23.Фольклор і народна культура.

Фольклор - усна народна творчість. Для нього характерні усна форма побутування, варіативність, поєднання творення та виконання, анонімність. На текстуальному рівні фольклору притаманні постійні тропи міфологічного походження, мандрівні мотиви та сюжети, запозичення фрагментів з інших творів. Фольклор і література перебувають у взаємообміні – література постала на основі фольклору і постійно живиться його образами та мотивами, а кращі, найближчі до народної психології літературні твори стають народними.Oсновою культурного розвитку кожної нації є її фольклор — колективна уснопоетична творчість, що в досконалій мистецькій формі відображає життя, працю, боротьбу за кращу долю, історію, побут, думки, прагнення й погляди народу.Фольклорна спадщина українців надзвичайно багата. Традиційне для казок протиставлення добра злу набуває тут яскраво сатиричного забарвлення. Головним способом вираження думок і почуттів персонажів виступає діалог. Одвічне змагання людської правди і кривди, мрія народу про перемогу справедливості над беззаконням складають основу казки "Про Правду і Кривду", густо насиченої фантастичними подіями, незвичайними героями, надприродними явищами. Популярними персонажами казок виступають хитра Лисичка-Сестричка, дурний Вовчик-братик, неповороткий Ведмідь, полохливий Зайчик-Побігайчик, вірний Сірко, кіт-воркіт, богатирі, що перемагають Зміїв-людожерів, Кощія Безсмертного, Бабу Ягу, Доля, Горе, Щастя, бідняки, наймити, бурлаки. Народні казки мали свою специфічну будову: зачин, основну частину та кінцівку, причому зачину і кінцівці притаманний традиційний образно-афористичний характер. Обов'язковою ознакою кожної народної казки є трикратне повторення подій, окремих речень.

24.Українська народна пісня, її виконавці і популяризатори. Літературні пісні, що стали народними.

Украї́нські наро́дні пісні́ — це фольклорні твори, які зберігаються в народній пам'яті і передаються з вуст в уста.

Твори анонімні, бо імена першотворців, як правило, невідомі. Народна пам'ять зберегла нам лише деякі імена авторів народних пісень. Це Маруся Чурай, авторка пісень «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «3асвіт стали козаченьки» — це козак Семен Климовський — «Їхав козак за Дунай», «Реве та стогне Дніпр широкий» — Т. Г. Шевченко, «Ніч яка місячна» — Старицький. Взагалі в Україні складено понад 5 тисяч пісень. Народні пісні мають багато жанрів:Голосіння Жартівливі пісн Історичні пісні Козацькі пісні і думи Балади Колискові пісні Колядки та щедрівки Кріпацькі пісні. Створена Г. Сковородою збірка «Сад божественных песней» поширювалась у рукописах і мала значну популярність. Деякі з пісень побутували усно як зразки народної пісенності. Оскільки в них відобразилися мораль, думки, повчання християнського філософа, люди називали їх псалмами. Спорідненість пісень Сковороди з біблійною Книгою Псалмів і шляхи побутування їх у народі є зразком взаємодії книжної літератури і народної творчості.Після того, як І. Котляревський використав переробку тексту Сковороди у п´єсі «Наталка Полтавка», — «Всякому городу нрав і права» стала загальновідомою піснею на мелодію в обробці М. Лисенка. Після І. Котляревського багато драматургів почали використовувати фольклорні джерела для створення пісень до п´єс. Наприклад, Г. Квітка-Основ´яненко включив літературну обробку народної пісні «Хусточка ж моя» у свою п´єсу «Сватання на Гончарівці»