Література

1. Гільберг Т.Г., Сак Т.В. Природознавство: підруч. для загальгоосвіт.навч.закл.: 1 кл. – К.:Генеза, 2012. – 112 с.

2. Додусенко Н.О., Нетужилова І.В. Проектна діяльність в початковій школі. – Х.: Вид. група «Основа», 2010. – 223 с.

3. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. 1–4 класи. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2011. – 392 с.

4. Сєдова Н., Ярош Г. Інтерактивні уроки природознавства. «Початкова освіта». – 2010. - №8. – с.3-6.

5. Большакова І. Розвиток критичного мислення. «Початкова освіта». – 2012. – № 44. – с. 3 – 8.

Мацнєва Наталія Леонідівна,

вчитель початкових класів

Уманської загальноосвітньої

школи I-IIIступенів №11 ім.М.П.Бажана

Уманської міської ради

«Розкажи – і я забуду,

Покажи – і я запам’ятаю,

Дай спробувати – і я зрозумію»

(Китайська мудрість).

Форми проведення навчальних занять з природознавства

Метою освітньої галузі “Природознавство” є формування природознавчої компетентності учня шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу, способів навчально-пізнавальної діяльності, розвитку ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності та природоохоронної практики.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:

• виховання соціально активної особистості, яка усвідомлює свою належність до різних елементів природного середовища, здатна мислити, бережливо ставиться до природи, людей і самого себе;

• формування на доступному рівні цілісної природничо-наукової картини світу, що охоплює систему знань, яка відображає закони і закономірності природи та місце в ній людини;

• розвиток розумових здібностей учнів, їх емоційно-вольової сфери, пізнавальної активності та самостійності, здатності до творчості, самовираження і спілкування;

• забезпечення єдності інтелектуального та емоційного сприйняття природи з практичною природоохоронною діяльністю;

• засвоєння традицій українського народу у відносинах людини з природою;

оволодіння доступними способами пізнання предметів і явищ природи та суспільства

Основними формами організації навчання з природознавства в початковій школі є урок, лабораторно-практичні заняття, позаурочна робота, домашня робота, позакласна робота та екскурсії. Уроки – це обов’язкові систематичні заняття, які проводяться згідно розкладу з усіма учнями класу. Лабораторно-практичні заняття - це теж уроки, але вони потребують особливої організації учбового процесу та обладнання.

Домашня робота проводиться за завданням вчителя, вона передбачає повторення та закріплення навчального матеріалу, а також розвиток цікавості учнів до предмету.

Екскурсії – це особливий тип занять, який проводиться поза школою і має спеціальну методику. Вони можуть бути часткою класно-поурочних занять або позакласними заняттями.

Позаурочні форми – це організація спостережень в природі, робота в кутку живої природи по темам програми.

Позакласна робота – це гурткова робота поза шкільною програмою. Кожна форма входить в систему шкільної освіти і забезпечує засвоєння матеріалу учбового предмету. Форми доповнюють одна одну і забезпечують вирішення освітніх, виховних та розвивальних завдань.

Урок – основна форма організації процесу навчання природознавства. Елементи структури певного типу уроку є постійними незмінними, оскільки не змінюються закономірності та логіка процесу навчання. Разом з тим, ця структура в середині кожного типу може змінюватися залежно від змісту навчального предмету, віку та підготовки учнів, особливостей обладнання навчальних кабінетів та інше.

Кожний урок це - частина системи уроків навчальної програми, тому вчитель вивчає програму предмету та визначає послідовність формування понять, визначає форму організації навчального процесу та методи матеріалу. Найбільш типовий урок складається з вводної, основної та заключної частини. Ця схема також може бути змінена в залежності від мети уроку. Структура визначається метою, змістом, методами, прийомами та інше.

Урочна, позаурочна та позакласна робота школярів тісно взаємопов’язані. Лише в їх нерозривній єдності досягається комплекс освітніх, розвивальних і виховних цілей з природознавства у початковій школі.

