Vі. Закріплення і осмислення знань

1. Відгадування загадки.

Носом ми його вдихаємо,

Як побачити не знаємо. (Повітря)

2. Бесіда з елементами розповіді:

• Чого навчили вас досліди?

• Про які властивості повітря можете розповісти, виконавши ці досліди?

• Для чого людині потрібне повітря?

• А кому ще потрібне повітря?

Повітря необхідне для дихання всім живим організмам. Людина вдихає повітря в якому є кисень, а видихає відпрацьоване повітря – вуглекислий газ – це шкідливе повітря.

• А чому треба стежити за чистотою повітря у класній кімнаті?

• А чим забруднюється повітря у кімнаті? (Пилом, вуглекислим газом).

• Як можна зробити повітря чистішим?

• Як можна очищати забруднене повітря у класі?

Висновок. Повітря необхідно берегти від забруднення не тільки в класній чи домашніх кімнатах, а й всюди, де воно є.

Слайд11 (Сонечко Семикрапочка лежить під листочком із термометром і перев’язаною головою, а над ним дим від машини та мотоциклів)

• Як ви гадаєте, дітки, чому Сонечко Семикрапочка захворіло?

• А чи допоможемо одужати Сонечкові?

Робота в парі. Завдання: зеленим олівцем обвести те, що робить повітря чистішим, а червоним те, що забруднює повітря.

Слайд 12 (Усміхнене Сонечко Семикрапочка літає навколо яскравих квітів)

• Як ви гадаєте, який сучасний транспорт найменше забруднює повітря.

Vіі. Підсумок уроку.

Технологія «Мікрофон»

• Чого навчив цей урок?

• Що нового дізнались про повітря?

• Які досліди запам’ятали?

• Які властивості має повітря?

• Що забруднює повітря?

• Чому необхідно оберігати повітря?

Вчитель пропонує заквітчати планету Земля рослинками, щоб

залишити її не тільки красивою, а й чистою іще багато років. Діти прикрашають плакат «Планета Земля» намальованими ними деревами, квітами, кущиками.

Список використаних джерел:

1. Діптан Н.В., Назаренко А.А. Природознавство. Розробка уроків. 1 клас.- Х.; Вид-во «Ранок», 2012.(с.282)

2. Використання дослідів на уроках природознавства в початковій школі /упоряд.: Л. Македонова, В. Неклеса, Р. Шиян/ - Тернопіль: Мандрівець, 2012.

3. Пізнавальні завдання на уроках природознавства /З.В. Друзь. Тернопіль: «Посібники і підручники», 2009 – с.21-24.

4. ХитяєваЛ.П. Дидактичні роздавальні матеріали з природознавства. – Х.: Ранок, 2008.

5. Клімов А.А. Батьківщина – Україна: Велика іл. енц. – Х.: Веста, 2009.

6. Олейнікова О.М. Рослини нашого саду: Енц. Домашнього затишку. – Х.: Веста, 2010.

7. Природа України: Іл. енц. школяра/О.Ф. Цеханська, Д.Г. Стрєлков, О.М. Кожушко. – Х.: Веста, 2010.

8. Рослини та тварини України: Дитяча іл. енц./О.Ф. Цеханська, Д.Г. Стрєлков, О.М. Кожушко. – Х.: Веста, 2011.

9. Святенко Ю.Б. Кімнатні квіти. –Х.: Веста, 2010.

Манойленко Валентина Миколаївна,

учитель початкових класів

Пальмірської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Золотоніської районної ради

Організація навчально-пізнавального процесу на уроках природознавства у початковій школі

«Відповідно до базового навчального плану предмет «Природознавства» вивчається з 1 по 4 клас по 2 години на тиждень» [4, с. 186]. Я детально ознайомилася із програмою курсу, його змістом, особливістю структури. Спірально-концентричний принцип побудови матеріалу, інтеграція та пропедевтика біології і екології, фізики, астрономії, географії, хімії – ось особливості нових програм на основі Держарного стандарту початкової загальної освіти. Не випадково, укладники програми рекомендують базувати навчально – пізнавальний процес на «компетентнісно орієнтованих завданнях із використанням сучасних освітніх технологій »[4, с. 187].

Хочу висловити свої міркування стосовно особливостей нових підручників з природознавства, розвитку критичного мислення та креативності учнів, застосування проблемного підходу, проектних технологій в умовах оновлення освітнього процесу у початковій школі.

