34.Українське національне вбрання.

Характер одежі зумовлюється природніми й господарськими чинниками, етнічно-національними традиціями, історією та іноземними впливами. Він видозмінюється також у межах однієї території залежно від матеріально стану людини чи групи людей, їх становища у суспільстві. Національні традиції та суспільна мораль, а також релігійні переконання усталили вимоги до одежі на будень чи свято, до певної роботи чи ритуалу, узалежнили від статі і віку. Комплекс чоловічого одягу в основі своїй складався з полотняної сорочки і штанів, безрукавки, верхнього одягу, поясів, взуття, головних уборів. Жіночий комплекс, як і чоловічий, включав домоткану сорочку, поясний одяг, пояси, безрукавки, верхній одяг, головні убори, взуття і прикраси. Найсуттєвішою ознакою одягу є крій. У ХІХ столітті на всіх етнічних українських землях зберігається традиційне народне вбрання, сформоване в ансамблевий комплекс, - стрій. Сорочка. Матеріалом для сорочки є полотно. Сорочка багато орнаментується вишивкою. Головне місце вишивання рукав. Одежа нижньої половини тіла. Однією з найважливіших частин, що завершує одяг, є пояс. Однобарвні плетені пояси збереглися на Поліссі. Шовкові пояси мають козацьке походження. Шкіряні пояси найуживаніші в горах .Штани шиють із грубого полотна на літо, із сукна - на зиму. Жіноча поясна одежа. Найдавнішим її типом є чотирикутне вовняне полотнище, що ним жінка обгортає стан, видовжуючи форму фіґури. Найпишнішою святковою формою цієї одежі є плахта, що складається з двох вовняних рушників , по боках до половини зшитих разом. Поверх обгортки чи плахти вдягається запаска - попередниця. Спідниця є одежею новішого типу, але ж прийшла в Україну досить давно.До жіночої одежі належать також так звані "зав`язки", "навої" та "завої", що ними обмотують ноги по щиколотки.

35.Стиль бароко у світовому мистецтві.

Баро́ко— стиль у європейському мистецтві (живопису, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку 16 — кінця 18 ст. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, йому спадкує Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення в країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти. Бароко в перекладі з італійської означає «чудернацький». Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення образу життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо необхідно відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко відрізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламот (атлант), каріатида й маскарон.Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, в меншій мірі Венеція і Флоренція — де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі.