- •Поняття про засоби фізичного виховання: характеристика, особливості
- •Фізичне виховання дітей дошкільного віку. Аналіз програм, форми занять, особливості методики.
- •Класифікація фізичних вправ. Типи класифікацій.
- •Фізичне виховання школярів II ступені. Задачі, засоби, особливості методики.
- •Значення і задачі позакласної роботи з фізичної культури. Форми організації. Приблизний план проведення спартакіади школи.
- •Гнучкість і методика її розвитку. Види та стадії розвитку гнучкості. Вправи для розвитку гнучкості.
- •Оздоровчі сили природи як засіб фізичного виховання. Особливості використання. Дозування. Ефект загартовування.
- •Фізичне виховання дітей школи I ступеня.
- •Структура процесу навчання. Етапи, задачі, методи кожного етапу. Особливості засобів, що використовуються на кожному етапі.
- •Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання.
- •Форми організації занять фізичними вправами студентів. Обов’язкові, факультативні, спортивно-масові, фізкультурно-оздоровчі.
- •Організація і зміст роботи з фізичного виховання у позашкільних установах. Задачі, засоби, методи.
- •Переніс навичок, причини цього явища, види переносу. Навести приклади позитивного та негативного переносів.
- •Значення і задачі фізичного виховання студентів. Аналіз програми з фізичного виховання студентів.
- •Механізм формування рухових навичок. Стадії формування. Риси навичок.
- •Критерії орієнтації і первинного відбору. Роль вчителя фізичної культури та батьків.
- •Рухові вміння вищого порядку: визначення поняття, характерні ознаки, значення. Навести приклади.
- •Значення фізичного виховання дорослого населення. Різновиди занять з фізичного виховання дорослого населення.
- •Принцип свідомості і активності. Основні напрямки його реалізації в роботі з учнями.
- •Методика планування фізичного виховання у школі. Почасовий робочий план. Конспект уроку.
- •Фізіологічні, біохімічні і морфологічні основи швидкості.
- •Принцип наочності, вікові особливості його реалізаціъ.
- •Стабілізація швидкості, причини виникнення і шляхи боротьби з нею.
- •Принцип систематичності. Ознаки принципу: регулярність, безперервність, повторність тощо.
- •Професійна фізична підготовка в різних ланках системи фізичного виховання. Фізична вправа – як метод визначення готовності до праці.
- •Методичні особливості роботи з фізичного виховання учнів 16-18 років (школа III ступені).
- •Принцип послідовності і поступовості.
- •Фізичні вправи як метод вивчення здібностей.
- •Методика підвищення аеробних можливостей. Роль емоцій і вольової підготовки при вихованні витривалості.
- •Самостійні заняття фізичними вправами в умовах повсякденного побуту.
- •Адаптація до навантаження, форми підвищення навантажень, особливості проведення занять з урахуванням індивідуальних особливостей.
- •Зміст спортивного тренування дітей. Значення в загальній системі спортивної підготовки орієнтації та відбору.
- •Педагогічний аналіз уроку фізичної культури.
- •Методичні особливості роботи з фізичного виховання з дітьми 10-15 років. Аналіз програми.
- •Педагогічні дослідження у фізичному вихованні. Хронометрування, контрольні випробування тощо.
- •Спортивна орієнтація і відбір визначення поняття, заходи, які включають в спортивну орієнтацію, етапи відбору.
- •Контроль за ходом тренувального процесу, оцінка загальнофізичної, спеціальної, тактичної, теоретичної, психологічної підготовки.
- •Загальна і моторна щільність уроку. Засоби і методи підвищення її ефективності.
- •Особливості виховання витривалості вправ силового характеру.
- •Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм: об`єм, інтенсивність навантаження.
- •Поняття і терміни: спортивне тренування, тренованість, спортивна форма. Об`єктивні та суб`єктивні показники спортивної форми.
- •Характеристика засобів фізичного виховання (фізичні вправи, природні умови і гігієнічні фактори).
- •Засоби спортивного тренування: змагання, спеціально-підготовчі і загально-підготовчі вправи.
- •Основні поняття теорії та методики фізичного виховання: фізичне виховання, фізичний розвиток, фізична культура, спорт та інші.
- •Методи визначення ефективності уроків фізичної культури: хронометраж, пульсова крива, педагогічний аналіз.
- •Зміст та методика фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми переддошкільного віку (від народження до 3 років).
- •Фізичне виховання учнів спеціальної медичної групи.
- •Методи та принципи спортивного тренування.
- •Методи використання слова. Привести приклади використання методу слова в процесі навчання різновікової групи.
- •Особливості навчання руховим діям відповідно з рішенням завдань фізичного виховання.
- •Зміст спортивного тренування: загальнофізична, спеціальна, тактична, теоретична, психологічна підготовки.
- •Методи регламентації в процесі засвоєння нових рухових дій і в процесі удосконалення дій.
- •Педагогічний аналіз занять фізичною культурою.
- •П.Ф. Лесгафт – засновник вітчизняної системи фізичного виховання. Основні праці п.Ф. Лесгафта.
- •Практичні методи навчання: методи строго регламентованої вправи; методи частково регламентованої вправи.
- •Принцип міцності і прогресування. Вимоги до учнів, що застосовують вправи швидше ровесників.
- •Типова періодизація великого циклу тренування: особливості етапів багаторічної підготовки спортсменів.
- •Основні характеристики техніки фізичних вправ. Особливості раціональної спортивної техніки.
- •Загальна характеристика рухових якостей (поняття, групування, компоненти, фази, віковий розвиток).