У процесі вивчення природознавства перед учнями розкриваються безмежне розмаїття природних об’єктів та їх значення не тільки для якості життя, а й для самого існування людини на Землі. Дітям, які у 6 років прийшли до школи, цікаво і корисно навчатися тоді, коли вони, ніби граючись, розглядають вірогідні й невірогідні життєві ситуації, обирають правильну відповідь з-поміж цілої низки можливих варіантів, залучаються до рольового моделювання з метою набуття власного досвіду спілкування з природою. Щодо успішного засвоєння вивченого на уроках природознавства матеріалу великі потенційні можливості мають діалогізація суб’єктів навчання (учитель - учень) і різноманітні тестові, ситуативні та творчі завдання, які входять до змісту підручників. Вони дають можливість закріпити знання, уміння, навички і перевірити готовність дітей застосувати їх у повсякденному житті.

Відповідає віковим особливостям учнів початкових класів та стає надзвичайно актуальним у наш час системне виховання екологічної культури, що ґрунтується на почутті поваги та любові до природи. Доведено, що в процесі пізнання природи відбувається різнобічний розвиток особистості учнів: удосконалюється їх мислення, творча уява, мовлення, допитливість, яка створює мотивацію для здобуття нових знань. Розвиваються також позитивні морально-етичні якості, необхідні майбутнім захисникам природи. Тому одне з важливих завдань, які реалізуються в курсі природознавства полягає у постійному розкритті взаємозв’язків між розумовим розвитком і формуванням моральних засад особистості дитини та гуманного ставлення до всього живого.

Відповідно до нової редакції Держстандарту початкової школи важливе значення має формування природознавчої компетентності учнів на основі засвоєння системи інтегрованих знань про неживу та живу природу, ознайомлення з азами екологічних знань, опанування способів навчально-пізнавальної діяльності, розвитку ціннісних орієнтацій в різних сферах життєдіяльності та природоохоронної практики. Природознавча компетентність як предметна – це особистісне утворення, яке характеризує здатність учнів розв’язувати доступні соціально й особистісно значимі практичні та пізнавальні проблемні завдання, пов’язані з реальними об’єктами природи у сфері відносин «людина - природа».

«Ще однією з важливих концептуальних засад формування змісту підручників із природознавства для початкової школи є орієнтація на пошукову діяльність, розвиток самостійності мислення в ході формування природознавчої компетентності, а не на просте запам’ятовування учнями певних абстрактних знань та дій» [4, с. 3]. У першому класі ми працюємо за підручником природознавства авторів Т.В.Гільберх, Т.В.Сакта зошитом з друкованою основою.

Особливу увагухочу звернути на практичне спрямування зміступідручника, на застосування набутих учнями знань у різноманітних життєвих ситуаціях. Передусім це стосується правил поведінки серед природи, оцінних суджень щодо ставлення свого та інших людей до природи, участі в доступній природоохоронній діяльності, починаючи з виготовлення простих годівничок для птахів, догляду за культурними рослинами, свійськими і домашніми тваринами в 1 – му класі та з поступовим ускладненням цієї діяльності в наступних класах.

У контексті формування природознавчої компетентності особливого значення набуває неухильне дотримання принципу наочностіяк однієї з важливих складових організації процесу навчання. Образотворчі засоби наочності – фотографії мальовничих краєвидів, сюжетні малюнки та зображення цілісних об’єктів природи або їх частин – складають ілюстративний матеріал підручника. Вважаю, що ілюстративні матеріали виступають водночас джерелами навчальної інформації та естетичного сприйняття природи, слугуючи засобами навчання, виховання і розвитку молодших школярів.

Змістове наповнення та ілюстративний матеріал сформовані таким чином, щоб кожний учень, користуючись підручником, міг самостійно усвідомлювати й засвоювати навчальну програму з природознавства.

Для зручності орієнтування у підручнику методичний матеріал структуровано за різноманітними рубриками, такими як «Працюйу парі», «Виконай завдання з дорослими», «Твої відкриття», «Виконай дослід»; «Поміркуй і дай відповідь», де вміщені загадки і приказки – для 1-го класу, а далі, в наступних класах, - прислів’я, влучні фразеологізми, народні прикмети про природу і погоду. Кожна із цих рубрик позначається певною піктограмою. Є на сторінках підручника і «Пам’ятка друга природи», в якій учні ознайомлюються з правилами поведінки серед природи.

Хотілося б, щоб на сторінках підручників для 1 – 4-го класів були вміщені уроки-екскурсії.

Також виділяються своїм оформленням уроки, на яких проводяться практичні роботи, демонстраційні та фронтальні досліди, а також досліджуються питання, позначені у програмі як «Міні-проекти» та «Дослідницький практикум» - усі ці види роботи об’єднує рубрика «Сторінка дослідника».

Щодо розділів «Запитай у природи», які наявні у програмах для 1 – 4-го класів і складаються з окремихлогічно не пов’язаних питань, вважаю за доцільне розміщувати їх у відповідних розділах програми. Бо проведення поспіль 5-6 уроків, що потребують постійної допомоги батьків, видається нам необґрунтованим.

