Список використаних джерел

1. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – К. : Рад. Школа,1981.

2. Васильченко І. Екологічне виховання у початковій школі/ Початкова освіта. – 2005. - №11.

3. Єрмаков І.Г. Життєва компетентність особистості : від теорії до практики / Під редакцією І.Г. Єрмакова. – Запоріжжя: Центріон, 2005.

4. Трубачова С. Досвід дослідної діяльності – основа формування предметних природознавчих компетентностей учнів / - 2006. №1.

5. Салеева Л.Н. Навчальні завдання з природознавства. – М. / Просвіта, 2000.

Сліпенюк Ірина Іванівна,

вчитель початкових класів

Кривоколінського навчально – виховного комплексу

«дошкільний навчальний заклад –

загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів»

Тальнівської районної ради

Черкаської області

Форми роботи на уроках природознавства

Людину оточує дивний і чарівний світ – природа. Вона дуже різноманітна , неповторна і багатогранна. Без природи є немислимими ані творчість, ані духовний світ людини. Через спілкування з навколишнім світом діти вчаться розуміти природу і суспільство, пояснювати різні явища і закони, розвивати почуття прекрасного.

Одним із цікавих і ефективних форм уроків є проведення уроків у природі: під кущами калини, біля річки, в полі чи саду, в яру та серед високих трав. Такі уроки дають великі можливості для вивчення такого предмету як природознавство. Адже дитина знаходиться серед природи – тільки простягни руку і ти доторкнешся до дива. Це і гніздечко серед зеленого листя та густої трави. Це перша квіточка серед снігу. Це жук – плавунець на тихій гладі ріки. Це різних розмірів мурашки у густій траві. Це різні дива. Їх тільки потрібно побачити і відчути серцем. І маленьке дитяче серденько починає прокидатись, розкриватись і бачити те чого не бачить вчитель. А це дуже добре. Такі уроки стимулюють дитину до спостереження, аналізу, власних висновків і відкриттів. Сприяють розвиткові здібностей дитини, розвивають уяву, увагу, мислення, пам'ять.

Чим більше буваєш з дітьми на природі, тим більше вони починають розуміти її. Це сприяє екологічній культурі, поведінці, прагненні охороняти і примножувати природу рідного краю. У курсі Я і Україна є години на вивчення природи рідного краю, рослинного і тваринного світу, водойм, охорона природи. Ці теми можна і,навіть ,треба закріплювати на природі. Так я наша школа сільська , то це робимо ми без проблем. Планую проведення екскурсії чи то уроку під відкритим небом заздалегідь. Продумую всі види роботи. Ось під час таких уроків з життя засвоюється матеріал про воду, рослини і тварини. Діти одержують посильні дослідницькі і практичні знання з охорони навколишньої природи. Головне, що вихованці розуміють, що збереження природи залежить від зусиль людини, а отже, і від кожного з них.

На уроці-екскурсії процес навчання реалізується не в умовах класного приміщення, а в природі під час безпосереднього спілкування учнів з об’єктами та явищами природи.

Уроки-екскурсії мають великий виховний вплив на дітей. Сприймання краси природи, до якого їх постійно спонукають, відчуття гармонії.

Важливе значення під час вивчення природознавчого матеріалу мають екскурсії. Урок-екскурсія — це особливий вид навчальних занять, що проводяться поза школою: на луках, у полі, лісі, саду тощо.

Урок-екскурсія, яка проводиться за програмою з природознавства, є доцільності, на якій зосереджується їхня увага, сприяють розвитку естетичних почуттів, позитивних емоцій, доброти, дбайливого ставлення до всього живого. У відносно невимушених обставинах школярі вчаться спілкуватись між собою під час виконання спільних завдань, поводитися один із одним та з навколишнім світом.

Основним методом пізнання на уроці-екскурсії є спостереження за об’єктами і явищами природи та очевидними взаємозв’язками і залежностями між ними.

Використовую вступні, поточні та підсумкові уроки-екскурсії.

Зокрема, вступний урок-екскурсія має такі етапи:

- організація класу;

- постановка мети і завдань уроку. Загальна мотивація;

- засвоєння нових знань, умінь і навичок;

- підсумок уроку;

- домашнє завдання.

Макроструктура поточного уроку-екскурсії, крім наведених етапів, включає ще й такі:

- перевірка засвоєних знань, умінь і навичок;

- узагальнення та систематизація засвоєних знань, умінь і навичок;

- застосування засвоєних знань, умінь і навичок.

Основним етапом підсумкового уроку-екскурсії є систематизація та застосування засвоєних знань, умінь і навичок. На підсумковому уроці зростає самостійність школярів.

На уроках-екскурсіях, як і на предметних уроках, учні безпосередньо вивчають предмети та явища природи, але тут вони бачать їх у природній обстановці, тоді як у класі об’єкти, що вивчаються, ізолюються один від одного і від навколишнього середовища.