Позаурочна робота визначається програмою з природознавства і є обов’язковою для кожного учня. Вона спрямовується на оволодіння учнями фактичним матеріалом, який використовують на наступних уроках, а також – на закріплення, розширення, поглиблення і застосування певної частини змісту після її вивчення. Така робота виконується в класі під безпосереднім або опосередкованим керівництвом учителя або вдома самостійно. Види класної позаурочної роботи: довготривалі досліди, ведення загальнокласного календаря природи.

Позакласна робота базується на добровільності, інтересі та бажанні дітей її виконувати, вона для учнів необов’язкова, організовується за спеціально розробленою програмою, оскільки її зміст виходить за межі шкільної програми. За способом організації її розглядають як індивідуальну, групову та масову.

Пізнання навколишнього світу розпочинається з накопичення чуттєвого досвіду, фактичного матеріалу, який осмислюється з метою засвоєння системи знань, адекватної навколишній природі з її зв’язками і залежностями.

Відсутність запасу конкретно-образних уявлень у молодших школярів призводить до формального засвоєння знань. Дітям важко уявити предмет або явище, якщо вони не бачили цих об’єктів або їх зображень. Одним із методів забезпечення наочно-чуттєвої основи засвоєння є спостереження.

Спостереження - це цілеспрямоване, планомірне сприймання об’єктів навколишньої дійсності, яке підпорядковане конкретно-визначеним цілям й вимагає вольових зусиль. Учень не просто повинен слухати, а прислухатись, не просто дивитись, а придивлятись, всебічно розглядати об’єкт, щоб створити необхідне уявлення про нього.

Групові спостереження. Завдання виконуються групами по 2-4 учні. Групи можуть складатися з учнів з однаковим ("сильні", "середні", "слабкі") і різним рівнями підготовки. Такі групи не стабільні. Склад їх рухомий і визначається "зоною актуального розвитку" дітей на кожному конкретному етапі навчання. Обов’язковим при створенні групи є врахування інтересів учнів та їх взаємин.

Залежно від навчальної ситуації, дидактичної цілі використання методу спостереження у процесі навчання можливе застосування різних варіантів методики організації групових спостережень.

1. У групах діти з однаковою підготовкою .Завдання за змістом однакові для всіх груп. Підготовка до безпосереднього сприймання здійснюється фронтально. Далі діти ведуть спостереження групами, коментують і обговорюють їх разом. Учитель контролює всі групи, але значну увагу приділяє слабшим учням. Загальний висновок робиться фронтально.

2. Групи, де завдання для груп різні за змістом. Така робота доцільна на підсумковому уроці, коли діти володіють теоретичними знаннями, а деякі спостереження вони вже проводили в ході засвоєння окремих тем розділу. Дидактична ціль цих спостережень - конкретизувати теоретичні знання, уточнити сформовані уявлення і розширити. Рівень самостійності дітей у такій ситуації зростає, тому вчитель диференціює завдання через зміст і міру своєї допомоги. Наприклад, для слабших учнів вибираються простіші об’єкти спостережень, конкретні предмети і явища, пропонується детальний план спостережень, здійснюється безпосередній контроль.

Наслідки спостережень кожної групи обговорюються фронтально. Діти роблять висновки, показують свої об’єкти спостережень, коментують етапи спостережень, їх послідовність.

3. Групи, до яких входять учні з різною підготовкою. Методика організації може бути подібною до попередніх варіантів. Різниця у тому, що "сильні" учні допомагають слабшим.

Індивідуальні спостереження виконуються кожним учнем самостійно. В основному вони ведуться під час виконання домашньої роботи. В індивідуальних завданнях найповніше враховуються індивідуальні особливості, рівень розвитку і підготовки, пізнавальні інтереси школярів, що досягаються різними шляхами. Наприклад, може бути однакова ціль, але об’єкт спостереження вибирається кожною дитиною самостійно. Або завдання однакове за змістом, а міра допомоги учням різна тощо.

