10.Біблія в культурі українського народу.

Найвідоміша у світі книга - Біблія - існує вже понад 3000 років і перекладена 1200 мовами. За визначенням дослідників, вона посідає перше місце у світі за своїм значенням, кількістю видань, вдячних читачів і за величчю того впливу, який має на розвиток людства, на його культуру. І Старий, і Новий Заповіти можна викласти в досить короткій історії, що починається творенням світу, нашої, планети, перших людей, їх зіпсуттям, винищенням усього живого потопом. У Книзі книг представлені міфи, легенди, епос, релігійно-ритуальні та юридичні кодекси, історичні хроніки, притчі, воїнські повісті, перекази, оповіді, житія, народні пісні, релігійні гімни, любовна лірика, молитви, повчання, пророцтва тощо. Незважаючи на глобальний атеїзм суспільства XX століття, творчі доробки українських поетів подарували нам високодуховні поезії, які стали живими виявами вічної людської потреби в звертанні до Бога. До духовного вдосконалення закликами П. Карманський, Є. Маланюк, П. Тичина, Л. Костенко, Д. Павличко, які порушували проблему сенсу існування людини, її гідності. Через віки пронесли українці завдяки Святому Письму віру в свого Бога і в свій народ, в його життєву силу. Це Письмо зміцнювало надію на те, що вихід із неволі буде знайдено за умов дотримання наслідування Божих заповідей, і стверджувало любов до усіх як запоруку світової гармонії. Біблія також є невичерпним джерелом мудрості щодо покаяння, морального самовдосконалення і пізнання істини.

11.Українські переклади Біблії.

Вважається, що перший переклад виконано у волинських монастирях архімандритом Григорієм, це — Пересопницьке Євангеліє (1556-61). Пізнішим часом датуються Євангелія: Тяпинського (1570-80), Житомирське (1571), Негалевського (1581), Літківське (1595) та інші. Зазначені переклади базувалися на лютеранському тексті Нового Завіту Секлюціана 1533, Симона Будного 1570 та інших. Окремі уривки переклав Іоаникій Ґалятовський (1688).

Переклад Нового Завіту Пилипа Морачевського, виконаний 1860, але заборонений Валуєвським циркуляром 1863, був виданий 1906. Відомі також переклади Євангелія священиків проф. Ярослава Левицького (1921), Михайла Кравчука (1937) та Теодосія Галущинського (1946).

Перший повний переклад Святого Письма розпочав 1860 Пантелеймон Куліш, але рукопис згорів під час пожежі. Вдруге він розпочав його разом із Іваном Пулюєм (останньому належить переклад Псалтиря. Їм допоміг Іван Нечуй-Левицький, який переклав Книгу Рути, 1-шу та 2-гу Книги Паралипоменон, Книги Езри, Неємії, Естери та Пророка Даниїла. Переклад вийшов у світ у січні 1904. Другий повний переклад Біблії належить митрополитові Іларіону (Іванові Огієнку).

12.Античний світ та характерні риси його культури.

Поняття “античність” з’явилось в епоху Відродження, означало стародавній; так називали культуру Стародавньої Греції і Риму (період з ХІ ст. до н.е. до V ст. н.е., коли перестала існувати Західна Римська імперія).Культуру Стародавньої Греції слід поділяти на такі періоди:егейська, або кріто-мікенська культура;гомерівський або ранньоархаїчний період (ХІ–VІІІ ст. до н.е.);культура Греції архаїчного періоду;період класики;еллінізм.Початки культури Стародавньої Греції пов’язані з крито-микентською цивілізацією, що розвивалась на островах Егейського моря, узбережжя Малої Азії та Балканського півострова. Центрами були острів Крит, місто Микени, півострів Пелопенес.Основною рисою грецької культури є антропоцентризм, тобто обожнення людини, розуміння її як унікального явища природи. Головним життєвим центром в давньогрецьких містах-державах були агори (з грец. – площа* – місце публічних зборів і ринкова площа. Навколо агори розміщувались громадські споруди і храми. Вільний грек проводив тут більшу частину свого часу: спілкувався, продавав, купував, міняв, брав участь у політичному житті. Відомими пам’ятками були храм Аполлона у Сіракузах, храм Герина о. Самос, а також – одне із 7 чудес світу – храм Артеміди в Ефесі. Даний храм спалив Герострат, щоб прославитись.

У скульптурі цього періоду поширення набувають монументальні типи скульптури. Найвідомішими скульпторами були Мірон, Поліклет i Фідій