Тому екскурсії допомагають значно глибше і повніше вивчити різноманітність явищ і об’єктів природи, встановити зв’язки організмів один з одним та із середовищем, з умовами існування. Екскурсія конкретизує програмний матеріал, що вивчається в класі, пов’язує школу з життям нашої країни, з життям природи, є основою краєзнавчої роботи класовода з учнями. Проведення екскурсій розвиває в учнів інтерес і навички до вивчення природи свого краю, спостережливість. Перебуваючи на свіжому повітрі, діти загартовуються фізично.

Екскурсії з природознавства я пов’язую з усім процесом навчання. Програма з природознавства визначає мінімум обов’язкових екскурсій, необхідних для вивчення кожної теми, але я вносшу зміни у тематику екскурсій, якщо вони забезпечують достатнє засвоєння матеріалу, що вивчається.

Екскурсії — це уроки в природі, сільському господарстві, музеї. Тому і ставлення до них має бути таким, як і до інших типів уроків.

Усі екскурсії, що проводяться в початковій школі поділяються на такі групи:

·      екскурсії в природу;

·      екскурсії на виробництво;

·      екскурсії в музей, картинну галерею, на художню виставку [2, 45].

Екскурсії в природу проводяться з метою спостереження об'єктів і явищ у природі та з'ясування їх взаємозв'язків із навколишнім середовищем.

На екскурсіях у природу легше на конкретному матеріалі спостерігати найпростіші закономірності в природі (взаємозв'язок різноманітних явищ природи залежно від сезонних змін, результати дії води в природі тощо).

Під час екскурсій на сільськогосподарське виробництво я показую дітям, як людина, оволодіваючи наукою, перетворює тваринний і рослинний світ в інтересах суспільства. На таких екскурсіях в учнів розвивається інтерес до різних видів виробництва, що має профорієнтаційне значення.

Велику роль у вивченні природознавства відіграють екскурсії до музеїв, на виставки, під час яких учні знайомляться з різноманітністю форм рослинного і тваринного світу на Землі, працею людей, досягненнями господарства.

Деякі екскурсії проводяжу на початку вивчення теми, і надалі під час предметних чи комбінованих уроків спираюся на їх результат (вступні екскурсії).

Іноді екскурсії включаю у процес вивчення матеріалу теми (поточні), а інколи завершують тему — підсумкові або оглядові екскурсії (наприклад після закінчення певного сезону).

Кожній екскурсії передує серйозна підготовка робота з боку вчителя й учнів. Насамперед визначаю тему і мету екскурсії, розробляю зміст.

Структура уроку-екскурсії така:

1.   Організація учнів до роботи.

2.   Підсумок спостережень за змінами в природі.

3.   Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.

4.   Вивчення нового матеріалу.

5.   Закріплення знань учнів.

6.   Підсумок уроку.

7.   Завдання додому.

Наприкінці екскурсії роблю підсумок: зазначаю основні відомості, про які учні дізналися під час екскурсії, відмічаю роботу кращих учнів.

Спостереження, які провели учні на екскурсії, зібрані об'єкти використовуються на наступних уроках.

Під час екскурсії , взагалі, під час зустрічі дітей з природою намагаюся показати їм світ таким, щоб вони задумалися над тією істиною, що природа це наш дім, і якщо ми будемо безтурботними марнотратцями, ми зруйнуємо його; природа – частинка нас самих, а байдужість до природи – це байдужість до власної долі.

Коли дитина переступає шкільний поріг, то часто навіть не знає , які квіти мама посіяла на клумбі, або які дерева ростуть біля дому, зозуля - кує, а соловей – тьохкає. Чому? А тому що батьки стоять осторонь. Вони не спілкуються з дитиною, не наголошують на квіточці, яка розцвіла, на дереві, що своїм запахом аж п’янить. То це ж сільські діти. А що говорити про міських? І стає прикро , що дитина знайомиться з природою за підручником. Дитина природу може описати одним словом, або одним реченням чи порівнянням.

Діти не повинні сприймати „природу взагалі". Стає якось сумно, коли в школі чуєш від учнів з року в рік трафаретні описи: „зима холодна, сніжна", „осінь золота", „сніг білий, сріблястий". Поки діти малі, дайте їм можли­вість відчути прохолоду ранкової зорі, тишу літнього вечора, теплоту літньо­го дощу запах перепрілої соснової хвої, пахощі скошеної трави і прив'ялого листя в осінньому парку, побачити, як сходить сонце, як розпускається мак, як хвилюється неозоре пшеничне поле... Все це зміцнює наші зв'язки з рід­ною землею, наповнює фізичним змістом почуття любові до неї, яке так важ­ко передати словами. К.Д. Ушинський писав, що природа має „величезний виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впли­ву педагога" {Ушинський К.Д. Твори. - К.: Рад. шк., 1954. - Т. 5. - С. 264). У чому ж полягає цей вплив? Нас вражає і захоплює вічна молодість природи, її спокійна і мінлива краса, її гармонія, вічний рух, доцільність форм, кольорів, ритму... Все у природі перебуває в дивній гармонії. З давніх-давен мислителі, поети і художники зазначали, що між явищами природи і станом людини є в'язок, який ми не завжди усвідомлюємо. Природа впливає на душевний стан людини безупинно. Це допомагає нам глибше проникнути у свій власний духовний світ, пробуджує естетичні почуття, моральні переживання. Спостере­ження природних явищ розвиває допитливість, мислення, уяву; мінливість природи, її невпинна енергія то надихає нас, то заспокоює... Природні явища — невичерпне джерело творчості людей, розвитку фантазії і мислення.