У процесі навчання спостереження за часом їх проведення розподіляються на випереджувальні, опорні та розширювальні. Випереджувальні спостереження провадяться ще до засвоєння нових знань. їхні результати с чуттєвою основою формування уявлень у наступних темах. Цей вид спостережень застосовується до тих об’єктів, які неможливо сприймати безпосередньо на уроці, або вони вимагають тривалого часу. Наприклад, спостереження за формами земної поверхні (4 клас), за станом різних груп рослин у ту чи іншу пору року (3 клас), за умовами проростання насіння (3 клас). Випереджувальні спостереження ведуться учнями в позаурочний час з учителем чи самостійно. Вони виступають основним методом на вступному уроці-екскурсії до певного розділу.

Опорні спостереження організовуються вчителем у процесі засвоєння нових знань (уявлень, понять, встановлення залежностей, способів діяльності і т.ін.). Фронтальна форма організації діяльності школярів є домінуюча в процесі їх здійснення.

Розширювальні спостереження застосовуються після засвоєння теоретичних знань. Вони потрібні для конкретизації, розширення і поглиблення сформованих елементів змісту. Слід наголосити, що такі спостереження носять дедуктивний характер, тобто спочатку актуалізуються теоретичні положення, а потім здійснюються спостереження з метою засвоєння емпіричних знань, які його пояснюють, деталізують, конкретизують, доводять правильність. Цей вид використовується на підсумкових уроках-екскурсіях, у домашніх роботах і може здійснюватися індивідуально, групами і фронтально.

За характером пізнавальної діяльності спостереження бувають репродуктивними і творчими.

Репродуктивні спостереження спрямовані на сприймання та відтворення зовнішніх ознак, властивостей, частин явищ і предметів (форми, кольору, розмірів, відстані знаходження у просторі і т. ін) та зовнішніх зв’язків.

Творчі спостереження є способом розв’язання проблеми. Наприклад, у 3 класі дітям пропонується завдання: "Як протягом дня залежить температура повітря від висоти Сонця над небосхилом? (Як протягом дня впливає висота Сонця над небосхилом на температуру повітря?)" Таке запитання є для учнів проблемою. Вони не можуть на нього дати відповідь, але у них є знання та уміння для її пошуку. Діти засвоїли елементарне поняття "термометр", уміння користуватися термометром. Вони мають уявлення про висоту Сонця над небосхилом. Щоб розв’язати цю навчальну проблему дітям необхідно виконати такі розумові й практичні дії:

1. Визначити температуру повітря за допомогою термометра вранці.

2. Поспостерігати за висотою Сонця над небосхилом у цей час доби.

3. Аналогічні дії виконати опівдні.

4. Зіставити висоту Сонця й температуру повітря вранці (опівдні).

5. Порівняти висоту Сонця й температуру повітря вранці з висотою Сонця й температурою повітря опівдні.

6. Зробити висновок про залежність температури повітря від висоти Сонця. (Що вище Сонце над небосхилом, то вища температура. Що Сонце нижче над небосхилом, то нижча температура повітря).

Проблемна ситуація створюється шляхом зіставлення фактів, здобутих під час спостереження, з відомими знаннями. У більшості випадків зміст проблеми зводиться до встановлення певних закономірностей, при-чинно-наслідкових, структурних або функціональних зв’язків на основі результатів спостережень як у природних, так і в лабораторних умовах.

Самостійні спостереження учнів залишати без уваги і контролю вчителя не можна. Увага учнів початкових класів нестійка, і тому вони можуть забути про спостереження.

З перших днів навчання у І класі діти дістають безліч нових вражень. Щоб запобігти перевантаженню їх, у перші дні вересня щоденні спостереження організовувати недоцільно. До цієї роботи першокласників залучають поступово.

На одному з перших уроків учитель в бесіді виявляє ступінь розвитку спостережливості у дітей. Учні розповідають, що вони бачили влітку в лісі, у саду, на луках, у полі, на річці або морі, що бачать на вулиці, йдучи до школи і додому. Здебільшого діти бачать не все, що відбувається або знаходиться навколо них. Одне з перших завдань учителя - розвинути спостережливість і довільну увагу учнів, навчити не тільки бачити, а й уміти розповісти про бачене.

