88.Картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

«Запоро́жці пи́шуть листа́ туре́цькому султа́ну» — відома картина російського та українського художника Іллі Рєпіна, яку він створив в двох екземплярах. Величезне панно (3,58×2,03 м) було почато в 1880 і закінчено тільки в 1891 році.Рєпін сам на достатньому рівні знав історію українського народу, проте задля створення цієї роботи звернувся до історика Д. І. Яворницького.Після 1880 року Рєпін займався неквапливою та тривалою серією ескізів і підбором моделей. Позувало Рєпіну для картини багато відомих особистостей. Зокрема, для центральних персонажів художник вибрав Д. І. Яворницького — писар, а за отамана Сірка — самого київського генерал-губернатора М. І. Драгомирова. Усміхненого козака у білій шапці позував журналіст і письменник В. О. Гіляровський. Перший закінчений ескіз олією з'явився в 1887 році. Рєпін подарував його Яворницькому. Пізніше Яворницький продав його П. М. Третьякову, і зараз він висить у Третьяковській галереї.Основний (можна сказати, класичний) варіант картини був завершений в 1891 році. Після першого публічного огляду художника критикували, бо на думку багатьох картина була «історично недостовірною». Тим не менш доля полотна склалася вдало. Після шумного успіху на декількох виставках в Росії та за кордоном (Чикаґо, Будапешт, Мюнхен, Стокгольм) картину в 1892 році купив за 35 тисяч рублів імператор Олександр III. Картина залишалася у царських зібраннях до 1917 року, а після революції опинилася у зібраннях Державного Російського музею.

89.Ікона Волинської Богоматері. Ікона Хомської Богоматері.

Віряни приписують створення ікони, так званої апостольської, євангелістові Луці. Фахівці ж вважають, що скарб, яким нині володіє Волинь, створений у Візантії в 10–11-му столітті. Але, можливо, ікона є копією з давнішого оригіналу – хоч би й із тих образів Богоматері, які виходили з-під пензля апостола. До Русі ікона, за легендою, потрапила як посаг візантійської царівни Анни, нареченої князя Володимира.У 1915 році ікона була вивезена до Москви, бо австрійські війська стояли біля Холма, а вже у 1918 році вона повертається до Київського монастиря Фрола і Лавра. Наприкінці 1920-х років, коли почалося вилучення цінностей із монастирів і церков, із неї зняли коштовний оклад і розібрали на три дошки та зберігали в різних людей. Коли ж була відновлена православна єпархія в Холмі за часів владики Іларіона, ця ікона була відреставрована у Києві і в 1943 році передана до Холма. А з 1944 року, як нам нині відомо, ікону вивезла родина священика, депортована з Холмщини.

90.Цикл анімаційних фільмів в.Дахна про козаків.

Володи́мир Авксе́нтійович Дахно́ (7 березня 1932, Запоріжжя — 30 липня 2006, Київ) — український кінорежисер і художник-аніматор. Член Національної спілки кінематографістів України.

Спершу працював за фахом. 1960—1994 працював у Творчому об'єднанні художньої мультиплікації студії «Київнаукфільм»як художник-мультиплікатор, а від 1967 як режисер.

Створив 23 стрічки, зокрема — серію «Козаки» і не менш відому екранізацію «Енеїди» (1991).

Останні роки свого життя Володимир Дахно провів у злиднях. Жив на пенсію розміром менше 300 грн. (близько 60 доларів)[1] в однокімнатній квартирі «з коридорчиком зі старою вішалкою, тісною кухонькою і лише однією кімнатою» по вул. Братиславська №38[2] Колеги, знайомі і сусіди знали його як дуже делікатного, привітного і лагідного чоловіка з хорошим почуттям гумору.

Володимир Авксентійович був одруженим, в нього залишилась дочка Наташа (1978 р. народження).

Фільмографія

Художник фільмів

«Пригоди Перця» (1961) — художник. «Непосида, М'якуш і Нетак», «Заєць і їжак» «Золоте яєчко» (1963) — художник. «Веселий художник» (1963) — художник.«Мишко + Машка» (1964) — художник. «Лелеченя», «Водопровід на город», «Таємниця Чорного короля» (1964), «Зелена кнопка», «Казка про царевича та трьох лікарів» (1963).

Режисер-постановник фільмів

«Камінь на дорозі» (1968, у співавт.), «Як козак щастя шукав» (1969, співавтор сценарію)

«День восьмий, або Перший день мислення» (1971) «Що на що схоже» (1974)«Парасолька в цирку» (1980) «Лис і дрізд» (1982) «Сімейний марафон» (1982

«Енеїда» (1991)

Все про козаків:

«Як козаки куліш варили» ,Як козаки у футбол грали» (1970) «Як козаки наречених визволяли» (1973, II премія «Срібний сестерцій» VI Міжнародного кінофестивалю, Ніон, Швейцарія, 1973) «Як козаки сіль купували» (1975, співавтор сценарію) «Як козаки олімпійцями стали» (1978, співавтор сценарію, Бронзова медаль Всесоюзного кінофестивалю спортивних фільмів. Ленінград, 1978 «Як козаки мушкетерам допомагали» (1979, співавтор сценарію) «Як козаки інопланетян зустрічали» (1983) «Як козаки на весіллі гуляли» (1984) «Як козаки в хокей грали» (1995)