Навчаю дітей милуватися природою

«Світ, що оточує дитину, - це передусім світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою. Тут, у природі, вічне джерело дитячого розуму»[2, с 8].

В.О. Сухомлинський

Готуючись до уроків природознавства, я замислююсь над тим, як пробудити в наших дітях особливе відчуття навколишнього світу, що наближує людину до природи, допомагає осягнути всесвіт у собі та зрозуміти своє місце в ньому. Чи досить для цього лише знань, що отримують школярі під час вивчення природознавства? Мабуть, ні. Адже всім зрозуміло, що знання про природу ще не визначають ставлення до неї. Тут потрібно задіяти тонкі механізми впливу на мотиваційну сферу дитини з метою екологізації її особистості. Діти повинні зрозуміти, що світ природи існує не тільки як об’єкт наукового вивчення та практичної діяльності людини, але й як об’єкт безкорисливого милування, джерело естетичних емоцій та почуттів.

Сьогодні настав час пошуку більш точних психологічних впливів на духовний світ дитини. Мені допомогла спадщина великого педагога, письменника Василя Олександровича Сухомлинського. Переглянувши його модель навчання «Школу під голубим небом» основне завдання якої передбачалося у тому, щоб цінності природи стали духовною потребою школярів. Великий педагог прагнув, щоб яскраві образи рідної землі живили свідомість дитини впродовж усіх років навчання. Щоб змусити дитину мислити, стверджував Василь Олександрович, «вмійте примусити її дивуватися» [1, с.211]. Проводячи свої уроки мислення, він прагнув, щоб «слово народжувалося в спілкуванні дитини з природою»[1, с.211]. Діти милуються степом, вслухаються в спів жайворонка, але кожен із них бачить навколишній світ по-своєму, адже «краса природи – це могутнє джерело енергії думки»[1, с. 211].

Цей досвід переконливо доводить можливість ефективного педагогічного впливу на естетичне сприймання дітьми навколишнього світу і водночас, застерігає від верхоглядства. Хочу розповісти про уроки милування, які я практикую зі своїми учнями.

Милування природою – досить складний процес. Це не просто спостереження за її об’єктами та явищами або фіксація змін у навколишньому середовищі та їх пояснення з точки зору причинно-наслідкових зв’язків. Милуватися красою – це значить зробити її предметом особливої уваги, духовно з’єднатися з нею. Милування обов’язково передбачає момент оцінки. Та найважливіше те, що в цій оцінці домінують естетичні параметри.

Технологія проведення уроків милування значно відрізняється від звичайного шкільного уроку або екскурсії і вимагають від учителя високої педагогічної культури, адже під час такого уроку діти отримують не стільки номінативну, скільки емоційно-чуттєву та художньо-образну інформацію про природу, що забезпечує належний рівень осмислення естетичної значущої навколишнього. Але слід пам’ятати, що перенасичення виховного процесу такими уроками може перетворити їх у щоденні «чергові» вправляння. Внаслідок цього дитячі оцінки неминуче втратять свіжість, природність і будуть приречені на зумисну пишномовність, що призведе врешті-решт до фальші, нудьги та байдужості. Отже, уроки милування бажано проводити не більше одного разу на місяць. Тривалість таких уроків повинна враховувати вікові можливості дитячого сприймання (1-2 класи 15-20 хвилин, 3-4 класи 20-30 хвилин). Не можна перетворювати милування в певний обов’язок. Слід організовувати цей процес якомога тонше – непомітно пов’язати, наприклад, зі своєрідним станом природи, як-от: листопад, перший сніг, ожеледиця, відлига, іній, льодохід, перші струмочки, повінь, веселка та інші.

Нестандартність таких уроків вимагає від учителя ретельної підготовки. Першочерговим завданням повинно стати попереднє осмислення педагогом естетичного потенціалу природи, споглядання якої планується. Потрібно своєчасно знайти відповіді на такі питання: що саме в природі певного сезону є носієм естетичної інформації? Що зумовлює естетичну виразність і своєрідність конкретної пори року? Який комплекс чуттєвих ознак можна вважати «естетичним змістом», скажімо, осені чи весни? Завжди можна відокремити певну естетичну домінанту переважання конкретних чуттєвих ознак (світло і колір, форма, симетрія, пропорція, ритм, звук, запах та інші), що надають особливої виразності тому чи іншому стану природи. Для осіннього пейзажу це може бути розмаїтість кольорів. Узимку царює форма. Весні притаманні особливий динамізм та багатство звукових характеристик. Такий аналіз ґрунтуватиметься на об’єктивних властивостях природи і водночас певною мірою на суб’єктивності індивідуального сприймання природної краси.

До організації та проведення уроків милування можна висунути ряд вимог, зокрема:

1. Головним стратегічним напрямом такого уроку має стати постійне звернення не тільки до інтелектуальної, скільки до емоційно-чуттєвої сфери дитини.