Особливо велику увагу слід приділити спостереженням під час екскурсій і прогулянок Бесіду за підсумками спостережень проводити не тільки на уроках природознавства, а й на інших і таким чином здійснювати міжпредметні зв’язки в навчанні.

Для розвитку пізнавальних інтересів учнів слід ширше проводити роботу з класним "Календарем", учням давати завдання добирати інформацію з дитячої художньої літератури (вірші, загадки, коротенькі повідомлення з життя рослин і тварин), газет, журналів про цікаві події в нашій країні і у рідному краї, які вміщують на "Календарі" в кишеньку "У світі цікавого" або "Це корисно знати" та ін.

Навчити учнів узагальнювати найзручніше на відомому і якоюсь мірою засвоєному ними матеріалі. Спочатку учні узагальнюють спостереження за минулий день, потім - за тиждень, місяць, певну пору року.

Проектна діяльність у початковій школі

Проект – мета, яку дитина зрозуміла, прийняла, реалізувала у процесі діяльності. Слово «проект» походить від латинського «кинутий вперед», тобто це задум, план для досягнення поставленої мети.

Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.

Мета проектного навчання:

Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.

Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.

Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.

Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.

Дії учителя при організації проектного методу:

• допомагає учням визначити мету діяльності;

• рекомендує джерела отримання інформації;

• розкриває можливі форми діяльності;

• сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;

• створює умови для активності школяра;

• є партнером;

• допомагає учню оцінити отриманий результат.

Дії учня можна охарактеризувати так:

• визначає мету своєї діяльності;

• відкриває нові знання;

• експериментує;

• обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;

• несе відповідальність за свою діяльність.

Для успішних занять проектною діяльністю необхідна наявність певних умов:

• бажання самої дитини,

• сприятливе середовище,

• грамотний доброзичливий викладач – консультант.

Без цього проектна діяльність буде формальною, нецікавою для учня та неплідною. Звичайно, у початковій школі проекти – це зазвичай не індивідуальна, а сімейна діяльність, оскільки дитина є обмеженою у засобах та інструментах пошуку, збору та обробки інформації. Тому, звичайно, робота над проектом здійснюється під керівництвом учителя та батьків. Але батьки повинні постійно пам’ятати, що суть методу проектів – це формування самостійності дитини у пошуку інформації, обробці даних, а не у тому, хто зробить проект краще чи ефектніше. Батьки не повинні брати на себе більшу частину роботи над проектом, інакше губиться сама ідея цього методу. А ось допомога порадою, інформацією, виявлення зацікавленості з боку батьків – важливий фактор підтримання мотивації і забезпечення самостійності школярів. Особливо неоціненною є допомога батьків, коли діти роблять перші кроки у роботі над проектом. Тому слід наголосити батькам, що вони виконують лише роль помічника – допомогти знайти разом інформацію у книгах, зводити до бібліотеки, пошукати в Інтернеті, допомогти відібрати найголовніше, допомогти охайно оформити результати пошуку. Головне слово для батьків «допомогти», але не «зробити замість». Краще тоді не робити зовсім, ніж зробити замість дитини.

Створення проекту – це творчість у першу чергу учнів, які працюють над проектом. Враховуючи рівень розвитку самостійності у дитини, педагог обирає певний характер координації. Слід враховувати, що тільки особиста зацікавленість учня в триманні результату, позитивна мотивація вирішення проблеми проекту можуть підтримати його самостійність. В залежності від цього допомога учителя може полягати:

• у підборі літератури та інших джерел інформації з теми;

• у формулюванні гіпотези і визначенні цілей, яких треба досягти;

• у показі способів та прийомів роботи зі знайденим матеріалом;

• в обговоренні зібраного матеріалу;

• у підготовці тексту виступу;

• у моделюванні, в тому числі і комп’ютерному.

Комусь із дітей потрібна більша допомога, а хтось готовий до більш самостійної роботи. Тим самим реалізується принцип індивідуалізації навчання і досягається найкращий результат.

