. Назвіть види порушень розвитку дитини.

9. Проаналізуйте шляхи діяльності спеціальних закладів освіти у нашій державі.

10. Дослідіть особливості діяльності ПМПК.

Тематика рефератів і аналітичних оглядів

1. Історія ставлення суспільства до дітей із порушеннями розвитку.

2. Сучасні тенденції розвитку спеціальної освіти в Україні та інших державах світу.

3. Життєвий шлях та творча діяльність педагогів-дефектологів.

4. Особливості роботи із сім’ями, що мають дітей із порушеннями розвитку.

5. Корекційна діяльність педагога у загальноосвітньому навчальному закладі.

Завдання для самостійної роботи

1. Дослідження ставлення до предмету, що вивчається. Запишіть у своїх зошитах відповіді на питання: «Що я думаю про корекційну педагогіку як науку?»

2. Напишіть невеличкий твір-есе на одну з тем:

1. основні проблеми корекційної педагогіки в нашій державі?

2. моє ставлення до дітей з особливими освітніми потребами.

3. Робота із першоджерелами. Прочитайте і анотуйте одну зі статей Л. Виготського, присвячених дослідженням, навчанню, вихованню, розвитку дітей із особливими освітніми потребами (Выготский Л. С. Собр. соч. в 6 т. - Т. 5. - М.: Педагогика, 1983. – С. 196-218).

4. Питання освіти дітей, що мають порушення розвитку, обговорюються на сторінках вітчизняних науково-методичних журналів «Дефектологія», «Корекційна педагогіка». Напишіть анотацію на одну зі статей, яка справила на вас особливе враження.

5. Проаналізуйте особливості діяльності ПМПК.

6. Складіть логічну схему історичного розвитку корекційної педагогіки як науки.

7. Розробіть програму корекції психологічної готовності дитини до навчання у школі.

8. Продумайте методику діагностування готовності дитини до навчання у школі.

9. Прочитайте та прокоментуйте Статтю 23 «Конвенції про права дитини».

1. Держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

2. Держави-учасниці визнають право неповноцінної дитини на особливе піклування, заохочують і забезпечують надання, за умови наявності ресурсів, дитині, яка має на це право, та відповідальним за турботу про неї допомогу, щодо якої подано прохання і яка відповідає стану дитини та становищу її батьків або інших осіб, що забезпечують турботу про дитину.

3. На забезпечення особливих потреб неповноцінної дитини допомога згідно з пунктом 2 цієї статті надається при можливості безкоштовно з урахуванням фінансових ресурсів батьків або інших осіб, що забезпечують турботу про дитину, та має на меті забезпечення неповноцінній дитині ефективного доступу до послуг у галузі освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування, відновлення здоров’я, підготовки до трудової діяльності та доступу до засобів відпочинку таким чином, який призводить до найбільш повного по можливості втягнення дитини в соціальне життя і досягнення розвитку її особи, включаючи культурний і духовний розвиток дитини.

4. Держави-учасниці сприяють у дусі міжнародного співробітництва обміну відповідною інформацією в галузі профілактичної охорони здоров’я, медичного, психологічного і функціонального лікування неповноцінних дітей, включаючи розповсюдження інформації про методи реабілітації, загальноосвітньої і професійної підготовки, а також доступу до цієї інформації, з тим щоб дозволити Державам-учасницям покращити свої можливості і знання, і розширити свій досвід в цій галузі. В зв’язку з цим особлива увага має приділятися потребам країн, що розвиваються.