2. Процес милування, його якість та інтенсивність значною мірою залежить від культури сенсорного сприймання. Потрібно вчасно турбуватися про активізацію чуттєвих аналізаторів школярів, забезпечуючи належну гостроту кольорового зору, слуху, тонку диференціацію запахів, дотикових та смакових відчуттів.

3. Емоційне сприймання природи не вичерпується її сенсорним пізнанням. Слід, підносити дитяче сприймання на належний емоційно-образний рівень та організовувати оцінну діяльність учнів. У цьому значно допоможуть експресивність учительського слова, виразність пантомімічних реакцій, а також удалий добір та доречне застосування художніх активі заторів – пейзажної лірики, загадок, казок, пісень.

4. Налагоджуючи безпосередній контакт із природою, необхідно зважати на те, що школярі за своїми віковими особливостями ще не спроможні споглядати її у повному значенні цього слова. Дитина насамперед відчуває у русі, в конкретних діях. Отже, потрібно забезпечити необхідний діапазон видів діяльності та достатній рівень рухливості школярів у природі, пропонуючи їм різноманітні завдання оцінного та творчого характеру (музичні та пластичні імпровізації, словотворчість, робота з природнім матеріалом), а також цікаві форми емоційно-естетичного пізнання навколишнього світу (ігри, змагання, конкурси, трудові справи).

Спробую розказати про етапи підготовки вчителя до уроків милування на прикладі декількох варіантів моделювання естетичного сприймання осінньої природи. Уроки милування в 1 класі.

По-перше, необхідно осмислити «естетичний зміст» цієї своєрідної пори року, адже осінь відзначається неабиякою красою і виразністю. Провідною естетичною ознакою осінньої пори можна вважати її пишнобарвність. Відбувається справжній карнавал кольорів у природі. Осінь гордо виблискує розмаїттям барв. Це надає їй урочистого здивування. Природа святкує зрілість, і це вражає розкішністю та пишністю. Осінь наче всміхається на прощання й охоче дарує свою красу, своє багатство. Дещо сумно лунає музика листопаду. Осінь сповнена неквапливих граціозних рухів, журливих звуків. Усе готується до сну. Природа поринає у спокій, наче серпанок. Замріяна осінь іде по землі, уособлюючи стиглість, родючість, щедрість у найбільш повнокровних їхніх проявах.

По-друге, на основі попереднього аналізу потрібно розробити детальний «ланцюжок» питань оцінного характеру, творчих завдань, а також дібрати допоміжний художній матеріал.

Карнавал осінніх барв

Загадка для початку:

Без пензлика, без олівця

Розфарбувала деревця.

• Помилуйтеся краєвидом – осінь-красуня, наче талановита художниця, розмалювала кущі, дерева, квіти; назвіть «фарби» осінньої палітри.

• Який осінній колір подобається вам найбільше? Чому?

• Які кольори надають осені святкового, урочистого звучання?

• Чому осінь часто називають золотою? Який з осінніх кольорів нагадує золото?

Допоміжний художній матеріал.

Жовтень

Подивись: на видноколі

Мов змінилися ліси.

Хто це їх у жовтий колір

Ось край річки – жовті клени

І берізки золоті.

Ялинки лише зелені

Залишились в самотію

Золотим своїм вбранням:

• Це якийсь маляр, напевно,

Догодити хоче нам.

А маляр цей – місяць Жовтень:

У відерцях чарівних

Жовту фарбу перебовтав

І розбризкує по них.

Н. Забіла

- А тепер пошукайте «золото» осені та вкажіть жовто-зелені, руді, мідні, жовтогарячі, бронзові, коричневі листочки.

- Давайте разом складемо казочку «Як осінь золото розсипала».

- Знайдіть у навколишній природі якнайбільше відтінків червоного кольору – покажіть багряні, пурпурові, лілові, вишневі, фіолетово-червоні, бордові листочки.

- Подивіться, як горять червоні кольори в осінньому золоті. Що нагадує вам ця картина?

Допоміжний художній матеріал.

Жовтогарячим

Червоним вогнем

Дерева палають

Під буйним дощем.

Пожежа в діброві

Аж неба сягла.

А дощик не відав:

То ж осінь прийшла!...

С. Жупанин

- Давайте позмагаємося: хто більше нарахує відтінків жовтого або червоного кольорів у навколишній природі?

- А тепер проведемо конкурс на кращу гірлянду з осіннього листя. Умова: листочки потрібно сколоти так, щоби було видно поступовий перехід від зеленого до жовтого або від жовтого до червоного кольорів.

- Придивіться уважно до барв осіннього лісу (парку) і знайдіть острівці яскравих кольорів на тлі золотистого листя. Що, крім осіннього листя, вражає своєю яскравістю?

- Знайдіть серед осіннього пейзажу квіти, що «горять», наче вогники.

(Можливі «знахідки»: чорнобривці, канни, сальвії, красолі, нагідки,майорці та інші).

