- •Поняття про засоби фізичного виховання: характеристика, особливості
- •Фізичне виховання дітей дошкільного віку. Аналіз програм, форми занять, особливості методики.
- •Класифікація фізичних вправ. Типи класифікацій.
- •Фізичне виховання школярів II ступені. Задачі, засоби, особливості методики.
- •Значення і задачі позакласної роботи з фізичної культури. Форми організації. Приблизний план проведення спартакіади школи.
- •Гнучкість і методика її розвитку. Види та стадії розвитку гнучкості. Вправи для розвитку гнучкості.
- •Оздоровчі сили природи як засіб фізичного виховання. Особливості використання. Дозування. Ефект загартовування.
- •Фізичне виховання дітей школи I ступеня.
- •Структура процесу навчання. Етапи, задачі, методи кожного етапу. Особливості засобів, що використовуються на кожному етапі.
- •Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання.
- •Форми організації занять фізичними вправами студентів. Обов’язкові, факультативні, спортивно-масові, фізкультурно-оздоровчі.
- •Організація і зміст роботи з фізичного виховання у позашкільних установах. Задачі, засоби, методи.
- •Переніс навичок, причини цього явища, види переносу. Навести приклади позитивного та негативного переносів.
- •Значення і задачі фізичного виховання студентів. Аналіз програми з фізичного виховання студентів.
- •Механізм формування рухових навичок. Стадії формування. Риси навичок.
- •Критерії орієнтації і первинного відбору. Роль вчителя фізичної культури та батьків.
- •Рухові вміння вищого порядку: визначення поняття, характерні ознаки, значення. Навести приклади.
- •Значення фізичного виховання дорослого населення. Різновиди занять з фізичного виховання дорослого населення.
- •Принцип свідомості і активності. Основні напрямки його реалізації в роботі з учнями.
- •Методика планування фізичного виховання у школі. Почасовий робочий план. Конспект уроку.
- •Фізіологічні, біохімічні і морфологічні основи швидкості.
- •Принцип наочності, вікові особливості його реалізаціъ.
- •Стабілізація швидкості, причини виникнення і шляхи боротьби з нею.
- •Принцип систематичності. Ознаки принципу: регулярність, безперервність, повторність тощо.
- •Професійна фізична підготовка в різних ланках системи фізичного виховання. Фізична вправа – як метод визначення готовності до праці.
- •Методичні особливості роботи з фізичного виховання учнів 16-18 років (школа III ступені).
- •Принцип послідовності і поступовості.
- •Фізичні вправи як метод вивчення здібностей.
- •Методика підвищення аеробних можливостей. Роль емоцій і вольової підготовки при вихованні витривалості.
- •Самостійні заняття фізичними вправами в умовах повсякденного побуту.
- •Адаптація до навантаження, форми підвищення навантажень, особливості проведення занять з урахуванням індивідуальних особливостей.
- •Зміст спортивного тренування дітей. Значення в загальній системі спортивної підготовки орієнтації та відбору.
- •Педагогічний аналіз уроку фізичної культури.
- •Методичні особливості роботи з фізичного виховання з дітьми 10-15 років. Аналіз програми.
- •Педагогічні дослідження у фізичному вихованні. Хронометрування, контрольні випробування тощо.
- •Спортивна орієнтація і відбір визначення поняття, заходи, які включають в спортивну орієнтацію, етапи відбору.
- •Контроль за ходом тренувального процесу, оцінка загальнофізичної, спеціальної, тактичної, теоретичної, психологічної підготовки.
- •Загальна і моторна щільність уроку. Засоби і методи підвищення її ефективності.
- •Особливості виховання витривалості вправ силового характеру.
- •Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм: об`єм, інтенсивність навантаження.
- •Поняття і терміни: спортивне тренування, тренованість, спортивна форма. Об`єктивні та суб`єктивні показники спортивної форми.
- •Характеристика засобів фізичного виховання (фізичні вправи, природні умови і гігієнічні фактори).
- •Засоби спортивного тренування: змагання, спеціально-підготовчі і загально-підготовчі вправи.
- •Основні поняття теорії та методики фізичного виховання: фізичне виховання, фізичний розвиток, фізична культура, спорт та інші.
- •Методи визначення ефективності уроків фізичної культури: хронометраж, пульсова крива, педагогічний аналіз.
- •Зміст та методика фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми переддошкільного віку (від народження до 3 років).
- •Фізичне виховання учнів спеціальної медичної групи.
- •Методи та принципи спортивного тренування.
- •Методи використання слова. Привести приклади використання методу слова в процесі навчання різновікової групи.
- •Особливості навчання руховим діям відповідно з рішенням завдань фізичного виховання.
- •Зміст спортивного тренування: загальнофізична, спеціальна, тактична, теоретична, психологічна підготовки.
- •Методи регламентації в процесі засвоєння нових рухових дій і в процесі удосконалення дій.
- •Педагогічний аналіз занять фізичною культурою.
- •П.Ф. Лесгафт – засновник вітчизняної системи фізичного виховання. Основні праці п.Ф. Лесгафта.
- •Практичні методи навчання: методи строго регламентованої вправи; методи частково регламентованої вправи.
- •Принцип міцності і прогресування. Вимоги до учнів, що застосовують вправи швидше ровесників.
