48.Стильові течії в європейському та українському мистецтві другої половини хіх ст.: 1) натуралізм; 2) імпресіонізм, 3) символізм, 4) неореалізм.

Натуралізм - пізня стадія розвитку реалізму кінця XIX-початку XX століття. Принципи натуралізму простежуються вже в романах братів Гонкурів і Джордж Еліот, опублікованих у 1860-і роки. Однак першим термін "натуралізм" використовував для позначення власної творчості Еміль Золя - автор теоретичних робіт "Експериментальний роман", "Романісти-натуралісти" і "Натуралізм у театрі" . Навколо Золя групувалися такі письменники, як Гі де Мопассан і Поль Алексіс. Також натуралістами називали колишніх художників- академістів, які прагнули як можна більш точно, фотографичность відобразити сучасну дійсність, зокрема, повсякденне життя селянства і робітничого класу.

Імпресіоні́зм— мистецька течія у живописі, а також в літературі та музиці, котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася у другій половині 19 століття у Франції. Засновники імпресіонізму діяли на противагу реалізму. Імпресіоністи намагаються у своїх творах відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів та переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла — проте на відміну від неокласицизму не зобов'язувалися об'єктивно відображати реальність, а натомість поділитися власними почуттями з спостерігачем твору, вплинути на нього.

Символізм — літературно-мистецький напрям кінця ХІХ — початку ХХ ст., основоположники якого, проголосили основою мистецької творчості символ — таємну ідею, приховану у глибині всіх навколишніх, а також і потойбічних явищ, що її можна розкрити, збагнути й відобразити тільки з допомогою мистецтва, зокрема музики й поезії. Зумовлена цією установою поетика символізму вирізнялася глибоким культом «слова, як такого», великою увагою до музичності, формальних пошуків, ускладнених образів й асоціацій, нахилом до таємничості, а то й містичності, що виявлявся особливо у використанні натяків і недомовок, в уживанні великих літер у деяких словах для підкреслення їх особливого значення тощо.Символізм виник у Франції у 1880-их, як реакція проти міщанства і позитивізму. Першим організаційним осередком українського символізму було створене в Києві 1918 р. з участю поетів Якова Савченка, Олекси Слісаренка, Павла Савченка, Михайля Семенка, Володимира Кобилянського і Павла Тичини угруповання «Біла Студія». Силами цієї групи був виданий того ж року «Літературно-критичний альманах»

Неореалі́зм — стильова течія в українській літературі початку XX ст., (її ще називають соціально-психологічним, романтичним, імпресіоністичним або лірико-психологічним реалізмом), яка розвинулася з класичного реалізму. Не сприйнявши наслідувального (міметичного) принципу «зображення життя у формах життя», неореалісти визначали свій концептуальний принцип між документальною достовірністю, філософсько-аналітичним заглибленням у дійсність та ліричною стихією. Часто промовиста деталь для них значить більше, ніж розгорнутий за всіма правилами реалістичного письма сюжет.

Визначальні риси неореалізму: у творах поглиблений психологізм, на який скеровується вся увага; неореаліст заглиблюється у внутрішній світ персонажа; внутрішні психологічні чи зовнішні соціальні суперечності у творах цього стилю виступають як вияви конфлікту добра і зла, світла і темряви; зазвичай автори не пропонують читачам простих, однозначних вирішень психологічних колізій, намагаються зрозуміти і об'єктивно подати позицію кожної зі сторін досліджуваного конфлікту.Неореалізм виявився у творчості В. Винниченка, В. Підмогильного, Б. Антоненка-Давидовича, І. Сенченка, В. Домонтовича (В. Петров) та інших митців.