- •Класифікація форм занять фізичними вправами. Побудова уроку. Визначення задач уроку: освітніх, оздоровчих, виховних, їх постановка та формулювання.
- •Організація рухової діяльності на заняттях фізичними вправами: фронтальний, груповий, коловий, індивідуальний методи. Привести приклади.
Загальна характеристика рухових якостей (поняття, групування, компоненти, фази, віковий розвиток).
Под физическими (двигательными) качествами принято понимать отдельно качественные стороны двигательных возможностей человека и отдельных действий. Уровень их развития определяется не только физическими факторами, но и психическими факторами, степенью развития интеллектуальных и волевых качеств. Физические (двигательные) качества можно разделить в зависимости от их структуры на простые и сложные. К числу основных простых физических качеств относят силу, быстроту, выносливость, гибкость и т. д; к сложным – ловкость, меткость, прыгучесть и т.д. Сила выражается через совокупность силовых
способностей, которые обеспечивают меру физического воздействия человека на внешние объекты. Силовые способности определяются мышечными напряжениями и соответствуют различным формам изменения активного состояния мышц. Выносливость выражается через совокупность физических способностей, поддержание длительности работы в различных зонах мощности: максимальной, субмаксимальной (околопредельной), большой и умеренной нагрузок. Быстрота проявляется через совокупность скоростных способностей, включающих: а) быстроту двигательных реакций; б) скорость одиночного движения, не отягощенного внешним сопротивлением; в) частоту (темп) движений. Гибкость определяется, как физическая способность человека выполнять двигательные действия с необходимо амплитудой движений. Она характеризует степень подвижности в суставах и состояние мышечной системы. Ловкость выражается через совокупность координационных способностей, а
также способностей выполнять двигательные действия с необходимой амплитудой
движений (подвижностью в суставах). Развитие физических способностей при длительной постоянной нагрузке характеризуется тремя этапами: этапом начального воздействия, этапом углубленного воздействия и этапом несоответствия нагрузки возросшим функциональным возможностям организма. Во время выполнения двигательного действия выявляются четыре фазы физической работоспособности организма: *нарастающей работоспособности (врабатывание), *относительной стабилизации, *временного снижения и *повышенной работоспособности. Самые существенные изменения в двигательных способностях происходят в младшем школьном возрасте, а у девочек — преимущественно в период с 8 до 11 лет. В среднем в старшем школьном возрасте программа предлагает ежегодно уделять внимание развитию не менее 12-14 качеств двигательной деятельности. Целесообразно осуществлять направленное развитие тех или иных двигательных качеств у детей в те возрастные периоды, когда наблюдается их наиболее интенсивный возрастной рост.
Класифікація форм занять фізичними вправами. Побудова уроку. Визначення задач уроку: освітніх, оздоровчих, виховних, їх постановка та формулювання.
Физическое воспитание в школе проводится на протяжении всего периода обучения школьников и осуществляется в формах, которые взаимосвязаны, дополняют друг друга и представляют собой единый процесс физического воспитания школьников: учебные занятия, внешкольные, самостоятельные, занятия в секциях, массовые , оздоровительные, физкультурные и спортивные мероприятия.
Основой для построения урока являются биологические закономерности функционирования организма, определяющие его работоспособность. Первый этап - деления урока на три части: подготовительную, основную и заключительную.Второй этап – определение ФУ и их последовательности. Третий этап - определение взаимосвязанной последовательности действий педагога и занимающихся при решении каждой педагогической задачи, применении каждого упражнения, определении методов и методических приемов, используемых в процессе проведения урока. Сюда же относятся организации подгрупп, определение им заданий, порядок смены мест занятий, установка снарядов, раздача и сбор инвентаря, т.е. вспомогательные действия, используемые на данном уроке. С каждого урока дети должны уносить новые знания, умения, должны видеть, что улучшается их физическое развитие. Это достигается путем постановки конкретных задач на каждый урок. Все задачи, исходя из их направленности, принято делить на три группы: образовательные, оздоровительные и воспитательные.
Сила і методика її розвитку. Режим напруження м`язів; різновиди прояву фізичної сили.
Силой (или силовыми возможностями) в физическом воспитании называют
способность человека преодолевать внешнее сопротивление или
противодействовать ему по средством мышечных напряжений. Различают абсолютную и относительную силу. Абсолютная сила – вес, который показывает человек за счёт максимальных усилий ( суммарная сила всех мышечных групп, участвующая в данном движении). Относительная сила – величина абсолютной силы, приходящаяся на 1 кг массы тела человека. Взрывная сила – за минимальный промежуток времени поднитается максимальный вес. По своему характеру все упражнения, способствующие развитию силы, подразделяются на основные группы: общего, регионального и локального воздействия на мышечные массивы. К упражнениям общего воздействия относятся те, при выполнении которых в работе участвуют не менее 2/3 общего объёма мышц, регионального от 1/3 до
2/3, локального менее 1/3 всех мышц.
Одним из наиболее существенных моментов, определяющих мышечную силу, является режим работы мышц. В процессе выполнения двигательных действий мышцы могут проявлять силу: 1) При уменьшении своей длины (). 2)При ее удлинении (уступающий (плиометрический) режим, например, приседание со штангой на плечах или груди). 3)Без изменения длины (удерживающий (изометрический) режим, 4) При изменении и длины, и напряжения мышц (смешанный (ауксотонический) режим, например, подъем силой в упор на кольцах, опускание в упор руки в стороны («крест») и удержание в «кресте»). Первые два режима характерны для динамической, третий — для статической, четвертый — для статодинамической работы мышц.
.