- •Типова періодизація великого циклу тренування: особливості етапів багаторічної підготовки спортсменів.
- •Основні характеристики техніки фізичних вправ. Особливості раціональної спортивної техніки.
- •Загальна характеристика рухових якостей (поняття, групування, компоненти, фази, віковий розвиток).
- •Класифікація форм занять фізичними вправами. Побудова уроку. Визначення задач уроку: освітніх, оздоровчих, виховних, їх постановка та формулювання.
- •Організація рухової діяльності на заняттях фізичними вправами: фронтальний, груповий, коловий, індивідуальний методи. Привести приклади.
Критерії орієнтації і первинного відбору. Роль вчителя фізичної культури та батьків.
Спортивная ориентация — система организационно-методических мероприятий, позволяющих наметить направление специализации юного спортсмена в определенном виде спорта. Спортивная ориентация исходит из оценки возможностей конкретного человека, на основе которой производится выбор наиболее подходящей для него спортивной деятельности. Критериями спортивной ориентации являются рекомендации учителя физической культуры, данные медицинского обследования, антропометрические измерения и их оценка с позиций перспективы. На первом этапе не всегда можно выявить идеальный тип детей, сочетающих морфологические, функциональные и психические качества, необходимые для дальнейшей специализации в определенном виде спорта. Существенные индивидуальные различия в биологическом развитии начинающих значительно затрудняют эту задачу. Поэтому данные, полученные на этом этапе отбора- ориентировочные. Способности — это совокупность качеств личности, соответствующая объективным условиям и требованиям к определенной деятельности и обеспечивающая успешное ее выполнение. В спорте имеют значение как общие способности (обеспечивающие относительную легкость в овладении знаниями, умениями, навыками и продуктивность в различных видах деятельности), так и специальные способности (необходимые для достижения высоких результатов в конкретной деятельности, виде спорта).
Форми організації фізичного виховання школярів. Почасові, позачасові. Відмінні риси.
Формы делятся на: урочные и неурочные.
Урочные : а) предметные ( учебные, тренировочные, контрольные, комбинированные - смешанные, показательные); б) комплексные (направленные на решение различных задач).
Неурочные: а) в режиме дня (утренняя гимнастика, физкультурные минутки, организация перемены, занятие физ.упражнениями в группах продлённого дня); б) внеклассные (секции по видам спорта, секции ОФП, массовые физкультурные мероприятия : турпоходы, соревнования, прогулки, физкультурные праздники, экскурсии); в) внешкольные ( ДЮСШ, ДЮШОР, спортивные оздоровительные лагеря, станции и клубы юных туристов, фитнес центры, в домах и дворцах культуры, в спортивных клубах, на стадионах, бассейны, парк культуры и отдыха).
Рухові вміння вищого порядку: визначення поняття, характерні ознаки, значення. Навести приклади.
Процесс совершенствования сформированного двигательного навыка бесконечен. Его основная задача - научить ученика свободно владеть навыками в любых условиях. Только в этом случае навык получит свою практическую ценность. На основе ранее усвоенных знаний и навыков формируются двигательные умения высшего порядка. Двигательные умения высшего порядка – способность применять двигательные навыки в реальных условиях жизни и спортивной деятельности. Эти умения связаны с самостоятельным решением новых двигательных задач в меняющихся условиях деятельности. Например, в спортивных играх и единоборствах они теснейшим образом связаны с интеллектуальной деятельностью занимающихся. Чтобы целесообразно применять знания и навыки в игре, нужно уметь наблюдать, ориентироваться, разгадывать намерения противника, быстро находить решения и др. Именно умения высшего порядка и являются конечной целью обучения. Прочность навыка позволяет лыжнику демонстрировать высокую технику в любых условиях и ситуациях (при утомлении, воздействии необычной обстановки, сильном возбуждении и т.д.) Стабильность навыка позволяет правильно выполнять движения на небольшой и максимальной скорости, при длительных перерывах в тренировке навыки в технике ходов сохраняются. Всё это определяет высокое техническое мастерство лыжника.
Критерії другорядного відбору: біологічні, психологічні, педагогічні.
Процедура спортивного отбора включает в себя три этапа: а) определение специфики требований, которые предъявит будущая деятельность, б) прогнозирование возможностей конкретных кандидатов; в) принятие положительного или отрицательного решения с его последующей реализацией. Конкретное содержание методики отбора обусловлено спецификой вида спорта. Она основывается на системе педагогических, медико-биологических и
психических показателей, имеющих высокую прогностическую значимость (уровень физических качеств, специфичных для данного вида спорта, уровень способностей, лежащих в основе технико-тактических действий, морфологические данные, функциональные особенности организма, свойства высшей нервной деятельности и др.).
Качество отбора служит важным условием успешности многолетней подготовки спортивных резервов. Один из факторов — отбор одаренных детей и подростков, их спортивная ориентация. Педагогические методы позволяют оценивать уровень развития физических
качеств, координационных способностей и спортивно-технического мастерства юных спортсменов. На основе медико-биологических методов выявляются морфофункциональные особенности, уровень физического развития, состояние анализаторных систем организма спортсмена и состояние его здоровья. С помощью психологических методов определяются особенности психики спортсмена, оказывающие влияние на решение индивидуальных и коллективных задач в ходе спортивной борьбы
