73.Києво-Печерська лавра.

Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́вра — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусом лаври.

Заснування і розбудова

Монастир заснований у 1051 році за князя Ярослава Володимировича монахом Антонієм, як печерний монастир. Вважається одним з перших монастирів на Русі, що поклав початок руському чернецтву. Співзасновником монастиря вважається один з перших учнів Антонія — Феодосій. В 1058 році, попросивши благословіння преподоб¬ного Антонія, преподобний Варлаам побудував над печерою дерев'яну цер¬кву в честь Успіння Пресвятої Богородиці.

В 11 столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У XII столітті монастир отримав статус «лаври» — головного великого монастиря. У XVIII столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні: їй належали три міста, сім містечок, біля двохсот сіл і хуторів, більше семидесяти тисяч кріпаків, дві паперові фабрики, одинадцять цеглових і шість скляних заводів, більше ста шестидесяти винокурень і вітряків, біля двохсот шинків, два кінних заводи.

Києво-Печерській лаврі було підпорядковано багато дрібних монастирів і так звані пу́стелі (зокрема, Китаєвська, Микільська та інші під Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками в Україні, Росії і Білорусі. Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладалися на церковно-слов'янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці Нестор (автор «Повісті минулих літ»), Нікон, Сільвестр. У XIII столітті було складено «Києво-Печерський патерик» — важливе джерело історії Києва.

Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври склався протягом майже дев'яти століть та відобразив розвиток культури і духовності, зміну стилістичних напрямків у мистецтві, процес удосконалення інженерних конструкцій. Він органічно пов'язаний з унікальним наддніпрянським ландшафтом і формує силует Києва з боку Дніпра.

Сучасний лаврський ансамбль розташований на 22 га і поділяється на такі частини:

Верхня лавра

Ближні печери

Дальні печери

Гостинний двір

Більшість монастирських будівель і споруд мають архітектурні форми українського бароко середини XVIII століття.

74.Зарваниця.

Зарваниця — всесвітній марійський відпустовий центр, одна з найбільших подільських святинь Української Греко-Католицької Церкви.

Розміщений у селі 3арваниця Теребовлянського району.

Відпустове значення набув 1867.

Зарваницький Марійський духовний центр. Серед красивої і чарівної природи Поділля розташоване село Зарваниця. Зараз це місце відомо завдяки Зарваницькому Марійському монастирю - головний духовний центр Греко-Католицької церкви. Письмова згадка про монастир датується 1458.

Археологічні дослідження стверджують, що в цьому місці знаходилося трипільське і скіфське поселення близько 3000 років до н.е.

Народний переказ оповідає про київського монаха, якому тут явилася уві сні Діва Марія і повеліла заснувати монастир. Також тут знаходиться оригінал чудотворної ікони Божої Матері Зарваницької (1240) - однієї з найдавніших в Україні, Священне джерело, біля якого з'явилася Божа Матір і інше. Татари кілька разів розоряли монастир, але ікону вдалося зберегти.

Папа Пій IX коронував ікону в 1867 р., після цього монастир стає великим центром паломництва.

Прощі 1995

19-21 травня відбулася Всенародна проща у Зарваницькому духовному центрі, у якій взяло участь близько мільйона чоловік, у тому числі 339 іноземних громадян. Учасники прощі прибули на 1500 автобусах, 480 вантажних, 4000 легкових автомобілях, серед яких 38 іноземних. Для підтримання громадського порядку було залучено 900 міліціонерів, багато членів ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери.

Розпочалися святкування 16 травня пішим походом молодих прочан («Українська молодь — Христові», Студентське братство, Вертеп, TOO УКРП, ТТМ «Відродження», ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери, НПЕ «Забуті могили», ПЛАСТ) від Катедрального Собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці м. Тернополя, щоб, подолавши понад 50 км шляху, взяти участь у Всенародній прощі.

У день прощі до Зарваниці Архієрейську Службу Божу служив Патріарх УГКЦ Кардинал Мирослав-Іван Любачівський і єпископи УГКЦ. Було зареєстровано понад 600 священиків. Усі склали нашій Небесній Матері прилюдну подяку за її материнську опіку та за її неустанний покров. Подякували їй за всі благодаті і просили ласки на майбутнє, а головне, — дару єдності Церков.