Проект, безумовно, розвиває мислення, мовлення, уміння формулювати свої думки, виступати перед аудиторією. Нерідко робота над проектом і його презентація допомагають дитині сформувати адекватну самооцінку. Деякі діти зможуть повірити у себе, самоствердитися, а деякі, навпаки, зрозуміють, що без праці нічого не досягти. Учень вчиться працювати в колективі, брати на себе і розділяти відповідальність за вибір, вирішення питань.

В основу класифікації проектів можна покласти декілька ознак.

За домінуючим видом діяльності проекти поділяються наступним чином:

• дослідницький проект (це найскладніший проект, обрана тема повинна бути актуальною, а мета – чіткою, наприклад, історія екзамену);

• пошуковий проект ( анкетування, складання таблиць, діаграм);

• творчий проект (результатом такого проекту можуть бути: газета, літературна збірка, відеофільм, свято, вистава тощо);

• рольовий або ігровий проект (розподіляються ролі, наявні елементи костюмів, створюється певна ігрова ситуація);

• практичний проект (наприклад, модель діючого механізму, створена своїми руками розвиваюча гра).

Краще, якщо у самій назві проекту буде відображена проблема, над якою буде вестися робота.

За кількістю учасників проекту:

• -особистісні;

• -парні;

• -групові;

• -колективні.

За тривалістю проведення:

• -короткотривалі;

• -середньої тривалості;

• -довготривалі.

Теми дитячих проектних робіт краще обирати зі змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей, тому що для проекту потрібна особистісно – значуща і соціально – значуща проблема, яка знайома молодшим школярам і має для них самих значення. Проблема проекту або дослідження, яка забезпечує мотивацію включення школярів у самостійну роботу, повинна бути в галузі пізнавальних інтересів учнів і знаходитися в зоні їх найближчого розвитку. Тривалість виконання проекту доцільно обмежити одним уроком (можливо, спареними уроками) або одним – двома тижнями у режимі класно – позакласних занять. Крім того, важливо ставити разом з учнями і навчальні цілі для оволодіння прийомами проектування як загально навчальними уміннями. Наприклад, можна поставити дітям такі запитання: Які уміння знадобляться для виконання цього проекту? Чи володієте ви цими уміннями в достатній мірі? Яким чином ви зможете здобути необхідні вам уміння? Де ще ви зможете пізніше застосовувати такі уміння?

Особливої уваги у початковій школі потребує завершальний етап проектної діяльності – презентація (захист) проекту. Для цього треба допомогти учням провести самоаналіз проекту, потім допомогти оцінити процес проектування за допомогою запитань. Також діти потребуватимуть допомоги при підготовці проекту до презентації. Захист проекту – завершальний етап його виконання, коли учні звітують про проведену нами роботу. Як правило, захист проектів здійснюється у формі виставки тих виробів, які вони створили. Крім того, іноді доцільно просити дітей підготувати невеликі виступи з розповіддю про свій проект.

Після захисту проекту виготовлені вироби можна подарувати людям, чиї потреби вивчали діти, членам родин учнів, можна передати у дитячий садок. Важливо, щоб діти відчули потребу у тих виробах, які вони виготовили, відчули атмосферу свята від того, що вони принесли людям радість.

Дуже важливе питання – оцінювання виконаних проектів, яке має носити стимулюючий характер. Школярів, які досягли особливих результатів у виконанні проекту, можна відзначити дипломами або пам’ятними подарунками, при цьому у початковій школі має бути заохоченим кожен учень, який взяв участь у виконанні проекту. На варто перетворювати презентацію у змагання проектів із присудженням місць. Краще виділити декілька номінацій і зробити так, щоб кожен проект «переміг» у якійсь номінації. Наприклад, можуть бути наступні номінації: «Пізнавальний проект», «Потрібний проект», «Пам’ятний проект», «Яскравий проект», «Веселий проект» тощо. Окрім особистих призів можна приготувати спільний приз для усього класу за успішне завершення проектів. Це може бути похід до лісу, на виставку, в музей, на екскурсію і т.д.