Особливості роботи педагогів із дітьми, які мають порушення інтелектуального розвитку

«Чим нижчим є рівень психічного розвитку дитини, тим вищим має бути рівень освіти вчителя», - писав на початку ХХ століття відомий німецький педагог-дефектолог П. Шуман.

Різним аспектам проблеми професіоналізму педагогів, які працюють із дітьми, що мають порушення розвитку, присвячено праці В. Бондаря, І. Єременка, Н. Засенко, І. Колесника, А. Колупаєвої, М. Кота, В. Лапшина, С. Миронової, Н. Назарової, В. Синьова, Л. Фомічової, О. Хохліної, А. Шевцова, М. Шеремет, М. Ярмаченка та ін. Автори наголошують на винятковій важливості професійної діяльності педагогів, пов’язаній із корекційним спрямуванням навчання і виховання дітей із вадами інтелекту.

Система дефектологічної освіти на сучасному етапі не задовольняє потреб суспільства і має достатньо проблем, серед яких, зокрема, через наступні проблеми: недостатня кількість дефектологів з вищою освітою в Україні та їх нерівномірний розподіл по областях; відсутність взаємозв’язку кількості і напрямів підготовки фахівців для різних категорій дітей з психофізичними вадами із статистикою про їх кількісний і якісний склад у країні; відсутність підготовки фахівців для окремих закладів (заклади для дітей із ЗПР, вадами поведінки, ДЦП, складними комбінованими дефектами; служби ранньої корекції, а також допомоги дорослим людям з психофізичними вадами; класи інтегрованого навчання тощо); недосконалість науково-теоретичного фундаменту вищої дефектологічної освіти, наявність розриву між наукою і навчальним процесом; відсутність системи завчасної педагогічної профорієнтації до педагогічної діяльності з аномальними дітьми; певна упередженість суспільства щодо дефектологічних спеціальностей; недосконалість системи підвищення кваліфікації вчителів-дефектологів (С. Миронова, 2007).

Педагоги-дефектологи виконують надзвичайно важливі соціальні функції, сприяючи соціальній адаптації та суспільній інтеграції, формуванню особистості дітей із різними групами порушень. Тому усі професійні функції фахівців підпорядковано завданням корекційного впливу на учнів. Вагомою є професійна відповідальність учителя у соціалізації дітей із порушеннями розвитку.

Виконуючи різні соціальні ролі педагог, який працює із дітьми, що мають порушення розвитку, реалізує соціальні функції учителя, вихователя, фахівця з корекції, лікаря, психолога, реабілітолога, дослідника, консультанта, захисника, порадника, помічника. Вчитель здійснює навчальну, виховну, корекційну, методичну діяльність; здійснює науково-дослідну і просвітницьку діяльність; працює з батьками вихованців.

Функціями педагога є: діагностична, орієнтаційно-прогностична, конструктивно-проектувальна, корекційна, організаційна, інформаційно-пояснювальна, комунікативно-стимулююча, аналітико-оцінювальна, дослідницько-творча.

Специфіка корекційної функції полягає у:

- виправленні або послабленні порушень психофізичного розвитку дитини у процесі навчання та виховання, профілактиці ускладнень структури дефекту;

- створенні умов для максимально можливого цілісного розвитку особистості дитини;

- формуванні дитячого колективу;

- навчанні батьків корекційним методам і прийомам організації ігрової, трудової, навчальної діяльності дитини.

Найважливішими рисами професійного характеру педагога є: любов до дітей, самовідданість, професійна цілеспрямованість і працездатність, захопленість професією і готовність поважати інтереси дітей із порушеннями розвитку, упевненість в оптимістичній перспективності корекційно-виховного впливу, готовність до постійного удосконалення свого професійного рівня.

Науковці й практики визнають як аксіому, що у корекційно-виховній роботі першочергову роль відіграють не засоби корекції чи методичні прийоми, а особистість педагога, тобто педагогічно спрямована сукупність його соціально і професійно значущих характерологічних якостей.

