18.Середньовіччя як епоха в історії світової та української культури.

Доба Середньовіччя - це досить тривалий історичний період, надзвичайно насичений подіями в культурному житті людства. Завдання пристосувати високу культуру до смаків простолюдинів вирішувалося різноманітними засобами, серед яких особливо виділяються дохідлива церковна проповідь і легка у засвоєні повчальна література, яка створювала близькі народній фантазії образи, могла передаватися усно і трансформуватися в легенду. Традиції племінного язичництва, комплекс народних звичаїв і колективних уявлень, який спирався на міфо-поетичне сприйняття дійсності, усна поезія, завзятий гострий гумор карнавалів - усе це з часом знайшло відбиток у середньовічній культурі. Велике значення для розвитку "високої", елітної культури Середньовіччя мали традиції родоплемінної знаті, з яких пізніше розвинулися придворний етикет і традиції рицарства. Найважливішим фактором формування і розвитку культури Середньовіччя стали християнська релігія і церква. Важливим елементом культури пізнього Середньовіччя у Західній Європі стала техніка, хоча до середини XV ст. процес розвитку техніки відбувався досить повільно. Найбільше уваги приділялося розвитку оса-дної та відповідно оборонної техніки.

19.Основні стилі Середньовіччя: візантійський, романський і готичний.

Візантійський стиль характеризується важкою стилізацією, надзвичайною виразністю ліній, використанням сталих художніх стереотипів і багатих кольорів, зокрема, золота. Візантійські художники відзначилися у мозаїчних роботах і в ілюструванні книг. Візантійський стиль виник у Візантії IV ст н.е.. Багато в чому продовжував і розвивав античні традиції. Став офіційної архітектурою раннього християнства. Після хрещення Русі поширився в Росії і послужив фундаментом традиційного «Російського стилю». Його характерні риси – кам’яне узороччя, особлива форма куполів-маківок, багатий мозаїчний декор – чудово видно в давньоруських храмах. Рома́нський стиль (від лат. romanus — римський) — художній стиль, що панував у Європі (переважно західній) в X—XII ст. (у деяких місцях — і в XIII ст.), один із найважливіших етапів розвитку середньовічного європейського мистецтва. Найповніше виявив себе в архітектурі. Термін «романський стиль» увів на поч. XIX ст. Арсісс де Комон, який встановив зв’язок архітектури XI—XII ст. із давньоримською. Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Готичний стиль — це художній стиль, що виявився завершальним етапом у розвитку культури країн Західної Європи (між серединою XII і XVI століть). Готичне мистецтво є символом квітучих торговельних і ремісничих міст-комун, що домоглися популярності й самостійності всередині феодального світу. Грандіозні готичні собори вирізнялися висотою, місткістю, ошатністю, видовищним і багатим декором. Для готичного стилю характерні гострі споруди зі стрілчастими склепіннями, безліч кам'яного різьблення і скульптурних прикрас.