1. Лексична тема «Зимові забави»

Дидактична гра «Хокей».

Мета. Розвиток фізіологічного дихання, вироблення довгого направленого видихуваного струменя.

Опис. Велика коробка від цукерок - це ігрове поле. На ньому слід позначити «ворота». Запропонувати дітям дмухати на «шайбу» (ватку чи кнопку від мозаїки) так, щоб вона долітала до «воріт» між двох позначок.

Дидактична гра «Добери предмет до ознаки».

Мета. Збагачувати лексичний запас дітей.

Опис. Вихователь каже прикметники, наприклад, холодний, срібний. Діти відгадують, що це «сніг».

Віршована загадка.

Їдуть на санчатах

Четверо малят.

Троє з них - дівчата.

Скільки ж тут хлоп’ят? (Один.)

Пальчикова вправа «Падають сніжинки».

Мета. Розвивати плавність рухів рук.

Опис. Робити плавні синхронні рухи обома руками згори донизу.

З неба падають сніжинки,

На майдани, на садки,

На дерева, на будинки,

На ялинки, на дубки.

Текст для переказу «Зима» Л. Толстого.

(Складніше завдання - розповідати від першої особи).

Була зима, та було тепло. Було багато снігу. Діти були на ставку. Взяли снігу, робили сніговика. Руки змерзли. Зате сніговик вийшов гарний. У роті у сніговика була люлька. А очі були з вуглинок.

Скоромовки.

У Сані нові сани. У маленької Сані перекинулися сани. Ковпак на ковпаку, під ковпаком ковпак.

Загадки.

Зелену сукню маю - ніколи не знімаю, один-єдиний раз на рік зірками прикрашаю. (Ялинка.) Сам іду - вони йдуть, сам стою - вони стоять, почну годувати - не їдять. (Лижі) Улітку відпочивають, узимку дітей катають. (Санчата.) За селом була вона, вся блискуча чарівна, по слизьких її боках ідуть діти в саночках. (Гірка.) На голову дядько білий казанок собі вдів. І з мітлою в ранню пору стоїть собі серед двору. (Сніговик.) Ходять тільки по льоду. По стежині, по дорозі бігти я у них не в змозі, по снігу не йдуть, як слід, до вподоби тільки лід. (Ковзани.)

Крешуть лід, ріжуть лід, Залишають дивний слід,

Ох, які ж прудкі вони. Це, звичайно... (ковзани).

Дві сестрички, дві близнючки скорі на бігу. Хто їх має, той сідає, їде по снігу. (Санчата.)

Я морозу не боюся,

І хто змерзне - я сміюся.

Бабу гріє не кожух,

а веселий, теплий дух. (Піч.)

Вірші.

З Новим роком! (І.Франко)

З Новим роком, браття милі,

В новім щастю, в новій силі

Радісно вітаю вас

І бажаю, щоб в здоров’ю,

В мирі, з братньою любов’ю,

Відтепер ішов нам час.

***

Весело в небі сніжинки кружляють,

і все на землі в білу шубку вдягають,

природа завмерла й чекає на свято,

і радісно в лісі стрибають звірята

***

Це свято радісне й веселе, і душу людям зігріва,

Стає тепліше у оселі, хоча надворі і зима.

Його не можна не чекати, воно приходить на поріг –

Це світле і щасливе свято, що має назву «Новий Рік».

***

Першій сніг (Платон Воронько)

Голуби злетілися біленькі,

Мабуть, хтось їм хліба накришив, -

То вночі пройшов сніжок легенький

І усе довкіл запорошив.

Не спурхне сніжок цей голубами,

Як весіннє сонце припече,

Він струмком зів’ється між горбами

І в далеке море утече.

***

Ялинка (О. Олесь)

Раз я взувся в чобітки,

Одягнувся в кожушинку,

Сам запрігся в саночки

І поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг,

Ледве став ялинку брати,

А на мене зайчик – плиг!

Став ялинку віднімати.

Я - сюди, а він – туди...

«Не віддам, - кричить, - нізащо!

Ти ялинку посади,

А тоді рубай, ледащо!

Не пущу, і не проси!

І цяцьками можна гратись:

Порубаєте ліси –

Ніде буде і сховатись.

А у лісі скрізь вовки,

І ведмеді, і лисиці,

І ворони, і граки,

І розбійниці-синиці».

Страшно стало... «Ой, пусти!

Не держи мене за поли!

Бідний зайчику, прости, -

Я не буду більш ніколи!»

Низько, низько я зігнувсь,

І ще нижче скинув шапку...

Зайчик весело всміхнувсь

І подав сіреньку лапку.