Таблиця 1

Корекційна функція діяльності педагога-дефектолога (С. Миронова, 2007)

Знання спеціаліста

Вміння спеціаліста

- закономірності та особливості розвитку психіки і особистості розумово відсталих дітей; - теоретичні основи корекційної роботи з розумово від­сталими дошкільниками і школярами: значення, мета, завдання, зміст, засоби, принци­пи, умови здійснення; - комплексна міждисциплінарна природа корекційного впливу на розвиток і соціалізацію розумово відсталих дітей; - зміст, засоби, методи та прийоми корекції пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери, досвіду, спрямованості, поведінки, психічних станів дитини залежно від ступеня інтелектуального недорозвитку, якісних особливостей структури дефекту, віку особи, клінічного діагнозу; - зміст і методи роботи з формування дитячого колективу та корекційного впливу на особистість розумово відсталої дитини в залежності від її соціального статусу в системі міжособистісних сто­сунків.

- вміння встановлювати ділові контакти з колегами (медиками, психологами, педагогами) для здійснення комплексної роботи з профілактики, послаблення, подолання вад психофізичного розвитку розумово відсталих дітей у навчанні та вихованні; - вміння здійснювати педагогічну діагностику, встановлювати структуру аномального розвитку, роз­різняючи ядерні та вторинні ознаки дефекту; - вміння виявляти позитивне у різних сферах особистості дитини і використовувати його у корекційно-виховній роботі; - вміння створювати умови для повноцінного розвитку особистості розумово відсталої дитини; - вміння проектувати індивідуальні та фронтальні, стратегічні та тактичні корекційні цілі; - володіння різноманітними засобами, методами і прийомами корекції пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери, досвіду, спрямованості, поведінки, психічних станів дітей; уміння адекватно ситуативно застосовувати ці прийоми; - вміння здійснювати корекційну роботу на основі індивідуального і диференційованого підходу залежно від ступеня інтелектуального недорозвитку, віку особи, клінічного діагнозу; якісних особливостей дефекту; - вміння організовувати та проводити корекційну роботу як цілісну систему педагогічного впливу; - вміння формувати дитячий колектив відповідно до стадії його розвитку; коригувати несприятливе становище дитини у системі міжособистісних стосунків; - вміння навчати батьків окремим корекційним прийомам і методам; - вміння встановлювати і підтримувати контакти з випускниками школи і надавати їм допомогу у післяшкільній адаптації.

Підготовка вчителя до уроку у класі, у якому навчаються діти із порушеннями інтелектуальному розвитку, має специфічний характер (І. Єременко та ін.). Хоч саме опанування незначної порції знань, що визначається на урок, і не забирає в учителя багато часу, проте розробка методики їх подачі є досить складною справою і потребує від учителя багато праці. Потрібні універсальні загальнопедагогічні й дефектологічні знання, великий досвід, компетентність, певні творчі здібності для того, щоб досконало підготуватись до кожного уроку. Необхідно визначити оптимальний зміст знань і умінь на кожний урок із тим, щоб вони були максимально доступними для кожного учня і водночас не затримували його розвитку. Визначити доступність для учнів теоретичного рівня подачі знань, установити співвідношення між конкретними й абстрактними компонентами знань, відібрати найдоцільніші методи й прийоми навчання і поєднати їх між собою - це досить складні завдання. Найбільш складним у підготовці вчителя до уроків є визначення об’єктів корекційної роботи з максимальним використанням змісту навчального матеріалу.

Актуальними, проте дискусійними, є питання навчання і виховання дітей із порушеннями інтелектуального розвитку у масових дошкільних закладах освіти і школах. Батьки досить часто прагнуть, щоб їхня дитина, яка має порушення інтелектуального розвитку, отримувала освіту разом із тими дітьми, що нормально розвиваються.

Під час відвідування такою дитиною дошкільного закладу освіти ситуація може бути відносно комфортною. Проте із початком шкільного навчання вона значно ускладнюється. Педагог загальноосвітньої школи має ураховувати те, що пізнавальні можливості дитини із порушеннями інтелектуального розвитку значно відрізняються від норми, що було вказано нами раніше. Тому необхідно розуміти, що дитина із порушеннями інтелектуального розвитку, яка навчається серед здорових дітей, потребує до себе особливого ставлення. Важливо правильно розташувати робоче місце школяра, залучати його до посильної участі у роботі групи або класу, вчасно з’ясовувати, чи зрозуміла дитина інструкції до виконання роботи, зміст навчального матеріалу. Потрібно розробити для неї індивідуальні завдання, уповільнити темп роботи, адже опанувати програму загальноосвітньої школи дитині із порушеннями розвитку непросто. Також необхідно досконало знати методику викладання такій дитині предметів шкільної програми. Водночас робота із дитиною, яка має порушення інтелектуального розвитку, наскільки це можливо, не повинна затримувати темп ведення заняття, уроку.