У вирі міського життя спілкування дитини з природою вкрай обмеже­не. Тому батьки мають знаходити час, щоб у різні пори року ходити з дітьми у ліс, поле, парк, на ставок... Туди, де можна щось спокійно спостерігати, милуватися, замислюватись... [2, 132]

Під час проведення уроків на природі використовую інноваційні методи, переосмислюю цільові орієнтації. Ознайомлюю з темою уроку, ставлю відповідну мету, знайомлюся з місцем проведення, детально його вивчаю. Одним із важливих є інструктаж учнів з техніки безпеки, правил поведінки до місця проведення.

Наведу приклад уроку мислення про водойму нашого села Синюху.

Цікавим є те , що вийшла книга про наше село «Крізь терни і роки» де є багато фото про саму водойму, її витоки. На уроці знайомимося з фотоматеріалами, з історією , рослинним і тваринним світом. А закріплюємо матеріал відповідно на березі самої річки. Діти з захопленням оглядають місцевість. Потім вмощуються на березі і вслухаються в шум води та розповідь учителя .

… Гірський Тікич зливається з Гнилим, і далі тече просто Тікич, який у народі називають Чорним. Та ось за три кілометри чорний Тікич зливається з Великою Виссю, що допливає зліва біля обривистої скелі, - й обидві ріки втрачають свою назву. Далі, повернувши круто направо, вже несе свої води річка Синюха, яка, на диво, не починається з витоку. Колись вона називалася по – іншому – Синя Вода, Синиця. Це при її утворенні вздовж правого берега пролягло останнє на південному сході Тальнівщини село – Чеснопіль і розділяє Синюха землі двох областей. І злившись із Південним Бугом несе свої води до Чорного моря. [3, 43]

Синюхо, річка українська, перлина південного степу! Гордо несеш ти свої сині води (а від того й твоя перша назва Сині Води) від Шарової Скали, де збігаються Тікичі та Велика Вись і до Південного Бугу.

Розповідь учителя переплітається із запитаннями дітей. Адже вони часто тут ловили рибу, відпочивали, купалися. Кожен ділився враженням від побаченого, почутого. Але ніхто не замислювався над назвою чи історією річки. Милуючись краєвидами, знайомимося з рослинним світом - очерет, осока, татарське зілля, лілії, верби, різнотрав’я. Тваринним світом - велика кількість риби, раки, лиски, крижні, дикі качки, чаплі, лелеки, та інші. А скільки комах? Цікавими є мурашині купи до метра висотою.

Проводжу різні ігри, вікторини, конкурси : «Упізнай дерево», «Упізнай за описом», «Хто більше», «Мовчанка». Підбираю загадки, вірші, казки, оповідання, цікавинки.

Підводжу підсумок. Обов’язково має бути домашнє завдання у вигляді розповіді, твору, казки, легенди, малюнка, гербарію чи виробу.

Всі ці матеріали допоможуть дітям у майбутньому краще писати твори, знати більше про свій край, стануть корисними у підготовці до вивчення поглибленого матеріалу.

Література

1.  Байбара Т.М. Методика навчання природознавства впочаткових класах. — К.: Веселка, 1998. — 334 с.

2. Гетьман В.Ф. Екскурсії з природознавства в 2 і 3 класах. — К.: Радянська школа, 1985. — 92 с.

3.Косоротова Ю.В. Використання творчих завдань на уроках природознавства // Психолог. — № 24-22. — 2004. — С. 94-100.

4. В.П.Мовчан, І.А.Нерубайський «Криві Коліна крізь терни і роки», Київ:КВІЦ, 2010.

5.Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник. для студентів. — К.: Генеза, 1999. — 368 с.

6.Савченко О.Я. Урок у початкових класах: Навчально-методичний посібник. — К.: Освіта, 1993. — 224 с.

7.Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. — К.: Радянська школа, 1988. — 310

Вдовиченко Тетяна Василівна,

вчитель початкових класів

Вільховецького навчально-виховного комплексу

«дошкільний навчальний заклад –

загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів»

Звенигородської районної ради

Черкаської області