Методологічні особливості викладу навчального матеріалу в підручнику з природознавства полягають у застосуванні діалогічного підходу, що стимулює активність навчально-пізнавальної, й зокрема природоохоронної, енергозбережувальної, енергозаощаджувальної діяльності кожного школяра, позитивно впливає на формування патріотизму, національної самосвідомості, гуманістичних цінностей, життєвих пріоритетів, інших моральних якостей особистості.

Таким чином, композиція підручника природознавства для початкових класів поєднує ознаки наукового і науково-популярного стилів, забезпечуючи інформаційний та емоційно-ціннісний компоненти змісту, а також наступність між початковою і середньою ланками освіти.

Метою освітньої галузі «Природознавство» є формування природознавчої компетентності учня шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу, способів навчально-пізнавальної діяльності, розвитку ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності та природоохоронної практики.

Досягнення цієї мети забезпечується виконанням таких завдань:

• формування на достатньому рівні цілісної природничо-наукової картини світу, що охоплює систему знань, яка відображає закони й закономірності існування природи та місце в ній людини;

• оволодіння доступними способами пізнання предметів і явищ природи та суспільства.

Для сучасної освіти характерним є пошук нових педагогічних можливостей, сучасних підходів, що пов’язано насамперед з відмовою від традиційного навчання, з ідеєю цілісності педагогічного процесу як системи. У педагогіці все частіше й частіше вживаються поняття «технологія», «педагогічна технологія», «технологія навчання».

«Сучасна дидактика, за А. Гіном, пропонує всього п’ять принципів педагогічної техніки».[5, с.4].

І принцип – принцип свободи вибору. Сутність його полягає в тому, щоб у будь-якій навчальній або керівній дії, де тільки можливо, надавати учням можливість вибору. З однією важливою умовою – право вибору завжди має врівноважуватись свідомою відповідальністю за свій вибір.

ІІ принцип – принцип відкритості. Сутність цього принципу полягає в тому, що необхідно не тільки давати знання, а ще й показувати їх межі, ставити перед учнем проблеми, розв’язання яких лежить за межами вивченого матеріалу.

ІІІ принцип – принцип діяльності. Його сутність полягає в тому, що набуття учнями знань, умінь та навичок має бути організаційне у формі діяльності.

ІVпринцип – принцип зворотної дії: необхідно регулярно контролювати процес навчання за допомогою прийомів зворотного зв’язку.

ІV принцип – принцип ідеальності. Згідно із цим принципом, необхідно максимально використовувати можливості, знання, інтереси самих учнів з метою підвищення результативності й зменшення витрат у процесі навчання.

Починаючи цю роботу з першого класу, необхідно розвивати спостережливість, а згодом і стійкий інтерес до природи, відповідальне ставлення до всього живого. Єдиним методом їх формування є спостереження, які збагачують особистий досвід дітей. Основна вимога до організації спостережень – добре продумане коло об’єктів і явищ природи, систематичність і правильність виконання їх учнями. Навчаючи дітей спостерігати, слід поступово ускладнювати завдання.

Починаючи дослідницьку роботу з 1-го класу й поглиблюючи її з року в рік, діти починають розуміти серйозність і цінність того, що вони роблять.

Важливе місце в курсі природознавства належить навчальним екскурсіям. Програмою для початкових класів вони передбачені вже з 1 класу. На екскурсіях учні поглиблюють та закріплюють знання, отримані на уроках, вчаться спостерігати, розширюються та удосконалюють пізнавальні здібності, розвивають екологічні навички поводження в природі. Під час екскурсії вчитель має змогу поєднати фронтальні та індивідуальні форми і методи роботи. Програмою 1 класу передбачено екскурсії у сад, краєзнавчий музей, до водойми, ознайомлення з об’єктами живої та неживої природи.

Предметом спостереження у першому класі є птахи: галки, ворони, горобці, голуби , синиці – їхні сліди, те, як вони їдять, б’ються, будують гнізда, збираються зграями, літають тощо. Увесь час ведуться фенологічні спостереження за сезонними змінами в природі. Ведуться самостійні індивідуальні спостереження за свійськими тваринами. Для того щоб діти не забували спостерігати, щоб інтерес не зникав і діти усвідомлювали важливість цієї роботи, один раз на тиждень вони мають розповісти про свої спостереження.

На другий рік навчання, маючи вже певний досвід ведення спостережень, діти спільно обговорюють і оцінюють свої спостереження, а найцікавіші доводять до відома всього класу. Велику цінність мають «Уроки серед природи», які формують у дітей знання про природу рідного краю, формують потребу спілкуватися з нею, розкривали зв’язки між її різноманітними об’єктами, взаємозалежності природи й людини. Уже в початковій школі учні повинні засвоїти, що життя людини, її матеріальне й моральне благополуччя залежить від стану навколишнього середовища. Наведу приклад однієї із проведених екскурсій у 1 класі.