• Помилуйтеся чорнобривцями – ці квіточки дуже люблять в Україні: їх майже завжди можна зустріти біля наших будинків. Що нагадують вам кущики жовтогарячих з темною оторочкою квіти?

(Можливі порівняння: крапельки розплавленого сонця; жовті очі з чорними брівками; яскраві ліхтарики та інші).

• Придивіться до інших квітів – справжній осінній бал! Які з квіточок нагадують вам зірки, кулі, парасольки?

(Можливі порівняння:айстра – зірка, жоржина – парасолька, хризантема – куля)

• Обережно торкніться пелюсток осінніх квітів: чому чорнобривці називають оксамитовими, айстри – тремтливими, хризантеми – холодними?

• Уважно погляньте на осінні дерева і кущі: які ягоди яскраво пломеніють серед осіннього пейзажу?

(Можливі відповіді: горобина, шипшина, журавлина, калина та інші).

Допоміжний художній матеріал

Калинонька

Ось калина над рікою

Віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою

Їй намистечко надів?

Червонясте, променисте –

Розцвітає, як вогні…

Дай хоч трішечки намиста,

Калинонько і мені!

М. Познанська

- Придивіться до калини – який гарний кущ! Доберіть слова-характеристики, які влучно передавали б своєрідну красу калини.

(Можливі характеристики: вродлива, прегарна, яскрава, пишна, рясна, щедра, багата, розкішна, велична, горда).

• Помилуйтеся червоною калиною, що немов багаття, горить серед лісу. Споконвіку наші земляки поетизували цю рослину, оспівували її в піснях, пов1язуючи червону калину з образом рідної української землі.

Давайте разом пригадаємо народні пісні, де б згадувалася калина (наприклад: «Ой на горі калина», «Калино-малино , чого в лузі стоїш?», «ПО ТОЙ БІК ГОРА», «Чи я в лузі не калина була?»).

Як ви думаєте, чим саме приваблювала калина народних поетів? Чому її часто називають символом України?

Давайте проведемо конкурс «Іскру кинула осінь» на кращий осінній букет. Для цього беремо рослинний матеріал (гілочки, коріння, листя, плоди) і складаємо букети.

• Отже, осінь – найбарвистіша пора року. Як ви вважаєте, чому її можна назвати «карнавалом кольорів»? Спробуйте дібрати слова-характеристики, що влучно передають розмаїтість осінніх фарб. Продовжіть ряд: барвиста, пістрява, різнокольорова, пишнобарвна…

(Можливі варіанти: строката, пістрява, яскрава, ошатна, чепурна, урочиста, святкова).

Естетичні почуття – це емоційні ставлення людини до прекрасного в природі, в житті і в мистецтві. Але для того, щоб уроки на природі запам’яталися дітям, щоб вони розвивали їх здібності і виховували в них прекрасні почуття, повинні бути і грамотні викладачі, які тонко відчувають красу, що знають не з чуток світ рослин і світ тварин, що володіють спеціальними методиками.

Діти перебуваючи на природі не тільки виховуються естетично та розвивають загальні здібності. Природа знімає стреси, викликає приплив сил, підйом настрою. Діти, котрі бувають часто на природі, відрізняються від тих, хто позбавлений з нею живого зв’язку – вони менше хворіють, не залишаються байдужими до живопису, до її описами в літературі. Ігри на природі і різні ситуації вибору стимулюють розумову діяльність малюків, активізують ранній розвиток.

Тож залишмо будинки, дріб’язкову метушню, порожні турботи і вирушаймо в подорож на природу разом з дітьми, і ви побачите яким щастям запалахкотять їх оченята, коли вони побачать мурашок, що несуть очеретину, здивуєтеся, з якою легкістю запам’ятовують малята імена трав і дерев, квітів і звірів, птахів і чисел, які казки про них самі придумують, якою радістю наповнюються їхні серця.

Список літератури

1. Бех І. Життя як цінність у культурно-виховній інтерпретації В.О. Сухомлинського [Текст] // Рідна мова, 2007 - №1 – с.7-8.

2. Часопис «Розкажіть онуку». Губанова Т.О. «Природа – школа дивування і милування» [Текст], 2010 - №6. – с.8.

3. Часопис «Розкажіть онуку» Галуза С.А. «Як навчити дітей милуватися природою» [Текст], 2005 - №22-23. – с.32-36.

4. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Ґенеза, 1999. – 256с.

5. Тарасенко Г.С. Методика гуманістичного виховання молодших школярів засобами природи. 1 – 4 класи. Посібник для вчителя. – Тернопіль. Навчальна книга – Богдан. 2003. – 144с.

6. Сухомлинський В.О. «Серце віддаю дітям». – Київ: Радянська школа, 1974р. – 288с.

Бурська Ольга Василівна,

вчитель початкових класів

Смілянського навчально-виховного комплексу

«Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3- колегіум»