58.Модернізм як стильова течія у світовому та українському мистецтві.

Модернізм - загальна назва напрямів мистецтва та літератури кінця XIX - поч. XX ст., що відображували кризу буржуазної культури і характеризували розрив із традиціями реалізму та естетикою минулого. Модернізм виник у Франції наприкінці XIX ст. (Бодлер, Верлен, А.Рембо) і поширився в Європі, Росії, Україні. Модерністи вважали, що не треба шукати у творі мистецтва якоїсь логіки, раціональної думки. Тому мистецтво модернізму і носило переважно ірраціональний характер.

Модернізм - це соціальне бунтарство, а не тільки революція у царині художньої форми, бо спонукав до виступу проти жорстокостей соціальної дійсності та абсурдності світу, проти гноблення людини, обстоюючи її право бути вільною особистістю. Модернізм протестував проти грубого матеріалізму, проти духовного звиродніння та вбогості, тупої самовдоволеної ситості. Однак, протестуючи проти реалізму, модернізм не відкинув всіх його досягнень, а навіть використав їх, розвивав та збагачував у своїх пошуках нових шляхів у мистецтві.

Загальні риси модернізму:

o особлива увага до внутрішнього світу особистості;

o проголошення самоцінності людини та мистецтва;

o надання переваги творчій інтуїції;

o розуміння літератури як найвищого знання, що здатне проникати у найінтим-ніші глибини існування особистості і одухотворити світ;

o пошук нових засобів у мистецтві (метамова, символіка, міфотворчість тощо);

o прагнення відкрити нові ідеї, що перетворять світ за законами краси і мистецтва. Такі крайні, радикальні модерністські течії, як дадаїзм або футуризм отримали

59.Історичний авангардизм. Неоавангардизм.

Авангардизм, авангардне мистецтво(франц. avantgardisme, від avant – „передовий” і garde – „загін” * – узагальнена назва експериментальних течій, шкіл, концепцій. Виникає у 1905-1930 рр. у Франції. Відкидали історичну традицію, заперечували спадковість мистецтва, експериментували з новими формами і шляхами. Відображали тривогу і песимізм. Авангардистськими були численні течії модернізму, але термін закріпився лише за художніми угрупуваннями дореволюційної Росії та Радянського Союзу, що діяли в 1910-30 рр. У Москві та Петербурзі поява авангардизму розпочалась із художніх виставок об’єднань «Бубновий Валет» і «Союз молоді», на яких були представлені картини братів В. і Д. Бурлюків, О. Екстер, Н. Гончарової, М. Шагал. Авангардисти проголосили самі себе геніями. Тому кожен намагався розвінчати іншого. Усі вони ворогували між собою. Розвивається колаж, кліп. Найбільший вплив на російський авангард мали супрематизм К. Малевича та італійський футуризм (з лат. – майбутнє*. Так виникає новий напрям – кубофутуризм.

Неоавангардизм (неоконструктивфізм, постмодернізм* виникає у 1970-х рр. і має ряд течій (арт-дизайн, кінематичне мистецтво, оп-арт, поп-арт*. Неоавангардизм знаходиться у конфлікті з не лише з буржуазним суспільством, скільки з ідеалами соціалізму, з традиціями демократичної культури.

У ХХ ст. будівництво велося новими індустріальними засобами з використанням невідомих до того часу матеріалів та конструкцій. Це відкрило широкі можливості пошуку засобів виразності, що з успіхом робили видатні архітектори ХХ ст. (Корбузьє, Гропіус*, але породжувало і складні проблеми масового будівництва. Так виник конструктивізм – поширена художня течія, що склалася в 20 роки минулого століття і найповніше виявилася в архітектурі, декоративно-прикладному мистецтві і теорії “мистецтва життєбудування”.